84. Сутність, етапи становлення та основні риси і сучасна структура світового господарства.

Світове господарство - система національних господарств усіх країн світу, об'єднаних міжнародним розподілом праці, сукупність їх економічних взаємозв'язків і взаємовідносин, що включають зовнішню торгівлю, вивезення капіталу, міграцію робочої сили, укладення економічних угод, створення міжнародних економічних організацій, обмін науково-технічною інформацією.

Світове господарство потрібно розглядати як об'єктивний результат економічного зростання, результат іманентного прагнення громадського виробництва до максимально позитивного економічного ефекту, як результат взаємодії чинників, рушійних виробництво матеріальних благ : розподілу праці, спеціалізації, інтернаціоналізації виробництва, вільного переміщення в геоекономічному просторі товарів і капіталів, що безперервно поглиблюється.

Матеріальну основу всесвітнього господарства утворює світовий ринок благ, товарів, послуг, капіталів, цінних паперів.

Сучасний світовий громадський розвиток характеризується посиленням зв'язків і взаємодії між країнами. Тенденція до об'єднання викликана потребою рішення глобальних проблем, що стоять перед людством, таких як загроза ядерної катастрофи, екологічна проблема, охорона здоров'я і космос.

Але найглибшу основу зміцнення цілісності світу складає наростаюча взаємозалежність держав в економічній сфері. Жодна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо не втягнута в орбіту мирохозяйственних зв'язків.

Міжнародне співтовариство об'єднує держави, що мають свою національну і економічну самобутність. Основними критеріями, що відрізняють різні господарські системи, є можливості використання передової техніки і технології виробництва, а також міра оволодіння принципами ринкового облаштування економіки.

Відповідно до цих класифікаційних ознак можна виділити «промислово розвинені» і «нові індустріальні» країни; «високодоходні держави», що експортують сировину і енергоносії; найменш розвинені і бідні країни світу.

Розрізняють країни з розвиненою ринковою економікою, що розвивається, а також країни з неринковою економікою.

Особливо велике значення міжнародного економічного співробітництва для країн, що відстають у своєму розвитку. Тільки за допомогою мирохозяйственних зв'язків можна без зволікання забезпечити потік бракуючих споживчих і виробничих товарів, отримати доступ до нових технологій і додаткових ринків збуту.

Тому потрібні зусилля уряду і інших владних структур, розумність, що забезпечують, і узгодженість міжнародних контактів.

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Виникнувши на мануфактурній стадії розвитку громадського виробництва(XVI ст.), світовий ринок активно формувався під впливом руху торгового капіталу, економічно і що політично затвердився у більшості європейських країн.

Початковий етап становлення світового господарства багато хто зв'язує з остаточною перемогою над феодальним виробництвом, коли був завершений промисловий переворот, що надав велику залежність великої промисловості від міжнародного обміну. Стала панувати вільна конкуренція: значно прискорили становлення світової системи світові кризи надвиробництва.

На початку Х!Х ст. більшість держав були закритими господарськими одиницями. Більшість товарів робилися і споживалися на місці, а зовнішня торгівля грала другорядну роль.

Світове господарство в цих умовах було не єдиною системою, а, швидше, механічну суму економік окремих країн і регіонів, мало пов'язаних між собою.

Проте індустріальне товариство має свої закони, один з яких - постійне зростання спеціалізації і кооперації виробництва.

Вже до кінця Х!Х ст. економічний розвиток великих європейських держав стає неможливим без використання, наприклад, сировинних ресурсів інших держав, а прискорений розвиток останніх - без імпорту промислових товарів і капіталів з розвиненіших країн.

Наступний етап формування світового ринку, який відноситься приблизно до кінця XIX - початку ХХ ст., був пов'язаний з наростанням об'єму міжнародної торгівлі, зміною в структурі товарних потоків, що привели до взаємного переплетення національних економік, утворенням монополій, вивезенням капіталу, а також утворенням так званої «світової системи соціалізму».

Останні роки вдосконалення ринкових механізмів у світі йшло різними шляхами залежно від стосунків, що склалися, в кожному національному господарстві.

Воно охоплює зміни в стосунках власності, характері державного втручання в ринкові зв'язки, напрямах розвитку методів макрорегулювання.

Світовий ринок являється похідним від внутрішніх ринків країн. В той же час він робить активний зворотний вплив на макроекономічну рівновагу відособлених господарських систем.

Сегменти світового ринку визначаються як традиційними чинниками виробництва(землею, працею і капіталом), так і відносно новими - інформаційною технологією і підприємництвом, значущість яких зростає під впливом сучасної науково-технічної революції.

Ринки товарів і послуг, капіталів і робочої сили,, що сформувалися на національному рівні, є результатом взаємодії світового попиту, світових цін і світової пропозиції, випробовують на собі вплив циклічних коливань, функціонують в умовах монополії і конкуренції.

Зрілість мирохозяйственних зв'язків визначається співвідношенням темпів зростання товарообігу і матеріального виробництва.

Про зміни, що відбуваються у сфері міжнародних економічних відносин, свідчать дані про структуру товарообміну, питому вагу угод, здійснюваних на ринку праці і ринку капіталу, динаміці світових цін, напрямах руху товарів, послуг, капіталів.

Сучасне світове господарство - складна економічна система, що виникає в процесі діалектичної взаємодії національних господарств, інтеграційних економічних угруповань та наднаціональних економічних організацій світу і розвивається на основі зростаючої інтернаціоналізації продуктивних сил у формі міжнародних економічних відносин, цілісність якому (господарству) надає наднаціональний господарський механізм.

До світових економічних організацій належать окремі спеціалізовані об’єднання ООН (наприклад, Комісія ООН з питань народонаселення, що займається проблемами демографії та демографічної статистики в міжнародному масштабі; Міжнародна організація праці, яка спрямовує свої зусилля на поліпшення умов праці, регламентацію робочого часу, боротьбу з безробіттям та ін.) та галузеві економічні об'єднання в межах ООН (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Всесвітня організація охорони здоров’я та ін.), Світова організація торгівлі тощо.

Структура сучасного світового господарства включає дві складові частини:

по перше, всі національні господарства, яких сьогодні налічується понад 190;

по-друге - міжнародні економічні зв’язки (відносини) між країнами-партнерами.

У структуру світового господарства входять світові ринки товарів і послуг капіталів, робочої сили, міжнародна валютна система, міжнародна кредитно-фінансова система, сфера обміну в області науки, техніки й інформації, міжнародний туризм та ін.