- •1. Істор.Передумови виникн.Рукопис.Книги
- •2. Форми ранньої рукописної книги та матеріал для її творення
- •3. Роль рукописного книготворення в суспільному поступі
- •4. Укр..Рукописна книга дохристиянської доби: періодизація,джерела,твори.
- •5. Давньоукраїнський книжковий скриптоній при дворі я.Мудрого
- •6. Реймське Євангеліє
- •7. Творці й переписувачі книг як перті актори, перекладачі, редактори і видавім
- •8. Києва-Печерський патерик
- •10. Друкарська справа в Європі
- •9. Пересопницьке Євангеліє
- •11. Запровадження друкарства як переломна доба в істор.Вид.Спр
- •12. Наукова концепція виникн.Укр.Друк.Слова в контексті поширення друкарства у Слов’янськ.Народів
- •§ 1. Р осій ська (р а д я н с ь к а ) коицепція
- •§ 2 . Концепція західних учених
- •§ 4. Концепція Ореета Мацюка і Якима Запаска
- •14. Перший друкар Швайпольт Фіоль
- •15. Початок Києво-пЕч.Друкарні /16. Києво-пеечерське друкарство
- •17. Становлення та розвиток наукового книговидання
- •18. Цензура українського друкованого слова як чинник заборони українства
- •19. Книги святого письма як предмет книговидавничоо аналізу
- •20. Видавнича політика укр..Урядів доби унр
- •21. Політик арадянської влади щодо українізації та її вплив на розвиток видавничої справи
- •22. Специфіка роботи редактора-видавця в умовах тоталітарної держави
- •23. Радянська цензура видавничої справи: становлення ірозвиток
- •26. Редакторський і видавничий досвід
- •28. Період нагромадження редакційних фактів
- •29. Загальна характеристика періоду функціонування редагування як науки. Періодизація розвитку
- •2. Період існування редагування як практичної діяльності
- •2.1. Виникнення редагування
- •30. Історія виникнення теорії редагування
- •31. Напрямки класичної теорії редагування.
- •32. Комп’ютерне редагування
- •33. Становлення редагуваня в Україні
- •24. Роль діаспори
28. Період нагромадження редакційних фактів
Редакційні факти, що нагромадилися з другої половини XIX ст. до 30-х років XX ст., можна розділити на дві групи: відкриття (закономірності) різних наук, що стосуються безпосередньо редагування, і факти видавничої практики. Найсуттєвіше вплинули на теорію редагування відкриття у мовознавстві та психології. Надзвичайно продуктивним було відкриття того, що кожен носій мови надає слову, окрім загальноприйнятого, ще й своє, індивідуальне значення. Учені виявили також, що речення у повідомленнях складаються з двох частин: та, в якій є відома реципієнтові інформація (тема), і та, в якій є інформація, не відома реци пієнтові (рема). Вчення про такий поділ речення ("актуальне членування речення") розробив чеський лінгвіст В. Матезіус. Поряд з тим, у першій половині XX ст. в мовознавстві виникла теорія функцій мови (Чехія), а також була суттєво вдосконалена теорія стилів мовлення, що істотно вплинуло на розвиток теорії редагування. Ріст наукових досліджень та кількості засобів масової інформації в другій половині XIX — першій половині XX ст. сприяв різкому збільшенню кількості публікацій (книг, журналів та газет). Так, поряд з науковими відкриттями у видавництвах відбувалося нагромадження емпіричних фактів редагування. Насамперед виникла потреба у формалізації та стандартизації як повідомлень у цілому, так і окремих їх елементів, наприклад, викликали появу на міжнародному рівні рекомендацій щодо нормалізації бібліографічних описів (англо-американська та прусська системи правил). Крім того, в багатьох країнах було створено норми інже нерної графіки, які застосовують, звичайно, і в наукових повідомленнях. З'явилися також уніфіковані термінологічні системи цілої низки наук. Паралельно йшло нагромадження соціальних норм редагування. Зокрема, в цей час створили теорію монопартійності преси, яка відігравала вирішальну роль у житті тоталітарних країн (більшовицький СРСР, гітлерівська Німеччина, фашистська Італія, тоталітарні Китай, Куба та ін.). У рамках цієї теорії розвинулися вульгарні методи психологічного впливу на реципієнтів (наприклад, геббельсівська теорія пропаганди). Водночас відбулося також виділення аспектів редагування, тобто редагування літературного, політичного, наукового й технічного.
29. Загальна характеристика періоду функціонування редагування як науки. Періодизація розвитку
Редагування як соціально необхідний процес опрацювання тексту існує в житті суспільства вже близько двох з половиною тисяч років, проте редагування як наука виникло не так давно — менше століття тому, і окремих досліджень, присвячених його розвитку, поки що мало.
Отож вважаємо доцільним запропонувати таку періодизацію, яка виділяє періоди, а в їх межах — етапи розвитку редагування.
1. Період існування редагування як виду практичної діяльності (III ст. до н. є. — середина XIX ст.), у тому числі етапи:
— виникнення редагування (III ст. до н. є. — початок н. е.);
— стагнація в редагуванні (початок н. є. — середина XV ст.);
— відродження редагування (кінець XV ст. — середина XIX ст.).
2. Період нагромадження фактів редакційної практики та теорії (друга половина XIX ст. — 30-ті роки XX ст.).
3. Період функціонування редагування як науки (30-ті роки XX ст. — початок XXI ст.), у тому числі етапи:
— становлення редагування як науки (30-ті — 60-ті роки XX ст.);
— класичне редагування (60-ті — 90-ті роки XX ст.);
— комп'ютерне редагування (90-ті роки XX ст. — початок XXI ст.)[6, c. 18].
