Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей структурної організації «я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій у сім’ї

2.1. Вибірка та процедура емпіричного дослідження

Емпіричне дослідження особливостей «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій проводилося на базі Варвинської районної гімназії № 1 протягом 2012-2013 рр. У дослідженні взяли участь діти молодшого шкільного віку, а саме 8-10 років (3-4 класи) у кількості 60 осіб: 39 учнів третього і 21 учень другого класу. З них 32 (53 %) – дівчаток та 28 (47 %) – хлопчиків. Відповідно до сиблінгових позицій: старша дитина – 18 учнів (30 %), молодша – 22 учні (37 %), єдина дитина – 20 учнів (33 %).

Емпіричне дослідження проводилося в кілька етапів:

1. бесіда з учителями стосовно особистості учнів (для збору первинної соціально-психологічної інформації про дитину);

2. проведення проективної методики «Моя сім’я» (враховуючи колірний зміст рисунку – колірний тест ставлень за Еткіндом), анкетування на виявлення сиблінгової позиції серед молодших школярів (Додаток Б);

3. проведення авторського вербального особистісного диференціалу (методика створена Ю. Примак за зразком класичного семантичного диференціалу Ч. Осгуда) задля отримання інформації щодо особливостей структурної організації «Я-образу» досліджуваних;

4. обробка та якісний аналіз отриманих результатів.

2.2. Методи та методики дослідження

Для отримання необхідної інформації про учнів ми використовували метод бесіди з учителями.

Психологічна бесіда – діалог між двома (декількома) людьми, в ході якого один з них (психолог-дослідник) виявляє психологічні особливості іншого (інших).

В залежності від того чи ведеться бесіда по плану або у вільній формі, виділяють систематичну бесіду (або опитування) та несистематичну бесіду. Опитування може проводитись як в ході безпосереднього контакту дослідника та досліджуваного (це має назву інтерв’ю), так і опосередковано (за допомогою анкет – анкетування).

В своєму дослідженні ми дотримувалися таких аспектів проведення психологічної бесіди:

1. Встановлення першого контакту. Від успішності цього етапу залежала ефективність проведення всієї бесіди. Ми повідомили класним керівникам третього та четвертого класів мету нашої співбесіди запевнили їх в її конфіденційності тощо.

2. Перейшли до вирішення питань, які нас цікавили стосовно нашого дослідження.

3. Завершили бесіду. На цьому етапі ми повернулись до питань, на які класні керівники дали нечіткі відповіді, а також подякували їх за участь у дослідженні.

4. Реєстрація даних.

Бесіда з учителями тривала 30 хвилин. За допомогою методу бесіди з учителями-класоводами ми змогли отримати необхідну нам інформацію про досліджуваних:

1) визначили загальні особливості особистості кожного учня, попередньо враховуючи його сиблінгову позицію;

2) з’ясували особливості поведінки учнів.

Отже, в ході бесіди з класними керівниками учнів третіх та четвертих класів було виявлено, що старші діти більш відповідальні, консервативні, прагнуть до успіхів. У молодших дітей поведінка не відповідає віку. Така дитина ніби ще зовсім маленька, постійно потребує допоги дорослих. Часто такі діти поводяться демонстративно, довго ображаються. Єдина дитина досить успішна в навчанні, такі діти самі самі по собі достатньо індивідуальні.

Для отримання додаткової інформації ми також використали ще один метод збору психологічної інформації про учнів – анкетування (ДодатокА).

Анкета – спеціально розроблений дослідниками (спеціалістами) опитувальний лист (картка) для отримання інформації, шляхом опитування респондентів

Види анкетування різноманітні і групуються попарно відповідно за кількома ознаками.

У залежності від кількості опитуваних розрізняють два види анкетування: суцільне і вибіркове. Суцільне анкетування передбачає опитування всієї генеральної сукупності досліджуваних осіб.

За вибіркового анкетування опитується лише частина генеральної сукупності – вибіркова сукупність. Саме цей вид анкетування є найбільш поширеним.

В своєму дослідженні ми використовували індивідуальну форму анкетування, яке передбачає безпосередній контакт дослідника з респондентом, коли другий заповнює анкету в присутності першого. Цей спосіб, анкетування має дві незаперечні переваги: по-перше, гарантує повне повернення анкет і, по-друге, дозволяє контролювати правильність їхнього заповнення

Також у ході нашого дослідження була використана проективна методика «Моя сім’я» (Додаток Б). За своїм характером вона відноситься до числа проективних. Для статистичної перевірки або стандартизації результат аналізу може бути представлений в описовій формі. Ця методика проводилася з метою дослідження сфери міжособистісних взаємовідносин дитини і її сприймання внутрішньосімейних стосунків, у т. ч. ставлення дитини до себе.

В основі виконання зображення, відповідей на питання оцінити особливості сприймання й переживання дитиною стосунків у сім’ї.

Ми давали таку інструкцію дітям: «Намалюй свою сім’ю». При цьому ми не пояснювали, що означає слово «сім’я», а якщо виникали питання з приводи що намалювати лише ще раз повторювали інструкцію. Час виконання завдання тривав 30 хвилин (групове завдання).

У рисунках досліджуваних ми звертали увагу на такі деталі:

а) послідовність малювання деталей;

б) витирання деталей;

в) використання кольорів;

г) спонтанні коментарі дитини;

д) емоційні реакції та їхній зв'язок із зображеним змістом;

е) відстань дитини від членів сім’ї на рисунку;

є) відсутність одного (декількох) членів сім’ї або самої дитини.

При виконанні завдання за даною інструкцією оцінюється наявність або відсутність спільних зусиль в тих чи інших ситуаціях, які зображені, яке місце надає їм дитина і т. д.

Інтерпретація методики «Малюнок сім’ї» на основі особливостей зображення можна з’ясувати:

1. ступінь розвитку зображувальної культури, стадію зображувальної діяльності, на якій знаходиться дитина. Примітивність зображення або чіткість і виразність образів, ліній, емоційне вираження, ті характерні риси, на основі яких можна розрізнити рисунки;

2. особливості стану дитини в момент малювання. Наявність сильного штрихування, маленькі розміри часто свідчать про неблагоприємний фізичний стан дитини, ступінь напруженості, скованості і т. п., тоді, коли більші розміри, застосування яскравих кольорів часто говорять про зворотне: гарне положення духу, розкритості, відсутності напруження і втоми;

3. особливості внутрішньосімейних стосунків, самопочуття дитини можна визначити за ступенем вираження позитивних емоцій у членів сім’ї, ступені їхньої близькості (стоять поруч, взявши одне одного за руки, роблять щось разом, далеко знаходяться один від одного, сильно виражені негативні емоції і т. д.).

В ході нашого дослідження був також використаний авторський (Примак Ю.В.) вербальний особистісний диференціал (Додаток В), застосування якого дозволяє описати особливості структурної організації «Я-образу». Методика створена за зразком класичного семантичного диференціалу Ч. Осгуда. Використаний варіант складається з 27 завдань, які можна згрупувати в дев’ять шкал: когнітивна оцінка, когнітивна сила, когнітивна активність; емоційна оцінка, емоційна сила, емоційна активність; поведінкова оцінка, поведінкова сила та поведінкова активність.

Застосування такого комплексу методик дозволило вивчити:

1. вербальний особистісний диференціал – особливості структурної організації «Я-образу»;

2. анкетування і рисунок сім’ї – особливості ставлення дитини з відповідної сиблінгової позиції, стосунків у батьківській сім’ї;

3. бесіда і спостереження використовувалися нами як збір додаткової соціально-психологічної інформації.