4. Розвиток самостійності особистості в учінні та роль педагога в цьому процесі

Самостійна діяльність – вільна за вибором, внутрішньо-мотивована та організована самим учнем навчальна діяльність. Виконання її вимагає високого рівня самосвідомості, самодисципліни, відповідальності. У ній виявляється адекватна мотивація, цілеспрямованість, самоорганізованість, самостійність, самоконтроль. Самостійна робота учня може сприяти перебудові його позицій у навчальному процесі школи, бути джерелом задоволення від процесу самовдосконалення і самопізнання.

Якщо позакласна навчальна робота сприяє поглибленню, розширенню і вдосконаленню знань, умінь і навичок, отриманих учнями на уроці, то метою самостійної роботи є засвоєння нових знань, умінь і навичок. Вона стимулює захоплення учня формою, процесом і матеріалом роботи, у ній проявляється необхідність міжпредметних, міждисциплінарних звязків. Важливими ознаками самостійної роботи є добровільність і активність учнів.

До самостійної роботи учня може спонукати потреба в одержанні нової інформації, бажання дізнатися, засвоїти щось нове, необхідне, важливе для нього. Тому вчитель повинен цілеспрямовано працювати над створенням передумов виникнення у школярів такої потреби.

Самостійна робота учня має таку структуру:

- усвідомлення цілі діяльності;

- виділення і прийняття учбової задачі;

- надання особистісного сенсу діяльності;

- підкорення виконанню цієї діяльності всіх інших інтересів особистості;

- самоорганізація в розподілі учбових дій в часі;

- самоконтроль в процесі виконання.

Вчитель розвиває самостійність дітей за допомогою:

- проблемного навчання;

- багатократного варіювання умов задач;

- розв'язання задач певного типу (напр. задач з несформульовани завданням).

Ступінь самостійності школяра в учінні залежить від таких факторів:

• від типу ставлення школяра до учіння;

• від вміння вчитися, тобто від вміння користуватися раціональними прийомами учбової діяльності;

• від рівня розвитку пізнавальної сфери учня, насамперед, від його інтелектуального розвитку;

• від особливостей особистості вчителя та методики його викладання.

Тема 5. Психологія навчання і умови його оптимізації.

1. Сутність процесу навчання і його завдання.

2. Діалектика взаємозв'язку навчання і розвитку.

3. Психологічні питання управління учінням школярів.

4. Психологічна характеристика форм передачі знань.

5. Структура процесу навчання.

6. Шляхи оптимізації процесу навчання.

1. Сутність процесу навчання і його завдання.

Навчання - це двосторонній процес стимуляції і управління внутрішньою і зовнішньою діяльністю учня з метою засвоєння знань, умінь, навичок і розвитку особистості вцілому.

Учень є суб'єктом навчання.

Суть процесу навчання:

1. воно є предметним;

2. основною формою навчання є урок;

3. навчання це спілкування, в ньому є зворотній зв'язок. Типи зворотнього зв'язку:

покроковий (матеріал поділяється на певні одиниці, засвоєння яких перевіряється після подачі кожної одиниці);

прогностичний або акцентуючий (в навчальну інформацію закладається додатковий матеріал, який попереджує неправильне його засвоєння)

когнітивний або пізнавальний (учень спираючись на факти і логіку навчального матеріалу перевіряє правильність свого розуміння);

відстроченийй (вчитель подає велику за об'ємом кількість матеріалу і лише після цього проводить контроль рівня його засвоєння).

При застосуванні зворотнього зв'язку потрібно враховувати вікові властивості учнів і складність навчального матеріалу;

4. навчання може бути і груповим і індивідуальним, але індивідуальне більш ефективне;

5. в залежності від цілей розрізняють такі типи навчання:

теоретичне (учні засвоюють певні закони і законо мірності, наукові поняття,

деякі факти, навчаються виконувати розумові опереації);

практичне (на основі чуттєвого досвіду формуються фактичні знання і

практичні дії, а також виробляються і розрізняються моторні і сенсорні

навички);

емоційне, образне, етичне, естетичне (розвиваються і формуються емоційні переживання, почуття, естетичні смаки, засвоюються етичні норми і правила поведінки. На основі такого навчання формується емоційна зрілість людини).

Завдання навчального процесу:

- забезпечення активного, систематичного та свідомого засвоєння основ наук;

- формування наукового світогляду та гуманістичної спрямованності особистості;

- розвиток всіх психічних функцій, самостійності творчого мислення.