Трипільська культура

Найвизначнішою . серед багатьох східноєвропейських культур мідного віку (IV—III тис. до н. є.) була слав­нозвісна трипільська культура. Мис­тецтво посідало в ній дуже важливе місце. Найвищого рівня розвитку до­сягла трипільська кераміка, що вико­ристовувалася в господарстві та магіч­них ритуалах. її асортимент, форми та розміри надзвичайно різноманітні. Ви­роби прикрашалися гарним, яскравим орнаментом, властивим лише цій куль­турі. Найпоширенішими елементами орнаментів були спіралі, смуги, кола, інколи - зображення людей і тварин, що символізували природні явища, стихії, божества, від яких залежало життя людей. Усі вони мали конкрет­не значення й були зрозумілі людям. Пам'ятки трипільської кераміки вико­нані з тонким художнім смаком. Ма­люнки гармонійно поєднуються з фор­мою посудин.

Дуже цікаві невеликі скульптурні вироби трипільської культури. Най­частіше це фігурки жінок, а також свійських тварин (бика, свині, кози, собаки). Жіночі статуетки, що симво­лізують прадавню Велику богиню, покровительку роду та землеробства, використовували в ритуалах землеробської магії. Всередину їх вкладали зерна пшениці: давні люди вірили, що це впливало на родючість землі.

Твори трипільської пластики значно відрізняються від справжніх людей і тварин. Проте давні скульпто­ри й не прагнули їх реального зображення. Вони створювали певні зна­ки, символи. Через віки, на початку (т. н. є., подібні завдання ставитимуть перед собою професійні євро­пейські художники. Так, саме в три­пільській культурі знаходив джерело натхнення видатний український скульптор Олександр Архипенко – основоположник модернізму в мистецтва скульптури.

Багато народів, відомих і невідо­мих сучасній науці, залишили свій слід, на українській землі. Про їхню культуру дають уявлення пам'ятки, Пов'язані з поховальними ритуалами та культом предків. Починаючи з III тис. до н. є. у степовій смузі спо­руджували величезні надмогильні і кургани, що стали відмітною ознакою ландшафту півдня України. Над похованнями часто встановлювали так зва­ні кам'яні баби - примітивні скульптури з тесаного каменю, що символізували образи воїнів, міфічних героїв та духів померлих пращурів. У похованнях ІII—II тис. до н. є. знайдено чимало майстерно виконаних худож­ніх виробів з міді, бронзи та інших ма­теріалів: зброю, прикраси, посуд. Во­ни оздоблені орнаментами, в яких пе­ретикають геометричні мотиви, що свідчить про вплив трипільського мистецтва.

Отже, можна зробити висновок, що у прадавні часи ритуальна скульптурі та декоративно-ужиткове мистецтво були найпоширенішими вида­ми художньої творчості на теренах України.

Мистецтво скіфів

У І,тис. до. н. є. на історичну арену вийшли скіфи. їхнє багате та різнома­нітне мистецтво стало однією з найці­кавіших сторінок культури нашої кра­їни. Високого рівня розвитку в скіфів досягли архітектура, скульптура, жи­вопис, декоративно-ужиткове мистец­тво. Звичайні побутові речі вони прик­рашали складними, майстерно викона­ними орнаментами - переважно зобра­женнями реальних та фантастичних тварин, що химерно переплітаються й ритмічно повторюються. Цим орнаментам надавалося магічне значення. На­приклад, скіфський воїн вірив, що зображення на його зброї та одязі хи­жого звіра надасть йому відповідних рис, а отже, допоможе в бою.

Яку ж назву дістав такий тип орна­ментів? Його стали називати «звіри­ним стилем». Цей стиль панував не лише у скіфському мистецтві. В епоху заліза (І тис. до н. є.) він поширився на значній території Євразійського континенту серед багатьох народів.

Найбільше уславилися скіфи юве­лірними прикрасами з дорогоцінних металів, що вражають вишуканою красою, надзвичайно високою май­стерністю виконання. На багатьох із них зображено сцени з життя скіфів – настільки точні, що за ними можна вивчати життя й побут цього народу. Скіфські художники вправно володі­ли реалістичними методами зображен­ня, досконало знали анатомію людини і тварин. До найвідоміших творів скіфського мистецтва належать чаша з Гайманової Могили, золотий гребінь з кургану Солоха, срібна амфора з кур­гану Чортомлик, всесвітньовідома пектораль з Товстої Могили та інші ше­деври.

Золота пектораль - унікальна археологічна знахідка, що належить до шедеврів мистецтва світового зна­чення. Це нашийна прикраса, яка фор­мою нагадує місячний серп. Вона скла­дається з трьох частин. Верхня та нижня з них – сюжетні, центральна – орнаментальна. Сюжети пекторалі протилежні за настроєм і змістом: уни­зу – розгорнуте драматичне дійство бо­ротьби реальних і фантастичних тва­рин, угорі – сцени мирної праці лю­дей, їхнє гармонійне співіснування з тваринами. Кожна фігурка виконана з віртуозною майстерністю. Так само майстерно всі елементи скомпоновані між собою. Невідомий автор таланови­то передав відчуття руху: у нижній частині – динамічного й напруженого, у верхній - плавного й спокійного. Як скіфам вдалося досягти такої художньої досконалості? Річ у тім, що вони перебували під сильним впливом давньогрецького мистецтва. На північному узбережжі Чорного моря давні Греки заснували міста-колонії. Вони принесли у Північне Причорномор'я високі надбання античної культури, зокрема віртуозне володіння методами реалістичного відображення живої натури. Чимало коштовних виробів грецькі майстри виготовляли на замовлення знатних скіфів, ураховуючи при цьому їхні смаки та потреби. Завдяки взаємодії двох культур з'явилися унікальні витвори мистецтва.