Музикування при княжому дворі, ратна музика

Про високий рівень музичної куль­тури князів свідчать твори давньорусь­кої літератури, графічні сюжети книж­кових мініатюр, фрески тощо.

Імена тогочасних співців Митуси та Ора згадуються в Іпатіївському та Галицько-Волинському літописах, а ім'я легендарного Бояна – в літературній пам'ятці культури Київської Русі «Слово о полку Ігоревім». Боян співав для київських князів у декламаційно-речи­тативній манері, акомпануючи собі на гуслях. Цей музичний інструмент також називали псалтеріум (псал­тир¹). Автор «Слова...» так оповідає про характер цього епічного співу та акомпанементу: «Боян же, братие, не 10 соколов на стадо лебедей пущаще, но своя вещие прьестм на живае стру­ни вьскладаше, они же сами князям славу рокотаху».

На одній із фресок Софійського со­бору можна побачити зображення со­ліста, який грає на струнному смичко­вому інструменті, подібному до скрип­ки. Це – ребек, інструмент, що був поширений у середньовічній Європі. Ще одна відома фреска цього храму діста­ла назву «Скоморохи». На ній зобра­жено цілий музичний ансамбль із 13 осіб. Ця фреска збереглася лише частково під шарами олійних фарб піз­нішої доби. Коли ці шари зняли, то побачили досить цікавий сюжет: двоє акробатів із жердиною виконують сво­єрідні циркові номери, а 11 музик гра­ють на різних інструментах – попереч­ній флейті, металевих тарілках, сур­мах, дзвонах, маленьких парних бара­банчиках. Тут можна побачити й вико­навців на інструментах, подібних до лютні та ліри.

Учені, «домалювавши» в уяві та ре­конструювавши на ескізі стерті фраг­менти фрески, висловили припущення, що на ній було також зображено пнев­матичний орган, за яким сидить орга­ніст, поклавши руки на клавіатуру. Двоє помічників стоять на міхах і за­качують у труби повітря. Дехто з дос­лідників вважає, що на фресці зобра­жено не київських музикантів, а при­дворний оркестр імператора Константина Багрянородного, який грав під час візиту до Візантії княгині Ольги. Отже, як з'ясувалося, назва «Скомо­рохи» не відповідає справжньому зміс­ту фрески, яка насправді є яскравим свідченням розвитку професійного му­зичного виконавства тієї доби. Під час походів князів супроводжу­вала так звана ратна музика. За часів Київської Русі у військових оркестрах застосовували такі інструменти:

■ духові - труби, роги, сурни, дудки (піпелі), окарини, кувички²;

■ духові язичкові - волинки або жалейки;

■ ударні - бубни, накри³, тарілки, дзвіночки.

Військові музиканти уславлювали князів, вітали послів іноземних дер­жав на офіційних прийомах. Музика лунала під час святкових трапез. Представники духівництва негативно ставилися до музичних розваг при дво­рі київських князів. Ось як оповідає про це «Києво-Печерський патерик»: «Однаждьі пришель преподобний кь Святославу и, войдя вь палату князя, онь увидель туть веселье. Вь присут-ствіи князя гуслярн шумно играли, потешая гостей. Преподобний сел на почетномь месте и, видя шумное веселье, поникь головою и сделался грустень. Наклонившись немного кь князю, он тихо и кротко замети ль: «Будеть ли ето во онной векь грядущій?» – Князь биль тронуть таковьшь замечаніемь, прослезился и велель играющимь прекратить игру. Сь зтого времени князь никогда не допускала шума и веселой гуслярной игрн, когда приходил кь нему преподобний Феодосій».