Графіка

Надзвичайно збагатило вітчизняну культуру XIV - початку XVII ст. мис­тецтво графіки, яке було пов'язане пе­реважно з книгописанням. Рукописна книга, прикрашена мініатюрами, за­ставками, ініціалами, посідала вагоме місце в духовному та культурному жит­ті того часу.

Головним центром книгописання за­лишався Київ. Саме тут у 1397 р. було створено видатну пам'ятку писемності й мистецтва – «Київський псалтир». Виконав його протодиякон Спиридоній на замовлення смоленського єпис­копа Михайла. Псалтир ілюстровано великою кількістю мініатюр (близько 300),, розміщених безпосередньо в тек­сті, їх сюжети різноманітні: від біблій­них до побутових. Композиції побудо­вано вільно, з великою фантазією. Зображення й колорит надзвичайно вишукані.

Значні зміни в розвитку графіки відбулися в другій, половині XVI ст. Книга ставала потрібною дедалі шир­шим верствам населення. В книжкову мініатюру, як і в інші види образо­творчого мистецтва, проникають озна­ки Ренесансу, спостерігається тяжіння до реалістичнішого трактування, обра­зів. Шлях новим ідеям прокладав відо­мий майстер Андрійчина Многогріш­ний - автор ілюстрацій до «Служебни­ка», «Холмського євангелія» та низки інших книг.

Відомим осередком книгописання того часу була також Волинь. Найвидатнішою її пам'яткою є славнозвісне «Пересопницьке євангеліє» (1556-1561) – перший переклад Святого Письма зі староболгарської мови то­гочасною українською. Книгу при­крашають чотири орнаментальні роз­вороти з мініатюрами, заставками, кінцівками, ініціалами тощо. Зобра­ження виконано в цілком ренесансно­му дусі. їх колорит – барвистий та соковитий.

Із появою книгодрукування в мис­тецтві графіки відбулася справжня революція. В Україні вона пов'язана з ім'ям першодрукаря Івана Федорова. У 1574 р. у Львові він надрукував «Бук­вар» та «Апостол», а в 1580-1581 рр. в Острозі – славнозвісну «Острозьку біблію». Книги було ілюстровано гравюрами - різновидом графіки, невід­дільним від друкарства. У львівському «Апостолі» їх дві: книжковий знак Івана Федорова та зображення єванге­ліста Луки. Після Івана Федорова книгодруку­вання поширилося по всій Україні. Книгодрукування та пов'язане з ним мистецтво гравюри розширили об­рії української культури. Тиражовані книга та гравюра стали доступними широким суспільним верствам. Саме з їх допомогою поширювалися передові тогочасні ідеї та знання. В Україні гра­вюра набула великої популярності, ставши найпрогресивнішим, наймасовішим і найдемократичнішим видом мистецтва.

У ХІУ-ХУІ ст. українське мистец­тво розвивалося за надзвичайно складних і несприятливих історичних умов. Проте йому вдалося зберегти й примножити культурні надбання епо­хи Київської Русі та народні традиції як основу власної самобутності. Вод­ночас мистецтво України розвивалося в контексті європейської культури. Вплив ідей Ренесансу відкривав у ньому нові обрії. Провідну роль у збе­реженні традицій та розвитку нових тенденцій відігравала в той час Захід­на Україна. На початку XVII ст. в ук­раїнській культурі накопичилося до­статньо творчого потенціалу для справ­жнього культурного «вибуху» у на­ступний період.