86.Реєстрація смерті

Реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання. разі реєстрації смерті не в тому консульському окрузі, де проживав померлий, консул, який зареєстрував смерть, повідомляє про реєстрацію смерті дипломатичне представництво або консульську установу України, де померлий перебував на обліку, указавши при цьому його прізвище, ім'я, по батькові, а також номер та дату актового запису про смерть.

Реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі: - дичного документа про смерть, виданого медичним закладом (документ, виданий компетентним китайським органом має бути перекладений та легалізований у встановленому порядку); - ідки про смерть, виданої компетентними органами держави перебування (документ має бути перекладений та легалізований у встановленому порядку).

Реєстрація смерті громадян України, які померли в дорозі на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або іншому транспортному засобі, провадиться у найближчому дипломатичному представництві або консульській установі України при пред'явленні заявником необхідних документів.

У графі «Місце смерті» актового запису про смерть указується місцезнаходження дипломатичного представництва або консульської установи, у якій проведена реєстрація смерті.На підставі актового запису про смерть консул видає довідку про смерть до органів соціального захисту населення для одержання допомоги на поховання.

87…Підстави порядок і наслідки позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися зі своїми батьками поза їх бажанням, за винятком випадків, коли таке рішення суд приймає в її інтересах (наприклад, коли батьки дуже жорстоко поводяться з дитиною, і т.ін.). Виключною мірою відповідальності за невиконання батьківського обов’язку є позбавлення батьківських прав. Це допускається лише на підставі та у порядку, визначеному законом. Підстави для позбавлення батьківських прав визначені у ст. 164 СК України, зокрема, мати і батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо він (вона):- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; - ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;- жорстоко поводяться з дитиною;- є хронічними алкоголіками або наркоманами; - вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; - засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав може мати місце щодо усіх дітей або когось із них. Позбавити батьків прав щодо дітей, які ще не народилися, неможливо. Батьківських прав можна позбавити лише повністю і у жодному разі це не можна застосувати до опікунів, піклувальників, прийомних батьків, тобто осіб, які певною мірою заміняють батьків.Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у ситуаціях, коли захистити права та інтереси дітей іншим шляхом неможливо.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Особливістю при розгляді судом справ про позбавлення батьківських прав є те, що обов’язковою є участь у їх розгляді прокурора і органу опіки та піклування.При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав у рішенні суду обов’язково має бути вказано, кому конкретно передається дитина на виховання: другому із подружжя, органу опіки та піклування чи опікуну або піклувальнику, якщо він призначений у визначеному законом порядку. Дитина може бути передана другому із батьків. Якщо це неможливе, то переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. У разі неможливості передати дитину родичам, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

На підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав, що набрало чинності, робиться відповідна відмітка в актовому записі.