11. Рівність сторін процесу перед законом і судом

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Цей принцип передбачає рівну можливість усіх громадян брати участь у цивільному судочинстві, перебувати в правовому становищі визначеної законом процесуальної фігури — позивача, відповідача, третьої особи тощо і рівною мірою здійснювати закріплені процесуальним законом за такими суб'єктами процесуальні права і обов'язки. На забезпечення їх реалізації на суд покладений обов'язок охороняти права учасників цивільного процесу від порушень, попереджати про наслідки, які можуть наставати внаслідок реалізації цих прав, сприяти в їх здійсненні. Гарантіями принципу рівності громадян перед законом і судом є встановлення кримінальної відповідальності за обмеження їх у правах залежно від расової і національної належності, право на оскарження і скасування судового рішення.

12. Змагальність сторін

Принцип змагальності полягає у тому, що у судовому засіданні процесуальний спір ведуть між собою дві сторони - позивач та відповідач, а суд має зробити офіційні висновки щодо вагомості і об'єктивності поданих доказів та законності їх отримання, віддавши потім перевагу доказам тієї чи іншої сторони у відповідному судовому акті.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК.

13. Принцип диспозитивності

Диспозитивність полягає в наданій заінтересованим особам, які беруть участь у справі, можливості вільно здійснювати свої права, розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, не порушуючи при цьому прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

14. Поняття і види цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносин - це система динамічних багатостадійних правових відносин, які мають імперативно-диспозитивний характер, виникають між обов'язковим суб'єктом - судом й іншими учасниками цивільного процесу, здійснюються відповідно до норм законодавства та правового статусу суб'єкта. Види:

1) за характером взаємовідносин між суб'єктами процесу:

а) головні - це відносини між судом і сторонами процесу;

б) похідні - взаємодія суду з іншими особами, які беруть участь у справі;

в) службово-допоміжні - відносини між судом і іншими учасниками процесу, які сприяють здійсненню правосуддя;

2) за характером взаємодії між суб'єктами:

а) відносини змагальності;

б) відносини співробітництва;

в) відносини керування;

3) залежно від виконуваних функцій і завдань:

а) регулятивні;

б) охоронні:

4) відповідно до розподілу прав і обов'язків між суб'єктами:

а) двосторонні;

б) багатосторонні;

5) за наявністю і характером інтересу суб'єктів:

а) відносини між судом і особами, які мають матеріальний інтерес в результатах розгляду справи;

б) відносини між судом і особами, які мають процесуальний інтерес;

в) відносини між судом і особами, які незаінтересовані в результаті розгляду справи, але вони сприяють здійсненню правосуддя.