213. Гострий набряк легень

Шифр МКХ 10 – J 81

     

     Розвинується при невідповідності між фільтраційною здатністю капілярного русла і лімфовідтоком із легень, як наслідок гіпертензії в малому колі кровообігу. Безпосередніми причинами гіпертензії можуть бути пере навантаження лівих відділов серця і лівошлуночкова недостатність.

Діагностичні критерії.

    Першими ознаками набряку легень можуть бути ядуха, реф­лекторний кашель і клекотання дихання. Шкіра та слизові оболонки блідо-цианотичні, холодні, вологі. Аускультативно над легенями вислуховується велика кількість дрібно- і середньопузирчастих вологих хрипів, виділення з рота пеністої білої або геморагічної мокроти. Діферециювати треба з гострим респіраторним дістрес-синдромом.   

      При рентгенологічному  обстеженні  характерна  поява облакоподібних тінєй розташованих симетрично, збільшення тіні серця.  Аналіз газового складу артеріальної крові свідчить про гіпоксемію і гіперкапнію, які характерізують ступінь важкості  вентіляційно-перфузійних порушень газообміну.

Перелік компонентів обстеження хворого включає:

1    Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ, ЦВТ.

3. Визначення ритмічності пульсу.

4  Вимірювання частоти спонтанного дихання

5. Рентгенографію легень.

6. Електрокардіографію, ехокардіографію.

7. Лабораторні клінічні дослідження крові, сечі.

8. Біохімічні  дослідження крові (електроліти, глюкоза, загальний білок).

9. Визначення гематокриту.

10.Гази крові, кислотно-лужний стан.

11.Погодинний контроль діурезу.

12.Консультації спеціалістів.

 

Лікування.

Госпіталізація обов”язково у відділення інтенсивної терапії. Невівдкладна допомога включає:

1. Підвищення  верхньої частини тулобу, накладання венозних джгутів на кінцівки на 20-З0 хвилин, напівсидяче положення.

2. Спонтанне  дихання або ШВЛ з ПТКВ і подачею кисню.

3. При вираженій дихальній недостатності - інтубація трахеї і ШВЛ з ПДКВ.

4. При задовільному системному АТ (середнє більше 70 мм рт.ст.) призначити нітрогліцерин або нітропрусід натрію. починаючи з дози 0.1 мкг/кг/хв.

5. При системному АТ – середнє   нижче 70 мм рт.ст. і ЧСС рівної чи вище 120-140 за 1 хв. - призначити добутамін, починаючи в дозі 5-10  мкг/кг/хв., а при ЧСС менш 120 на 1 хв. - допамін починаючи з дози 2-3 мкг/кг/хв.

6. Дегідратація   ( фуросемид   1- 2   мг/кг   маси тіла);

7. Дімедрол 1 мг/кг в/в або в/м.

8. Седативна  терапія  (діазепам   0,2-0,5  мг/кг; морфін в дозі 0,1 – 0,3 мг/кг).

9. Кортикостероїди (при порушенні цілості капілярної мембрани).

10. Дігіталізація на протязі 2 – 3 днів.

До додаткових міроприємств належуть:

1. Усунення причини виникнення набряку легень.

2. Лікування основного захворювання.

3. Гемоультрафільтрація, гемодіаліз  при   розвитку гострої ниркової недостатності.

Визначення поняття

Набряк легенів (серцева астма - інтерстиціальний набряк) являється клінічним проявом гострого застою в малому крузі кровообігу. 

 

Причини захворювання

Найбільш частою причиною серцевої астми є серцево-судинні захворювання: ішемічна хвороба серця (зокрема, інфаркт міокарду), артеріальні гіпертензії різного походження, аортальна і мітральна вади серця, міокардит, тромбоемболія легеневої артерії.

Крім того, це ускладнення зустрічається при гострому і хронічному нефриті, пневмонії, травмі грудей, ураженні електричним струмом, отруєнні амонія хлоридом, окислом вуглецю, окислом азоту, парами кислот і при деяких інших станах. 

 Механізми виникнення і розвитку захворювання (Патогенез)

Причинами СА і НЛ є первинна гостра лівошлуночкова недостатність (інфаркт міокарду, інші гострі і підгострі форми ІХО, гіпертонічний криз і інші пароксизмальні форми артеріальної гіпертензії, гострий нефрит, гостра лівошлуночкова недостатність у хворих з міокардіопатією та ін.) або гострі прояви хронічної лівошлуночкової недостатності (мітральна або аортальна вада, хронічна аневризма серця, інші хронічні форми ІВО і ін.). До основного патогенетичного чинника - підвищенню гідростатичного тиску в легеневих капілярах зазвичай приєднуються ті, що провокують напад додаткові: фізична або емоційна напруга, гіперволемія (гіпергідратація, затримка рідини), збільшення припливу крові в систему малого круга при переході в горизонтальне положення і порушення центральної регуляції під час сну і інші чинники. Супроводжуючі напад збудження, підйом АТ, тахікардія, тахіпное, посилена робота дихальної і допоміжної мускулатури підвищують навантаження на серце і знижують ефективність його роботи. Присмоктуюча дія форсованого вдиху веде до додаткового збільшення кровонаповнення легенів. Гіпоксія і ацидоз супроводжуються подальшим погіршенням роботи серця, порушенням центральної регуляції, підвищенням проникності альвеолярної мембрани і знижують ефективність медикаментозної терапії.