100. Формування концепції -"я" у підлітковому віці

Почуття дорослості стимулює потребу в формуванні "Я-концепції". Підлітку необхідно знайти серед дорослих свій ідеал, на який можна рівнятись у своїй поведінці, в діях і вчинках, у розвитку, підліток ставить перед собою ряд питань: Який я? Як сподобатись? Яким треба бути, щоб дорослі визнали мою дорослість? Яким я хочу бути? Яким я можу бути?

Питання , які виникають у підлітка, заставляють його приглядатися до дорослих, їхньої поведінки, проявів особистості.

Ідеал для підлітка є привабливим образом, до якого він прагне. На фоні ідеалу, порівнюючи своє "Я" з ним, підліток може глибше розібратися у своїх позитивних і негативних якостях. Ідеал спрямовує його на самоаналіз, викликає бажання змінити свою особистість. Вибір ідеалу - нелегка робота для душі і розуму підлітків. Вони ще не вміють аналізувати внутрішній світ конкретної людини, бачити складну структуру психології особистості, виділяти найважливіші якості. Пізнаючи навколишній світ, спостерігаючи дії і вчинки дорослих (не завжди позитивні), мало хто з них виділяє моральні цінності як найважливіші, істотні у структурі дорослої особистості. Більшість бере за приклад те, що "кидається у вічі", "виділяється" на тлі норм, правил.

Перед батьками постає важливе завдання: навчити дитину бачити у своєму ідеалі морально цінні якості - гуманізм, доброту, повагу до старших, багатство духовного світу. Важливо, щоб і самі батьки були для своєї дитини ідеалом. Як вдома, так і в школі необхідно формувати ідеал не лише дорослої людини ("яким ти повинен бути в майбутньому"), але й ідеал ровесника ("яким ти маєш бути зараз").

Враховуючи це, можна вплинути на поведінку підлітків. Важким стає підліток через різке зростання негативних вчинків дітей при переході в підлітковий період (неслухняність, впертість, бравада власними недоліками, битливість і т. п.

Всі дії, вчинки підлітків мають психологічне пояснення, що витікає із особливостей етапу становлення особистості. "Механізм" різкої зміни поведінки в підлітковому віці схематично можна уявити так: початок статевого дозрівання; поява нових гормонів у крові і їх вплив на ЦНС; бурхливий фізичний розвиток; зростання активності, фізичних і психічних можливостей; в сім'ї і школі не створюються сприятливі умови для прояву у підлітка почуття дорослості, самостійності. Але підліток ще не може бути самостійним повністю.

Основна суперечність - між зростанням прагнення до самостійності і психічними можливостями підлітка. Для формування самостійності необхідно здійснювати самостійні вчинки, а для цього необхідно бути відносно незалежним від безпосереднього соціального оточення, потрібно мати механізми особистісного саморегулювання, яких ще нема. Замкнуте коло. Необхідно набути внутрішньої впевненості у своїй особистості, ясної самосвідомості і самоповаги - основи самостійності: дорослі (батьки, вчителя) на цій основі в одних випадках відстоююласні вимоги, вимагаючи повної покори, всупереч опору підлітка, в інших - спокійно приймають їхні умови і вимоги. Умови формування самостійності:

1. розвиток особистості за зразком поведінки, вчинків, інтелекту дорослого. Підліток прагне доказати собі і оточуючим, що він уже не дитина, ствердити себе нарівні з дорослими. "Почуття дорослості" - центральне новоутворення віку.

2. Отримати статус дорослого - закономірне і життєво необхідне переживання для нормального розвитку підлітка.

Батьки повинні правильно розуміти природу появи негативних вчинків своїх дітей; не ставити перепони прояву їх дорослості; спрямовувати прояв дорослості на певні вчинки, корисні як для нього так і для інших; самим стати зразком для наслідування; організувати спілкування з однолітками, завдавати тон в обговоренні " на рівних" дорослих проблем; дбати про психічний клімат у сім'ї, міжособистісні стосунки її членів; формувати впевненість у собі, підтримувати її прояви. Пам'ятати, що недостатня впевненість у собі заставляє підлітка всіма засобами підкреслювати свою дорослість у зовнішньому плані і підвищує чутливість до її недооцінки. Це викликає грубість і агресивність по відношенню до дорослих, підвищену критичність, ігнорування порад і вимог батьків і вчителів як реакція на факт недооцінки. Це один із шляхів досягнення відчуття значущості власної особистості, власної дійовості.

Штучно "зіштовхуючи" свою особистість з особистостями інших людей, підліток починає більш конкретно уявляти межі свого "Я". Прагнення до незалежності пов'язане з великою залежністю від зовнішніх впливів оточення. Турбота про думку оточуючих, пошуки оточення, в якому можна показати дорослість часто призводить до того підлітки попадають у залежність від асоціально спрямованих особистостей і груп.

Необхідно підтримувати віру в себе, прагнення проявити себе, мати вплив на оточення. І якщо йому не вдається позитивно впливати, проявляє себе в негативних вчинках, щоб звернути увагу на будь-які свої можливості. Необхідно піднімати статус підлітка, віру в можливості кожного, підтримувати їхні успіхи досягнення. Формуються структури особистості: "ідеальне Я2, "моральне Я", "реальне Я", світогляд, переконання. Уявлення про себе стає досить чітким, стійким, менш залежним від зовнішнього оточення і оцінок і тому відпадає необхідність "стверджувати" свою особистість. Розширюються можливості здійснювати самостійні вчинки і розв'язуються суперечності.

Психологи виділяють два етапи формування ставлення до себе: І - молоді і II - старші підлітки. На першому етапі - усвідомлення підлітком власної відмінності від дітей, ствердження власної спільності з світом дорослості: некритичне наслідування дорослих, їхніх вчинків, поведінки, велика залежність від груп однолітків.

На другому етапі - у підлітка немає сумнівів, що він дорослий, усвідомлює своєрідність власної особистості, проявляється вміння відстоювати свою думку, у нього зростає увага до внутрішнього світу інших людей, здатність до самовиховання.

Відбувається зміна шляхів самоствердження: хлопці прагнуть самоствердитися в поведінці, а дівчата у навчанні.