4. Мистецтво і мода доби романтизму

Романтики зробили багато важливих художніх відкриттів. Виступивши проти класицизму, вони вимагали нового підходу до поетики — творчого, позбавленого канонів і правил. Романтизм розпочинався з роману як універсального жанру, елегії, оди, балади і створив синтетичний жанр. Представники романтизму вважали, що творчість поета, яка залежала лише від поетичного натхнення, породжувала вільні поетичні форми. Тому з'явилися незвичні різновиди жанрів: поєднання епосу з лірикою, роману з філософськими роздумами; палітри художніх творів вводилися у фольклорні жанри, особливо балада, казка, легенда, пісня. Романтики сміливо впроваджують реформи у віршування, стверджували романтичні норми в поезії, зокрема в ліриці. Заглибленість у внутрішній світ людини зумовила розвиток ліро-епічних жанрів, найпопулярнішим з яких стала романтична поема. Довільність зображення у романтиків проявлялася в їх композиційних шуканнях: вони порушили послідовність композиційної будови твору, надали йому незакінченості, асиметричності, сповнили сюжетною таємницею, незавершеністю, намагалися оригінально побудувати твір всупереч усім правилам і припускали різні чудернацькі форми. Романтики відкрили красу народного мистецтва — казок, пісень, легенд та переказів. Вони підкреслювали величезну роль у житті людини почуттів, уяви, фантазії, стверджували духовну самобутність і неповторність кожної окремої людини. Але разом з тим їх зближували з просвітниками гуманізм, співчуття до «маленької людини». Романтики виступали за щирі, відкриті людські стосунки, проти світу наживи, егоїзму та лицемірства. Вони обстоювали свободу людини. Образ головного героя створюється за принципом контрасту з реальними рисами сучасника. Романтичний герой — людина великих пристрастей, глибоко незадоволена дійсністю, здатна на незвичайні вчинки.

ІДЕАЛИ РОМАНТИКІВ: • Священне Писання • краса • мистецтво • історичне минуле • природа • дитинство • кохання

Навколишній світ романтики розглядали як живий організм — цілісний і єдиний. Він не цілком доступний людському розуму, в ньому багато таємничого, непізнаного, його населяли містичні і невідомі сили. Вони непомітно переходили з реального життя, впливали на нього, перепліталися з ним. Звідси велика кількість фантастичних та містичних елементів у художніх творах романтиків (Гофман, Гоголь та інші).

Загальні естетичні принципи романтизму: • містичне відчуття (багато моментів безпосереднього спілкування з божественним світом); • кохання — шлях пізнання таємниці буття; • ствердження самостійності, неповторності кожної людини; • центр уваги перенесений із зовнішнього світу у внутрішній; • заперечення канонів у творчості; • поет — вільний творець, який має право висловлювати у своїх творах власне «я». Він ставить себе високо над натовпом; • фантазії відводиться головне місце; розуму — другорядне; • незвичайний герой у незвичайних обставинах (розчарований, самотній — спустошений життям, пасивний; з другого боку — бунтар, протестант); • любов до неясних сюжетів минулого часу, віддалених країв (особливо Індії); • пошуки ідеалу; • відкриття краси народного мистецтва — казок, пісень, легенд та переказів; • незадоволення суспільним ладом.

Усі романтики вважали, що існував трагічний розрив між їхнім уявленням і реальним життям. Людина у мистецтві романтизму завжди трагічна: вона не сприймала дійсність, знаходилася у дисгармонії з собою, вона — бунтар і жертва. Тому романтичний напрям передбачав ліричний бурхливий вияв почуттів. Зі сцени лунали заклики до свободи, до захисту людської гідності.

Романтизм в театрі пов'язаний з іменами поетів Д. Байрона, П. Шеллі, драматургів В. Гюго, А. де Мюссе, Г.Гейне та письменників А. Міцкевича, О. Пушкіна, М. Лермонтова. Стосовно українського романтизму, слід відзначити болісно-звитяжне перешивання національної історії (П. Куліш, Т.Шевченко), самобутній «руссоїзм» (М. Вовчок), бурхливий, гротескний, соковитий, ліричний і дощкульний гумор (Нечуй-Левицький). Заслуги романтизму: • послужив переходом до реалізму; • звільнив особистість поета від кайданів естетики класицизму з її жанровою ієрархією, обов'язковими правилами трьох єдностей; • показав, як творчість мусить переважати над правилами, а не навпаки; • надав поштовх розвитку історичній і філологічній наукам; • залишився неперевершеним у відображенні кохання з усіма суперечностями й спалахами цього почуття; • вплинув на інші види мистецтва, а також на літературу реалізму.