2. Україна в Болонському процесі

Після приєднання України до Болонського процесу, в системі вищої освіти зроблено такі важливі кроки із реалізації його положень:

- запроваджено Програму дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки на 2004-2005 роки;

- створено Міжвідомчу комісію із запровадження положень Болонського процесу в систему вищої освіти та Національну групу промоутерів Болонського процесу (National Team of Bologna Promoters) (2006);

- Всеукраїнська студентська рада при Міністерстві освіти і науки України стала кандидатом в члени Національних спілок студентів Європи (The National Union of Students in Europe (ESIB) (2006);

- запроваджено пілотну європейську кредитно-трансферну систему (ECTS) у вищих навчальних закладах України III-IV рівнів акредитації (2006/2007 н. р.);

- підготовлено «Національний звіт – 2005-2007» до Лондонської конференції міністрів європейських країн (травень, 2007 рік).

Після Конференції міністрів європейських держав у Лондоні в системі вищої освіти України зроблено наступні кроки із реалізації положень Болонського процесу:

- затверджено «План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року»;

- підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» із врахуванням стандартів і рекомендацій Болонського процесу;

- Україна стала повноправним урядовим членом Європейського реєстру забезпечення якості (EQAR) (квітень, 2008 рік);

- запроваджено систему ранжування вищих навчальних закладів відповідно до Берлінських принципів;

- Українська асоціація студентського самоврядування стала членом Європейського студентського союзу ESU (European Student’s Union) (грудень, 2007 рік);

- створено робочу групу Міністерства освіти і науки України із розробки національної рамки кваліфікацій системи вищої освіти;

- підготовлено «Національний звіт – 2007-2009» до конференції міністрів європейських країн у Лувені (квітень, 2009 рік).

3. Пріоритети державної політики у сфері вищої освіти

Державна політика у сфері вищої України не має єдиного підходу до визначення пріоритетів і трактується у різних документах по-різному. Cтратегічними напрямами Болонського процесу є: запровадження трьоциклової системи ступенів вищої освіти; забезпечення високої якості вищої освіти; визнання ступенів і періодів навчання; максимальне сприяння мобільності студентів і викладачів тощо. Бухарестське комюніке у 2012 році встановило основні пріоритети діяльності ЄПВО до 2015 року.

На національному рівні разом із відповідними стейкхолдерами і, особливо, з вищими навчальними закладами, ми домовляємось:

• Ретельно розглянути висновки Звіту з упровадження Болонського процесу 2012 р. та врахувати його висновки й рекомендації;

• Посилити політику розширення загального доступу та підвищення частки успішного завершення навчання, включаючи заходи, що мають на меті більшу участь груп, що недостатньо представлені;

• Створити умови, що сприяють студентоцентрованому навчанню, інноваційним методам викладання та сприятливому робочому й навчальному середовищу, що надихає, продовжуючи в той же час залучати студентів і працівників до структур урядування на всіх рівнях;

• Дозволити агенціям із забезпечення якості, зареєстрованим EQAR, здійснювати свою діяльність в усьому ЄПВО, водночас дотримуючись національних вимог;

• Працювати над підвищенням здатності до працевлаштування, навчання впродовж життя, навичок прийняття рішень та підприємницьких навичок шляхом кращої співпраці з роботодавцями, особливо стосовно розвитку освітніх програм;

• Забезпечити запровадження рамок кваліфікацій, ECTS і Додатку до диплому, що ґрунтуються на результатах навчання;

• Запросити країни, які не можуть завершити запровадження національних рамок кваліфікацій, сумісних із QF-EHEA до кінця 2012 р., подвоїти їх зусилля та подати переглянуті дорожні карти для цього завдання;

• Виконати рекомендації стратегії «Мобільність для кращого навчання» та працювати в напрямі можливості повного перенесення національних грантів і позичок в ЄПВО;

• Переглянути національне законодавство в світлі його повної відповідності Лісабонській конвенції про визнання та заохочувати використання Посібника з ЄПВ для вдосконалення практик визнання;

• Сприяти альянсам на основі знань в ЄПВО, сфокусованих на дослідженнях і технологіях.

На європейському рівні, готуючись до Конференції на рівні міністрів у 2015 р. та разом із відповідними стейкхолдерами, ми домовляємося:

• Запросити Eurostat, Eurydice та Eurostudent проводити моніторинг прогресу в упровадженні реформ Болонського процесу та стратегії «Мобільність для кращого навчання»;

• Розробити систему добровільного колегіального («від рівного рівному») навчання та розгляду до 2013 р. у країнах, як потребують цього, та ініціювати пілотний проект з підтримки колегіального («від рівного рівному») навчання з соціального виміру вищої освіти;

• Розробити пропозицію щодо оновленої версії ESG для прийняття;

• Сприяти якості, прозорості, здатності до працевлаштування та мобільності на третьому циклі, в той же час будуючи додаткові зв’язки між ЄПВО та ЄДП;

• Працювати над забезпеченням того, щоб Довідник користувача з ECTS повністю відображав стан роботи, що проводиться, з результатів навчання та визнання попереднього навчання;

• Координувати роботу із забезпечення того, що рамки кваліфікацій працюють на практиці, підкреслюючи їх зв’язок з результатами навчання, та проаналізувати, як QF-EHEA може врахувати кваліфікації короткого циклу в національному контексті;

• Підтримати роботу дослідницької групи країн, що досліджує шляхи досягнення автоматичного академічного визнання порівнюваних ступенів;

• Проаналізувати національне законодавство і практики, що стосуються спільних програм і ступенів, як шлях усунення перешкод до співпраці і мобільності, вбудованих у національні контексти;

• Оцінити впровадження стратегії «ЄПВО у глобальному оточенні»;

• Розробити рекомендації ЄПВО щодо політики прозорості та й надалі проводити моніторинг існуючих інструментів прозорості та таких, що розробляються [6].

Згідно з Державною програмою розвитку освіти в Україні на 2006–2010 роки пріоритетними напрямами визначено європейський рівень якості й доступності освіти; створення системи безперервної освіти, спрямованої на задоволення інтересів громадян у постійному підвищенні професійного рівня відповідно до кон’юнктури ринку праці, соціальний захист, забезпечення потреб суспільства і держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях; підвищення соціального статусу педагогів; розвиток суспільства на основі нових знань тощо [2].

У проекті Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція) структура вищої освіти адаптована до Європейського простору вищої освіти, що закладає умови для полегшення визнання дипломів, академічної та професійної мобільності, реалізації можливості освіти впродовж життя. Передбачено освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти – молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, а також вводяться освітньо-науковий рівень доктора філософії і науковий рівень доктора наук.

Нещодавно в Україні було схвалено Національну стратегію розвитку освіти на 2012-2021 роки. Такий документ мав би визначати нові пріоритети розвитку української освіти та часові рамки для їхнього досягнення. Натомість більшість завдань окреслено лише теоретично: «забезпечення доступності освіти», «побудова ефективної системи національного виховання». Про кількісні параметри, які б вимірювали дані процеси, в документі не йдеться. Загалом перелік пріоритетів досить традиційний, але дещо перефразований: оновлення законодавчо-нормативної бази, модернізація структури й організації освіти, удосконалення науково-інформаційного забезпечення освіти, створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти, формування здоров’язбережного середовища тощо. Окремо наголошується на переорієнтації пріоритетів освіти з держави на особистість. У такий спосіб державна політика має забезпечити громадянське, патріотичне, моральне виховання та сформувати у майбутнього покоління здоровий спосіб життя, відповідальність та толерантність.

Невід’ємною складовою державної політики в галузі освіти є інноваційно-освітня діяльність. В Україні науково-технічні інновації поступово реалізуються в нових освітніх програмах, навчальних та управлінських технологіях, ефективних методах і формах підготовки фахівців. У 2011 році Міністерством спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти були проведено програмний супровід та автоматичну обробку статистичних форм «Показники соціального та економічного розвитку України», «Звіт вищого навчального закладу за навчальний рік», «До аналізу діяльності вищого навчального закладу»; реалізовано експериментальний проект подання вступниками електронних заяв за допомогою системи «Електронний вступ» (400 тис. із 869 тис. заяв); забезпечено роботу інформаційно-пошукової системи «Конкурс», що відображує подання заяв абітурієнтами, конкурсної ситуації, рейтингових списків вступників (82 млн. відвідувачів з 99 країн). В Інституті вищої освіти АПН України діє спеціальний відділ інноваційної освіти, який надає необхідну інформативну та науково-методичну допомогу ВНЗ України та спеціальним інноваційно-освітнім центрам у їх структурі. З метою науково-інформаційного забезпечення науковців і практиків освітянської галузі та НАПН України і МОНмолодьспорту з питань інноваційного розвитку вітчизняної та зарубіжної освіти у 2011 році видано наукові збірники «Нові технології навчання» (№№ 67, 68, 69); «Проблеми освіти» (№ 66, 67, 68) та науковий журнал «Вища школа» (№№ 1-12). Зазначені вище заходи хоча і є свідченням наближення України до світової освіти, але мають ще досить повільний характер [4].

Характерною ознакою розвитку інформаційного суспільства, як зазначається в звіті «Тенденції розвитку вищої освіти: відслідковування академічної революції», підготовленому для Світової конференції ЮНЕСКО по вищій освіті 2009 р., є зростання попиту на вищу освіту, що перевищує пропозицію в багатьох частинах світу. Декілька факторів сприяють цьому процесу: нові можливості, створені глобальною економікою та необхідність навчання протягом життя, конкуренція за існуючі робочі місця та зростання кількості професій, які вимагають вищої освіти.

Організація Об’єднаних Націй прогнозує такі тенденції розвитку вищої освіти до 2030: кількість студентів буде набувати більших розмірів, як і система вищої освіти взагалі; склад студентів буде більш різноманітним, доля іноземних студентів буде зростати; соціальна база системи вищої освіти буде розширюватись разом із невизначеністю, як це буде впливати на нерівність економічних можливостей між різними соціальними групами; питання забезпечення доступу до вищої освіти незахищених верств населення стане основним в політичних дискусіях; академічна професія стане міжнародно орієнтованою та мобільною; для багатьох країн, що розвиваються, потреба в університетських викладачах буде зростати, як і роль викладачів-сумісників.

Розвиток та використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті сприяє вирішенню цих проблем. Сучасними світовими тенденціями розвитку інформатизації освіти є:

- створення єдиного освітнього простору;

- активне запровадження нових засобів та методів навчання, що орієнтовані на використання інформаційних технологій;

- синтез засобів та методів традиційного та комп’ютерного навчання;

- створення системи випереджаючої освіти;

- виникнення нового напрямку діяльності викладача – розробка інформаційних технологій навчання та програмно-методичних комплексів;

- формування системи безперервного навчання як універсальної форми діяльності, що спрямована на постійний розвиток особистості протягом всього життя.

Рух відкритої освіти в останні два десятиліття є однією з визначальних тенденцій розвитку системи вищої освіти у багатьох країнах. Про це свідчить дедалі більша увага до відкритої освіти провідних міжнародних установ, зокрема освітніх та наукових інституцій та проектів, благодійних фондів, міжурядових та міждержавних організацій включно з Організацією Об’єднаних Націй.

Для підвищення конкурентоспроможності української системи вищої корисним буде світовий досвід:

- Впровадження на державному рівні стандартів і програм відкритої освіти у Великобританії, створення і використання відкритих навчальних курсів на основі досвіду США (Open Course Ware MIT).

- Розширення можливостей використання змішаного навчання (Blended Learning) за рахунок всебічного (як поза межами аудиторії, так і на аудиторних зайняттях) використання соціальних мереж та вебсервісів.

- Використання мобільних засобів зв’язку. iPad та Alt-Tablets активно використовуються не тільки у дистанційній, але й в аудиторній роботі

- Комплексне використання інтерактивних засобів навчання. Комплекс апаратних засобів, необхідних для забезпечення інтерактивного навчання, як правило, складається з комп’ютера, інтерактивної дошки, мультимедійного проектора та пристроїв зв’язку (веб-камера, система передачі даних, адаптер тощо).

- Gamification: використання ігор, симуляцій та віртуальних світів. Як вважають розробники, головна причина популярності бізнес-симуляцій, полягає в тому, що вони можуть навчити тим речам, які не можна опанувати за допомогою лекцій, кейсів чи, навіть, відвідування реальних компаній.

- Використання доповненої реальності (Augmented Reality) використовується в освітніх закладах (студенти взаємодіють, перебуваючи в реальних умовах за допомогою GPS обладнання)

- Використання так званих просторових операційних середовищ («spatial operating enviroments»), що дозволяють проводити колективну роботу поєднуючи об’єкти реального та віртуальних світів (наявне жестове управління).

Виникає необхідність оцінити систему вищої освіти України з точки зору процесу модернізації та відповідності європейським нормам. Запровадження стандартів, рекомендацій і основних інструментів, що сприятимуть сумісності, порівнянності, визнанню періодів і термінів підготовки фахівців є важливим завданням на сучасному етапі розвитку Європейського простору вищої освіти.

За показниками національна рамка кваліфікацій, рівень участі студентів у забезпеченні якості, рівень міжнародної участі у забезпеченні якості та визнання попереднього навчання Україна отримує у 2012 році лише один бал із п’яти. Це найгірші оцінки з моменту приєднання країни до Болонського процесу у 2005 році. Хоча за показниками запровадження першого та другого циклів, забезпечення доступу до наступних рівнів освіти, участі студентів в забезпеченні якості вищої освіти та запровадження ECTS у 2009 році Україна навіть перевищувала середні показники серед 46 країн. Проте не виконання взятих зобов’язань у період з 2009 по 2012 рр. зробили Україну аутсайдером Болонського процесу.

Таблиця 1. Основні напрями реалізації Болонського процесу

Перелік показників	Слабкі / сильні сторони	Бали 2009	Бали 2012
Система ступенів
1. Стадія реалізації першого та другого циклу	70-89% всіх студентів навчаються за дворівневою системою, узгодженої із Болонськими принципами	5	4
2. Доступ до наступного циклу	Усі кваліфікації (75%) першого рівня дають доступ до декількох програм другого рівня, усі кваліфікації другого рівня дають доступ хоча б до одної програми третього рівня.	5	4
3. Впровадження національної рамки кваліфікацій	- Процес розробки НРК був узгоджений із зацікавленими сторонами та встановлені комітети - Цілі НРК були узгоджені і намічені - Рішення приступити до розробки НКР було прийнято національним органом, відповідальним за вищу освіту	1	1
Забезпечення якості, ESG
4. Стадія розвитку системи забезпечення зовнішньої якості	Зовнішня система забезпечення якості функціонує по всій країні. Система забезпечення якості не була оцінена відповідно до стандартів ЄПВО. Система забезпечення якості поширюється на всі установи та програми і охоплює основні питання.	3	2
5. Рівень участі студентів у забезпеченні якості	Студенти не беруть участь у процедурах по забезпеченню якості або беруть лише в одній: 1) в управлінні національними агентствами по забезпеченню якості; 2) в зовнішній оцінці установ і програм: як члени команд, як експерти-спостерігачі і як особи, що приймають рішення; 3) в консультаціях під час зовнішньої оцінки; 4) у внутрішній оцінці якості; 5) в підготовці звітів по самооцінці.	5	1
6. Рівень міжнародної участі у забезпеченні якості	Міжнародна участь відсутня. - В системі вищої освіти відсутні агенції із забезпечення якості, які є повними членами ENQA або числяться в реєстрі EQAR. - Відсутня міжнародна участь експертів урядових національних структур із забезпечення якості - Відсутня міжнародна участь експертів як представників-спостерігачів в командах, групах, комісіях з оцінювання якості	2	1
Визнання
7. Стадія реалізації додатку до диплома	Деякі випускники отримують додаток до диплому у відповідному форматі на європейській мові за певну плату.	1	2
8. Національна реалізація принципів Лісабонської конвенції про визнання	Лісабонська конвенція ратифікована, поточне національне законодавство відповідає нормам конвенції у трьох-чотирьох з основних принципів.	3	3
9. Стадія реалізації кредитної системи ECTS	Європейська система залікових одиниць ECTS використовується для усіх компонентів усіх програм вищої освіти (більше 75%) і передбачає переклад і накопичення залікових одиниць, залікові одиниці співвіднесені з результатами навчання.	5	4
10. Визнання попереднього навчання	Не існує процедур визнання попереднього навчання на національному та (або) інституціональному рівні.	2	1