2. Основні умови і фактори управління процесом розвитку особистості, становлення індивідуальності.

Л-на – біолог.істота типу хомосап., яка характер. З фізіолог.-анатом-ї точки зору: пряма хода, розвинена черепна коробка і передні кінцівки.Особистість-л-на, яка характер. З соц..-психолог.-ї оочки зору: розв. психіка, здатність засвоювати соц..досвід, спілкув. Індивідуальність – л-на, особист-ть, яка вирізн-ся сукупністю рис, якостей, своєрідністю психіки, повед, діял-ті, що підкресл. її самобутність, неповторність.Розвиток-проц.змін, резутьтатом яких є виник. нового, поступальний проц... сходж. від нищого до вищ., від простого до склад., накопич. кількісн-х змін і перехід до якісних.Рушійна сила-резул. протиріч між анатомо-фізіолог. та соц-псих потребами з 1-го боку та наявним рівнем розв-ку.На розв. вплив.- біолог., соц.. успадкув., соц. серед-ще і самост. актив.діял. Концепції –Теологічна(божественне пох.л-ни), Соціологізаторська(якості л-ни під впливом соц..серед-ща), Біологізаторська(через гени), Генетико-соціальна(через гени-задатки-передумова подальш.розв)Ретрадакція-затримка у фіз..розв. Соц.успадкув. засв .соц. досвіду (мова, мор.-етичні норми).Особ-ть-активна самост.діял,соц..серед.,біолог.успадкув.,соц..успадкув. Діяльнісний підхід грунтується на визнанні діяльності основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Діалогічний підхід передбачає перетворення позиції педагога і позиції учня в особистісно-рівноправні. Таке перетворення пов'язане із зміною ролей і функцій учасників педагогічного процесу. Педагог не вчить, не виховує, а активізує, стимулює намагання, формує мотиви учня до саморозвитку, вивчає його активність, створює умови для саморуху. При цьому дотримується необхідна послідовність, динаміка: від максимальної допомоги педагога учням у вирішенні навчальних завдань на початковій стадії освіти через поступову активізацію учнів до повної саморегуляції у навчанні і появи партнерських стосунків між ними.

3. Цілісність та системність педагогічного процесу..

Завдання педагогіки: а) вдосконалення змісту освіти;

б) розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання;

в) підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти;

г) комп'ютеризація учительської праці; ґ) розробка нових і модернізація наявних форм і методів навчання; д) виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку; є) вдосконалення змісту і методики виховання; є) вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці; ж) розробка шляхів демократизації та гуманізації життя і діяльності школи.

В Україні діє широка система закладів освіти; різні типи загально освітніх шкіл, профтехучилищ, вузів. Педагогічний процес — цілеспрямована, змістовно наповнена і організаційно оформлена взаємодія педагогічної діяльності дорослих і самозміна дитини в результаті активної життєдіяльності за ведучої і спрямовуючої ролі вихователів.

Структура педагогічного процесу: - цілеспрямована діяльність педагога/ - основним і головним компонентом педагогічного процесу, його об'єктом і суб'єктом, є дитина;

— його зміст: основи людського досвіду в галузі суспільних відносин, виробництва, праці, науки, техніки, культури;

— педагогічна діагностика — встановлення за допомогою спеціальних методик стану його життєдіяльності як в цілому, так і окремих його частин;

–організація взаємодії з суспільним і природнім середовищем.

Внутрішньою рушійною силою педагогічного процесу є суперечність між поставленими вимогами і реальними можливостями вихованців з їх виконання. Ця суперечність стає джерелом розвитку особистості тільки за умови, коли поставлені вимоги відповідають можливостям вихованців.

Принципами педагогічного процесу називають певну систему вихідних, основних вимог до навчання і виховання, виконання яких забезпечує необхідну ефективність вирішення завдань всебічного розвитку особистості.

До групи принципів організації навчально-виховного процесу відносять:

— принцип суспільно-цінної цільової спрямованості навчально-виховного процесу;— принцип комплексного підходу, організації взаємодії різних видів дитячої діяльності;— принцип зв'язку всієї навчально-виховної роботи з життям;— принцип цілісного і гармонійного інтелектуально-емоційного, емоційно-вольового і діяльнісно-практичного формування особистості в процесі навчання і виховання;— принцип навчання і виховання в колективі;— принцип єдності вимогливості і поваги до дітей;— принцип поєднання керівництва життя дітей з розвитком у них самостійності, ініціативи і творчості в навчанні і вихованні;— принцип естетизації всієї діяльності і життя дітей в процесі навчання і виховання.

Закономірності педагогічного процесу є зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх відносять:

— педагогічний процес, його мета, завдання, зміст, форми і методи обумовлені соціально-економічними потребами суспільства, його ідеологією і політикою;–завдання, зміст, методи і форми педагогічного процесу залежать не тільки від потреб, а й можливостей суспільства, від умов, в яких протікає цей процес.

Внутрішніми закономірностями педагогічного процесу є:

­­– виховання і навчання відіграють вирішальну роль у розвитку особистості;–ефективність виховання і навчання в цілісному педагогічному процесі закономірно залежить від того, наскільки педагогам вдалось забезпечити єдність своїх дій з діями учнів;–визначальна роль діяльності і спілкування у вихованні і навчанні;— врахування у педагогічному процесі вікових і індивідуальних особли­востей вихованців;— взаємозв'язок особистості і колективу в педагогічному процесі; -закономірний зв'язок завдань, змісту, форм і методів у педагогічному процесі.

Всебічне вих.- формув. у л-ні певних якостей, відповідно до вимог морал-го, розум, фізич, труд., естет. вих.Завд.складових вих.-Моральне(озброєння нормами мор.повед., формув. почуттів і переконань, УН мор.повед.), Розумове(озброєння ЗУН з основ наук, формув наук.світогляду, розв.інтелект.можлив., методи самост. пізнав.діял.), Фізичне(оптимальні умови для розв. фіз.. здор. організ., санітарно-гігієнічні УН, розв. рухових якостей і вмінь, стійкий інтерес турботи про здор. ), Трудове(формув. любов до праці, вих.. труд-х УН, бережливе ставл. до результ. Праці), Естетичне(формув. почуття прекрасного, вих.. любові до прир., вих.. стійких оцінних критеріїв та емоц.-естет-не ставл до творів мист., вміння творити прекрасне.

4.Поняття про дидактику. Суть процесу навчання.

Навчання-двосторонній процес діяльності вчителя і учнів, в результаті якого мають реаліз. такі завд:1.Оволодіння ЗУН. 2.Забезп. інтелект. розв. особист.3. Формув. інтелект. світогляду 4. Оволод. методами самост. пізнав. діял.Ф-ї вчителя –бути організ. нав.-вих. проц... Ф-ї учнів- самост. Оволод знаннями Рушійна сила-результ. пізнав-х і практ.-х завд. з 1-го боку і наявним рівнем ЗУН. Ф-ї навч.-Освітня(оволод. ЗУН), Розвиваюча(розв. інтелекту),Організуюча(організ. на вик-ня завд. освіти і вих.),Виховна(забезп. розум. вих..).Логіка навч. проц.-оптимально ефективний шлях діял. мозку від початкового рівня(визнач. особлив. попередньої пізнав-ї діял) ЗУН до потрібного(визнач. навч.програмами).Вона включає:1. усвід. і розумін. пізнав-х завд. 2.самост. діял. по оволод. знаннями.3.формув. вмінь у визнач-ні основних законів і понять 4.формув. УН 5. застос. знань на практиці 6. аналіз і оцінювання навч.діял. Структура процесу учіння-сприймання, розуміння і усвід., запамятовув., системат-ція і усвід-ня –все пов’язано з практикою.Мотив навч-внутрішня спонукальна сила, яка стимул-є пізнав. діял. л-ни(вони зумовл. потребами л-ни): 1.Соц-ні- стимул. навч.діял, щоб стати соц..значимою особистістю 2.Спонукальні-бажання утвердитись в колективі, отримати схвалення 3.Пізнавальні- задоволення від процесу учіння і успіхів в самост. Діяльності. Типи навч.-спосіб організ-ї мислительної діял. л-ни: 1.Догматичний-учитель повід. готові знання без розкриття їх сутності 2. Пояснювально-ілюстративний- учит. повід знання розкрив. їх сутність, учні засвоюють знання з розуміння і заст.. їх на практиці. 3. Проблемний-учитель ств-є. пізнавальну ситуацію, доп. визнач. проблемну задачу, вказує на можливі шляхи розвяз., учні-самост оволод ЗУН і розв. задачу.Знання- ідеальне вираження в знаковій формі об’єктивних властивостей і зв’язків світу природного і людського;результат відображення оточуючої дійсності. Уміння- здатність л-ни свідомо виконувати певну дію на основі знань; вміння і готовність застосовувати знання у практичній діяльності на засадах свідомості. Навички-застосування знань на практиці, що здійснюється на рівні автоматизованих дій шляхом багаторазового повторення.