19. Фактична та юридична конституцiя

У конституційному праві розрізняють фактичну та юридичну конституції.

Конституція фактична - це реально чинний у тій чи тій країні суспільний лад (конституційний лад), основою якого є ті об´єктивні відносини, котрі визначають найсуттєвіші економічні, політичні, соціальні й інші риси суспільства.

Фактична конституція існує в будь-якому (і безкласовому також) суспільстві незалежно від того, чи отримала вона юридичне закріплення, чи ні.

Конституція юридична є офіційним визначенням фактичного стану речей, засобом правового впорядкування реальних суспільних відносин.

Фактична та юридична конституції цілком самостійні явища, які ніяк не можна ототожнювати. Та юридичну конституцію необхідно все ж таки вважати похідною від фактичної, позаяк спершу виникають певні відносини, що згодом отримують юридичне закріплення.

Отже, фактична конституція, зазвичай, у часі випереджає юридичну. Наприклад, у період, який передував прийняттю нової Конституції України (1991-1996 рр.), фактична конституція в нашій країні значно випереджала чинну юридичну Конституцію 1978 р., котра, незважаючи на ті зміни та доповнення, що були внесені до неї, все ж таки гальмувала розвиток основних суспільних відносин. Отож приведення юридичної конституції у відповідність до конституції фактичної стало першочерговим завданням тогочасного конституційного будівництва.

Фактична конституція визначає структурні та функціональні характеристики юридичної конституції, основними серед яких мають бути реальність і відповідність наявним (фактичним) конституційним відносинам, без чого конституція є фіктивною.

Якщо фактична та юридична конституції збігаються, то конституційна система є реальною, якщо ж не збігаються -нереальною, фіктивною. Яскравим прикладом цього може слугувати конституційна практика колишнього СРСР та його складових - радянських республік, зокрема й УРСР. Чинними в них конституціями проголошувалися, приміром, влада народу, що мала здійснюватися через представницькі органи - Ради народних депутатів. Однак насправді, як відомо, влада належала компартії. Нічого спільного з реальністю не мали також чимало конституційних положень про права та свободи громадян, демократичні засади суспільного ладу тощо.

Загалом, розбіжність між фактичною та юридичною конституціями можуть існувати в будь-якій (навіть з найдемократичнішим режимом) країні. Та в країнах розвиненого конституціоналізму така розбіжність - явище недовготривале. Юридична конституція швидко та вчасно приводиться у відповідність до конституції фактичної. Це сприяє стабілізації суспільних відносин, упорядкуванню з цілями та завданнями конституційно-правового регулювання.

Розбіжності між фактичною та юридичною конституціями свідчать про те, що частина норм юридичної конституції почала не відповідати дійсності, тобто стала фіктивною. Такий стан негативно впливає на суспільні відносини, дестабілізує правову систему, робить її неефективною. Виникає необхідність у приведенні юридичної конституцію у відповідність до реальної дійсності, чи, навпаки, - суспільних відносин, які фактично існують, з чинною юридичною конституцією.