1.4.3. Психологічний аналіз трудових рухів, дій, діяльності

Проблема психологічного аналізу трудових рухів, дій, діяльності не втратила своєї актуальності й донині. Ще в 1920-х рр. Френк га Ліліан Джилберт зробили спробу виділили основні груші рухів:

• таких, що означають власне мікрорухи (взяти, перенести, монтувати, роз'єднати, поставити, опустити, тримати);

• пов'язаних зі свідомим контролем перцептивно-моторних дій (шукати, знайти, відібрати, встановити);

• когнітивні дії (контролювати, планувати);

• такі, що узагальнюють основну виконавчу діяльність;

• такі, що пов'язані з паузами в роботі (відпочинок, вимушений простій).

Відносно діяльності людини-оператора К.К.Платонов виділив такі групу рухів:

• основні (мінімально необхідні для досягнення цілей діяльності в найбільш сприятливих умовах);

• такі, що виправляють (уточнюють основні рухи при відхиленні від оптимальних умов праці);

• додаткові (необхідні в разі дії факторів невиробничого характеру);

• аварійні (такі, що необхідні для ліквідації аварійної ситуації, та такі, що за ознак особливої значущості виділяються в окрему групу);

• зайві (непотрібні та такі, що заважають рухам, згаданим вище);

• помилкові (такі, що заміщують згадані вище рухи).

Беручи до уваги сучасні знання, до цього переліку психологічного та психофізіологічного аналізу трудових рухів, дій, діяльності необхідно додати ще й біодинамічні характеристики груп хвиль, які беруть участь в організації, побудові та управлінні руховою діяльністю.

ВИДІЛЕНЕ СІРИМ КОЛЬОРОМ – ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ЗА БАЖАННЯМ

Наші дослідження довели, що в управлінні руховою діяльністю слід виділяти три групи хвиль:

■ першу - становлять спонтанно-іннерваційні хвилі (основні чи провідні). Це найбільш первинні іі давні хвилі (ε та η), які становлять найстаріший, первинний скелет рухів, їх ритмічну й динамічну основу. Ці хвилі є відбитками імпульсів, які надсилаються рівнями управління до основних, фундаментальних груп м'язів, що пронизують усе тіло від стопи до голови, від стопи до грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, від стопи до м'язів черева, грудей, міжреберних м'язів, від стопи до м'язів крижово-поперекового відділу і тазу. На нашу думку, управління цими хвилями здійснюється за рахунок рівнів А, Б, С₁ і створених на їх основі відповідних матриць;

■ другу механічно-реактивні (супутні) хвилі, що виникають лише на периферії. Виникнення їх припадає на період розвитку компенсацііімої координації, заснованої на ефекторних реакціях пропріоцептивних сигналів, пов'язаних з позою та швидкістю руху органів (статестичні та тахіестичні механізми). Вони віддзеркалюють імпульси, що іннервують супутні м'язові утворення: фасції, м'язові пучки, м'язові перегородки, апоневрози, які розділяють спіралі на фрагментарні кінематичні ланцюги місцевого і регіонального значення. Ми вважаємо, що цими хвилями управляють рівні А, Б, С₁, С₂ і створені на їх основі відповідні матриці;

■третю - реактивно-іннерваційні (допоміжні), що є тими відображеннями корекційних сигналів, виникнення яких припадає на період компенсаційної координації з метою формування адекватних відповідей центральної нервової системи на діяльність кістково-м'язової периферії. Ці хвилі не мають у своїй основі ні іннерваційних імпульсів, ні змін м'язової активності і виникають на периферії внаслідок складних взаємодій внутрішніх і зовнішніх сил кінематичних ланцюгів кінцівок (хвиля α та низка більш дрібних). Вони пов'язані з розвитком дозувальних координацій, які забезпечуються діяльністю структур центральної нервової системи та управляють виконанням цілісних проектів рухів (влучність, купчастість, точність рухів тощо). Допоміжні групи м'язів забезпечують стійкість рухів, це - енантіоморфні спіралі, що обертають верхні і нижні кінцівки, тулуб. На нашу думку, управління цими хвилями здійснюється за рахунок рівнів А, Б, С₁, С₂, Д, Е, а також енграм, актуалізованих і новостворених матриць.

Оцінка трудових рухів суб'єкта складається з таких параметрів:

• часу протікання руху;

• оптимальності рухів з урахуванням біомеханіки людини;

• безперервності рухів; оптимальності м'язової активності;

• обсягів виконаної роботи;

• заощадження енергії;

• оптимальної координованості рухів.