272. За підходом до структури плану рахунків розрізняють такі дві системи рахунків:

а) загальну та пов’язану;

б) синтетичну та аналітичну;

в) автономну та інтегровану;

г) інтегровану та пов’язану;

д) загальну та пов’язану.

273. Об’єктом управління витратами є:

а) функції обліку і аналізу витрат;

б) функції прогнозування і планування витрат;

в) господарська діяльність підприємства з погляду здійснення витрат;

г) функції мотивації та організації;

д) правильними є відповіді а), б).

274. Варіант методу «директ-костинг» може базуватися на врахуванні у собівартості продукції:

а) тільки прямих витрат;

б) усіх змінних витрат;

в) змінних витрат і продуктивної частини постійних витрат;

г) правильними є всі попередні відповіді;

д) правильними є відповіді а), б).

275. До основних методів розроблення норм і нормативів належать:

а) розрахунково-аналітичний метод;

б) факторний метод;

в) досвідно-статистичний метод;

г) динамічно-статистичний метод;

д) правильними є відповіді а), в).

276. До стабільних норм і нормативів належать:

а) норми витрачання праці, матеріалів;

б) норми амортизації;

в) ставки обов’язкових відрахувань, ставки оподаткування;

г) правильними є відповіді а), б);

д) правильними є відповіді б), в).

277. Функція обліку охоплює операції:

а) спостереження та ідентифікації;

б) регулювання;

в) вимірювання та реєстрації;

г) правильними є відповіді б), в);

д) правильними є відповіді а), в).

278. Нижньою межею ціни на продукцію підприємства може бути:

а) виробнича собівартість;

б) повна собівартість;

в) собівартість за змінними витратами;

г) собівартість за прямими витратами;

д) правильними є відповіді б), в).

279. Виробництво продукції певного виду в поточному (короткому) періоді є доцільним, якщо показник маржинального прибутку для неї:

а) перевищує постійні витрати;

б) рівний нулю;

в) набуває додатного значення;

г) перевищує змінні витрати;

д) правильними є відповіді а), в).

280.  Кінцева мета управління витратами полягає у:

а)    Зниженні виробничої собівартості продукції.

б)    Не допущенні непродуктивних витрат і втрат.

в)    Мінімізації усіх здійснених витрат.

г)    Підвищенні ефективності виробництва.

281.  Системний підхід до управління витратами відносить­ся до:

1. Завдань управління витратами.

2. Принципів управління витратами.

3. Мети управління витратами.

4. Функцій управління витратами.

282.  Зворотний зв’язок у системі управління витратами за­безпечує функція:

1. Обліку затрат.

2. Аналізу затрат.

3. Моніторингу.

4. Організації.

283. До управління витратами ніякого відношення не має:

1. Нормування.

2. Маркетингові дослідження.

3. Використання ПЕОМ.

4. Усі відповіді неправильні.

284. Групування і перегрупування витрат належать до...................... методів дослідження:

1. Загальнометодологічних.

2. Специфічних.

3. Загальнонаукових.

4. Правильна відповідь відсутня.

285.  Така функція управління витратами як розробка (при­йняття) рішення включає:

1. Прогнозування і планування.

2. Організацію і регулювання.

3. Активізацію і стимулювання.

4. Усі перелічені елементи управлінського циклу.

286  Порівняння фактичних затрат із запланованими, вияв відхилень і прийняття оперативних заходів щодо їх ліквідації властиві функції (ям) управління витратами:

1. Організації.

2. Координації і регулювання затрат.

3. Активізації і стимулюванню.

4. Обліку.

287.    Вказати, що із наведеного нижче не відноситься до принципів управління витратами:

1. Недопущення зайвих витрат.

2. Широке впровадження ефективних методів зниження витрат.

3. Підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства у зниженні затрат.

4. Зіставлення доходів і витрат для визначення маржинального до­ходу.

288.  Управління витратами в процесі свого дослідження як наука:

1. Використовує лише власну термінологію і свою методику.

2. Користується термінологією і методами інших дисциплін.

3. Поєднує власну методику та методи і термінологію інших дисци­плін.

4. Використовує одну з наведених вище методик залежно від поста­вленої мети.

289.    Такі елементи управлінського циклу як організація, координація і регулювання, активізація і стимулювання що­до управління витратами властиві стадії:

1. Розробки (прийняття) рішення.

2. Реалізації рішення.

3. Контролю за виконанням рішення.

4. Усім переліченим стадіям.

290.   Системний підхід до управління витратами знаходить свій вираз у тому, що:

1. Ефективність управління витратами оцінюють за ефективністю найбільш слабкої ланки всієї системи.

2. В управлінні витратами використовують знання суміжних еко­номічних дисциплін.

3. Управління витратами розглядають як комплекс заходів, спрямо­ваних на підвищення ефективності господарювання.

4. Правильна відповідь відсутня.

291.   Методологічні засади формування інформації про ви­трати підприємств наведені у:

1. Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

2. Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

3. Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

4. Всіх перелічених нормативних актах.

292.  Перелік і склад статей калькулювання виробничої со­бівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються згідно зі стандартом 16 «Витрати»:

1. Підприємством самостійно.

2. Міністерством економіки України.

3. Кабінетом Міністрів України.

4. Верховною Радою України.

293.  Загальновиробничі витрати поділяються на:

1. Умовні і реальні.

2. Повні і часткові.

3. Постійні і змінні.

4. Прогресуючі і регресивні.

294. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається згідно зі стандартом 16 «Витрати» з:

1. Виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протя­гом звітного періоду.

2. Виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протя­гом звітного періоду, і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат.

3. Виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протя­гом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

4. Прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, ін­ших прямих витрат і загальновиробничих витрат.

295.   Витрати, які пов’язані з операційною діяльністю:

1. Включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, по­слуг).

2. Не включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, по­слуг).

3. Частково включаються в собівартість реалізованої продукції (ро­біт, послуг).

4. Включаються або не включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) залежно від рішення підприємства.

296.  Адміністративні витрати, витрати на збут, інші опера­ційні витрати є складовими частинами:

1. Операційних витрат, що не включаються до собівартості реалізо­ваної продукції.

2. Операційних витрат, що включаються до собівартості реалізова­ної продукції.

3. Надзвичайних витрат.

4. Фінансових витрат.

297.  Групування витрат за економічними елементами влас­тиве для:

1. Інвестиційної діяльності.

2. Операційної діяльності.

3. Фінансової діяльності.

4. Будь-якого виду діяльності.

298.   Витрати звітного періоду згідно зі стандартом бухгал­терського обліку 16 «Витрати» — це:

1. Зменшення активів.

2. Збільшення зобов’язань.

3. Зменшення активів або збільшення зобов’язань, що ведуть до зменшення власного капіталу підприємства.

4. Сума усіх здійснених витрат (матеріальних, трудових, фінан­сових).

299.   Маржинальні та диференціальні витрати є різновида­ми класифікаційної ознаки витрат:

1. З метою оцінки запасів та визначення фінансового результату.

2. З метою прийняття управлінських рішень.

3. З метою контролю виконання.

4. Залежно від способу віднесення на собівартість.

300.  Витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, називаються:

1. Можливими.

2. Дійсними.

3. Релевантними.

4. Змінними.

3.2 Література: