10. Кріплення скосів каналів та земляних гребель

14. 1. Конструктивні схеми кріплення скосів

У відкритих каналах втрата води внаслідок фільтрацію через дно та стінки русла можуть досягати 50…60%, тому вздовж периметру каналу влаштовують водонепроникний шар, що називають облицюванням (кріпленням). Крім того, кріплення запобігає розмиву та пошкодженню ложа каналу течією, льодом чи плаваючими тілами.

Залежно від матеріалів розрізняють наступні облицювання: ґрунтові, асфальтові та бітумні, у вигляді трав’яного покрову, кам’яні та гравійні, полімерними плівками, бетонні та залізобетонні. Вид облицювання вибирають на основі техніко-економічного порівняння варіантів, проте найбільш поширеними є бетонні та залізобетонні облицювання.

1.1.6.Бетонні облицювання

Бетонні облицювання виконують лише монолітними

Для кріплення скосів гребель влаштовують монолітну плиту товщиною 15…50 см і розмірами від 5х5 м до 20х20 м, або навіть, більше. Між такими плитами утворюють деформаційні шви відкритого або за­критого типу. Кріплення каналів виконують бето­ном товщиною до 20 см, який вкладають на шар дренуючої осно­ви з гравію, щебеню або крупнозернистого піску. Бетонні обли­цювання повинні мати мінімальну кількість швів між плитами (не більше 0,3% від загальної площі).

1.1.7.Залізобетонні облицювання

Залізобетонні облицювання виконують монолітними, збірними та збірно-монолітними. Порівняно з бетонними мають мен­ші витрати бетону, оскільки їх товщина значно менша (10...20 см). Виконуються, як правило, збірними або збірно-моноліт­ними.

Розміри збірних плит визначають залежно від вантажопідйомності монтажних засобів. Окремі дрібні плити об'єднують у більш вели­кі (карти) розміром до 20х20 м. У цьому випадку між великими плитами влаштовують температурно-деформаційні шви, а між ок­ремими дрібними плитами у межах карт — жорсткі стики, які ма­ють таку ж міцність, як і плити.

Монолітні та збірно-монолітні облицювання порівняно зі збір­ними мають ряд переваг: забезпечують грунто- та водонепроникність, мають більшу міцність та жорсткість.

Рис. 14.1. Конструкція кріплення скосів земляних гребель:

1 – полегшене кріплення скосу та дна, 2 - упор на споді основного кріплення (бетонний блок, залізобетонна плита, кам’яна призма, що запобігає сповзанню основного кріплення), 3 – підготовка товщиною не менше 20 см (одношаровий зворотній фільтр), 4 – основне кріплення,

5 – парапет, 6 – засипка

Рис. 14.2. Конструктивні схеми кріплення скосів зрошувальних (а) та осушувальних (б) каналів:

1 – заплечники з монолітного бетону,2 – суцільні збірні залізобетонні плити, 3 – монолітний бетон дна каналу, 4 – суцільні збірні залізобетонні плити дна каналу, 5 – синтетична плівка, 6 – збірні залізобетонні плити з дренажними отворами, 7 – збірні залізобетонні решітчасті лотоки, 8 – збірна залізобетонна розпірка, 9 – збірна залізобетонна решітчаста плита, 10 – засипка

2. Збірні залізобетонні плити для кріплення скосів

Для кріплення скосів земляних гребель та зрошувальних каналів використовуються суцільні плити, а для осушувальних каналів – решітчасті плити або плити з дренажними отворами, Плити виконують із звичайною або попередньо напруженою арматурою.

Для виготовлення збірних плит використовується гідротехнічний бетон класу В15…В25 з маркою за морозостійкістю F150 та водонепроникністю W4…W6.

Звичайна арматура використовується класів А240, А400, (А500), попередньо напружена арматура – Вр-ІІ.

Плити для кріплення скосів бувають двох типів:

• плити, які з’єднуються влаштуванням жорстких стиків,

• плити, які з’єднуються влаштуванням шарнірних стиків.

Рис. 14.3. Армування та загальний вигляд збірних залізобетонних плит для кріплення скосів гребель за умови що влаштується жорстких (а) або шарнірний (б) стик: 1 – монтажна петля

Р ис. 14.4. Загальний вигляд збірних плит для кріплення скосів каналів:

а) суцільна плита для зрошувальних каналів; б) плита з дренажними отворами для осушувальних каналів, в) решітчастий плита для осушувальних каналів, г) решітчастий лоток дна осушувальних каналів

Попередньо напружені плити для кріплення скосів каналів виготовляють довжиною L = 6 м, шириною В = 1,0; 1,5; 2,0 м та товщиною h = 6 см. Попередньо напружену арматури розташовують по висоті в два ряди.

Звичайні плити для кріплення скосів каналів мають розміри L = 3 м, В = 1,5; 2,0; 2,5 м, h = 8 см (звичайне армування) та 10 см (посилене армування). При товщині 8 см арматуру розміщують в один ряд по центру плити, а при 10 см – в два ряди.