Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі «об'єкта» навчання, повинен засвоїти й від­творити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо — джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-мо-нолог, читання, пояснення, демонстрування й відтворювальне опиту­вання учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не вико­нують якихось творчих завдань.

Активна модель навчання

Передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

Інтерактивна модель навчання.

Суть її в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб”єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Вона ефективно сприяє створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого коллективу.

Інтерактивні технології умовно поділяються на чотири групи:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання:

-   навчання в парах;

-   ротаційні (змінювані) трійки;

-   два - чотири - всі разом;

-   "карусель".

2. Інтерактивні технології кооперативно - групового навчання:

- обговорення проблеми в загальному колі;

-   "мікрофон";

-   незакінченні речення;

-   мозковмй штурм;

-   навчаючи - учусь;

-   ка$е - метод;

-   вирішення проблеми.

3. Технології ситуативного моделювання:

-   симуляції;

-   спрощене судове слухання;

-   розігрування ситуацій за ролями.

4. Технології опрацювання дискусійних питань:

-   метод - прес;

-   "займи позицію";

-   "зміни позицію";

-   неперервна шкала думок;

-   дискусія;

-   дебати.

Ставлення до використання інтерактивних технологій на уроці досить неоднозначне. Одні педагоги вважають їх прогресивним кроком у розвитку педагогічного процесу. Існує також думка, що такі технології є компромісом з учнями, які не хочуть і не бажають наполегливо працювати. Однак, незаперечно, що саме інтерактивні технології підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якійсь мірі знімають пере навантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір.

Будуючи свої уроки, я насамперед:

       передбачаю розв”язання різноманітних творчих завдань, спрямовуючи учнів на пошукові види робіт: бесіду за проблемним запитанням, усне малювання, мозковий штурм, обговорення іншого фіналу ( на уроці читання);

       ураховую вікові особливості учнів і послідовно ускладнюю фолрми роботи;

       залучаю до роботи всіх учнів класу, забезпечую участь кожного з них у групових та колективних формах роботи;

       використовую інтерактивні форми і види роботи;

       ставлю учнів у позицію творця.

Це дало мені змогу виробити формулу успішної роботи на уроці:

творчість школярів+творчість вчителя=сучасний урок.

Види і форми навчальної роботи, які я застосовую на уроках, сприяють зацікавленню навчальним матеріалом, розвитку творчих здібностей учнів, активізують розумову діяльність школярів, розвивають логіку та критичність мислення, мовленнєві вміння та навички, допомагають проявити особисте „Я”.