Система психологічної підготовки використовує такі методи:

• мовні – розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, інструктаж;

• наочні – ілюстрація, демонстрація, показ, моделювання обстановки;

• навчальних дій – вправи, пошукова робота, навчальне спостереження, вербалізація (озвучення плану уявлень фахівця та техніки виконання ним дій, а також ознак, за якими проявляються психологічні чинники і т. ін.); вивчення алгоритму дій; моделювання дій, ідеомоторні дії (виконання рухів і дій в уяві); дублювання дій досвідчених фахівців, участь у розв’язанні складних завдань; тренінг (багаторазове повторення дій для досягнення досконалості їх виконання); розбір дій, корекція дій, методи забезпечення безпеки при відпрацюванні дій;

• навчального моделювання складних умов – мовно-образне моделювання (мовний опис обстановки з образним уявленням його людиною); фактичне моделювання, імітація (створення складних умов із застосуванням спеціальних засобів і прийомів); психологічне моделювання труднощів (прояв у людини особливостей розумових, емоційних, вольових процесів, характерних для складних ситуацій); програвання ситуацій, моделювання навантажень і напружень (моральних, психологічних, фізичних) тощо;

• самостійної підготовки – опрацювання навчальної літератури, виконання завдань керівника занять, ознайомлення, повторення, самостійний тренінг (вправи); самоспостереження, самоаналіз, самооцінка, самонавчання тощо. Методи спонукання до самопідготовки: роз’яснення особистої життєвої значущості та необхідності психологічної підготовки, формування настанов на досягнення високого результату підготовки; переконання в особистій спроможності досягнути, розвиток життєвої та професійної амбітності, ознайомлення з прикладами людей, які досягли життєвих висот та успішно подолали значні труднощі, активізація атмосфери єдиної команди, честі групи, приклад зацікавленого ставлення до занять керівника тощо.

Під час проведення занять із психологічної підготовки необхідно прагнути серйозного, сумлінного ставлення працівників до:

• повторення (тренування), яке нерідко буває монотонним, може набридати, стомлювати, супроводжуватися внутрішніми конфліктами через уповільнення росту результатів, яких треба досягнути, невдачі на шляху до бажаних висот майстерності, оволодіння навичками та вміннями тощо;

• значних навантажень на заняттях з психологічної підготовки. Може бути невдоволення ними, страх не витримати труднощі або навіть втратити здоров’я. Необхідно попереджати і долати такі настрої та тривожність людей;

• розпорядку дня, доцільної підпорядкованості поведінки забезпеченню головного – досягнення результатів підготовки, в тому числі через відмову від зайвої зайнятості іншими справами тощо.

Коефіцієнт корисної дії від використання зазначених методів досягається методичними прийомами (методи інколи визначають як сукупність методичних прийомів). Так, при мовних методах можуть бути використані прийоми усного викладення, жестикуляції, обґрунтування, привернення уваги, порушення інтересу, образності, постановки питань, відповідей на питання, обміну думками, обговорення, узагальнення і т. ін.

Для наочних методів характерні методичні прийоми показу схем, фотографій, фільмів, прослуховування аудіозаписів, роботи на навчальній дошці, графічного зображення побаченого, зрозумілого або запам’ятованого; акцентування уваги на деталях того, що спостерігається, пояснювального показу, показу в темпі, показу по елементах, повторного показу, спостереження за діями і т. ін.

Методи навчальних дій передбачають використання методичних прийомів постановки і роз’яснення навчальних завдань, пояснення техніки виконання дій, розповіді людині, про порядок виконання передбачених дій, розповідь про хід дій, припинення дій, виправлення помилок, самоаналізу дій, групового розбору, багаторазового повторення дій, збільшення темпу дій, нарощення труднощів, варіювання способів дій, зміни обстановки, виконання спільних дій, дій у складі групи, підтримки натренованості і т. ін.

Значимі й характерні методичні прийоми навчального моделювання складних умов: створення зовнішньої картини складної обстановки, моделювання розумових, емоційних, мотиваційних труднощів, ризику та небезпеки, контролювання ризику і небезпеки, вибору реального місця, часу і погодних умов, ускладнення спостереження (надягання напівпрозорої темної пов’язки на очі), імітації окремих чинників, комплексування складних умов, нарощування важких умов, зміни умов, моделювання невдач, імітації виходу зі строю напарника і т. ін.

До методів виховання під час психологічної підготовки відносяться: приклад, роз’яснення, переконання, правильне повторення дії, наслідування прикладу, приучення, вимога, підтримка, схвалення, заохочення, осуд, покарання, примус, участь у спільній роботі, суперництво, змагання, самовиховання і т. ін.

У ході психологічної підготовки застосовуються методи розвитку: активізації якостей, які треба розвинути, проблемності, вправ на межі доступних труднощів, мотивації саморозвитку, перспективних ліній, цілеспрямованого саморозвитку якостей, контролю і самоконтролю за розвитком професійно-значущих якостей, оцінки і самооцінки досягнутого рівня розвитку якостей.

Керівник, який організовує заняття із психологічної підготовки за допомогою вищезазначених методів, може використати такі прийоми:

• виховання – докази, мовні переконання, навіювання, емоційні впливи, вимоги, контроль, оцінку, схвалення, осуд, критику, переконання на особистому досвіді; мотивації, спонукання до самооцінки і самоаналізу, порівняння, колективної роботи, змагальних відносин, організації надання допомоги відстаючим, спонукання до взаємної підтримки і допомоги; прояв справедливості, доброзичливості, уваги, співчуття, індивідуальної допомоги, особистого прикладу людини; диференційований та індивідуальний підходи, імітація невдачі першої спроби розв’язання складного завдання, авансування довіри, оцінки моральних аспектів складної ситуацій, завдання на самопідготовку з перевіркою якості їх виконання;

• розвитку – надання самостійності, спонукання до творчого пошуку розв’язання навчального завдання, створення підвищених труднощів, виконання навчальних дій в умовах ризику і небезпеки; навчання самоуправлінню, контролю і регулюванню напруженості; проведення диспутів і обговорень, всебічне обґрунтування своєї думки людиною, спільний пошук правильного висновку, оцінки, вирішення і розбір життєвих складних ситуацій, свідоме прагнення до саморозвитку професійно-значущих якостей та звичок.

Керівнику психологічної підготовки варто використовувати комплекс технологій та методів. Будь-який гарний метод, якщо він застосовується не вчасно, не доречно, у відриві від системи методів, може бути неефективним.

Існує значна залежність ефективності використання методу від обстановки, у якій він застосовується та авторитету керівника. Керівник досягне успіху, коли зможе активізувати у власній свідомості настанову на психологічну та педагогічну результативність, пригадає індивідуальні особливості людей та рекомендації психології у відповідності до наявної ситуації підготовки; ясно зрозуміє необхідний психологічний та педагогічний результат, і, з огляду на нього, вибере технологію, стиль, тон, такт, прийоми; вдало застосовує методи.

2.2. Ознайомлення працівників з екстремальними чинниками. Психологічна підготовка має бути побудованою таким чином, щоб забезпечити знайомство людини зі складною ситуацією та її факторами, причому саме з тими, які можуть мати місце в житті та діяльності. Без мовного ознайомлення не обійтися, але одного його замало. Людині необхідно побачити, почути, відчути, на собі пережити вплив цих ситуацій і чинників. Досягається це у такий спосіб:

• ознайомленням з фотографіями ситуацій, місць подій, руйнувань, вигляду потерпілих і т. ін.;

• прослуховуванням фонограм із записами, які можуть виявитися неочікуваними і вражаючими, типовими для різних складних ситуацій;

• переглядом документальних фільмів;

• імітацією різних факторів складних ситуацій (дим, пожежа, вибух, неприємний запах, кров, стогони, команди та ін.) за допомогою спеціально призначених для цього засобів;

• проведенням практичних занять у добових, погодних, місцевих тощо умовах, які відповідають реальним екстремальним;

• організацією зустрічей з учасниками, потерпілими, очевидцями, героями реальних екстремальних подій;

• оглядом макетів, муляжів, предметів, характерних для складних ситуацій;

• відвідуванням місць аварій, подій, надзвичайних ситуацій, місць трудової і бойової слави;

• виїздами у ролі спостерігачів разом з черговими, аварійно-рятувальними групами при викликах на місця екстремальних подій.

При ознайомленні з факторами, які негативно впливають на психіку працівника, варто не просто пред'являти їх працівнику для сприйняття, але вчити правильно сприймати, оцінювати і враховувати їх у практиці прийняття рішень і дій:

• пояснювати можливі психологічні реакції при їхньому сприйнятті;

• розкривати причини різної сили і характеру реакцій;

• учити бачити не тільки те, що лякає, але й такі особливості екстремальних факторів, які варто врахувати при прийнятті правильних рішень для успішного виконання дій (ослаблення впливу, попередження зустрічі з ними – «розумний у гору не піде, розумний гору обійде»);

• піклуватися про реалістичну та оптимістичну тональність своїх коментарів;

• виключати впливи, які ранять психіку через послідовне ознайомлення з психологічно важкими ситуаціями і факторами.

Розумно починати з легких психологічно прийнятних чинників, поступово переходячи до більш важких. Не повинно бути залякування; потрібна ділова, життєво і професійно необхідна розмова, яка формує емоційно врівноважене ставлення до очікуваних труднощів і активну налаштованість на їх подолання.

2.3. Моделювання екстремальних ситуацій і факторів. Моделювання екстремальних ситуацій відіграє важливу роль у підвищенні ефективності психологічної підготовки. Змоделювати – значить відтворити на заняттях максимально правдоподібно те, що буде, коли складна ситуація виникне фактично. Відтворити все, як правило, неможливо (наприклад, смертельну небезпеку), а будь-які загрози здоров'ю та можливості отримання травм мають бути контрольовані і зведені до мінімуму. Але які б слова про шкоду ризику і небезпеки травм не говорили, а ризик при підготовці не може і не повинен бути зведений до нуля. Адже навіть заняття спортом несуть на собі загрозу отримання травм, і досить серйозних. Головне в моделюванні загроз, небезпек, ризику – не об’єктивний характер, а психологічний.

Прагнення керівників занять виключити всякий ризик і небезпеку через особистий страх перед відповідальністю за можливі неприємні випадки на заняттях – одна з основних причин існування умовностей у психологічній підготовці. Зниженню ймовірності можливих неприємностей і травм людей сприяють:

• якісне попереднє відпрацювання дій з ними в простих умовах;

• сувора послідовність у нарощуванні міри ризику і небезпеки;

• індивідуальне нарощування темпів психологічних складностей, облік досягнутого рівня підготовленості та індивідуальних якостей людини;

• прийняття комплексу заходів для забезпечення безпеки на кожному занятті, страховки виконуючого вправи.

Є два основних і взаємопов’язаних шляхи моделювання складних умов на заняттях.

Перший шлях – наближення зовнішніх умов занять до реальних, тобто відтворення зовнішньої картини («обличчя») складної ситуації. Це дозволяє людині відчути себе на занятті учасником реальних подій. Зовнішня картина навчальної обстановки, схожа на реальну, створюється вибором умов, місця, часу, освітленості, імітацією предметів, явищ, факторів, властивих складним ситуаціям, постановкою перешкод, виконанням (програванням) дій з максимально можливим фактичним використанням техніки, засобів захисту, ускладненням завдань, створенням перешкод і т. ін. Так, у практиці психологічної підготовки на заняттях і навчаннях прагнуть створити реалістичну, багатомірну, полімодальну картину наслідків надзвичайної ситуації або окремих її фрагментів.

Другий шлях – наближення внутрішніх умов, тобто відтворення на заняттях психічних процесів і станів людини, максимально наближених до тих, які можуть бути у неї в складних ситуаціях. Потрібне стимулювання, актуалізація відповідних спонукань, думок, переживань, вольового і фізичного напруження, рішень, моральних норм поведінки та ін. Звичайно, створення зовнішніх умов сприяє цьому, але не розв’язує завдання психологічного моделювання повністю [15].

Необхідним є цілеспрямоване моделювання психічних процесів, станів і труднощів працівника: мотиваційних, пізнавальних, емоційних, вольових, психофізіологічних.

Мотиваційна активність і труднощі моделюються:

• створенням обстановки, яка диктує необхідність підпорядкування людиною одномоментних інтересів довгостроковим, відстроченим, більш загальним, кінцевим, діловим, солідарним, колективним;

• програванням ситуацій, які активізують моральні, гуманні мотиви рішень і вчинків;

• активізацією мотивів самоконтролю, самооцінки, обов’язку, відповідальності;

• створенням ситуацій, поєднаних із важким вибором і боротьбою мотивів;

• використанням завдань, які додають обстановці конкурентного, змагального характеру.

Пізнавальну активність і труднощі можна створювати:

• реальним сприйняттям людиною складних процесів і явищ, властивих складним ситуаціям;

• постановкою завдань на ідентифікацію, осмислення сприйнятого та його малопомітних, але суттєвих деталей;

• створенням ситуацій і постановкою завдань, які вимагають активного та адекватного мислення;

• створенням обстановки перевантаження або обмеження інформації для розуміння того, що відбувається, і прийняття рішень;

• спонуканням до аналізу психологічних і педагогічних особливостей ситуацій; створенням обстановки, яка вимагає глибокого і різнобічного аналізу.

Емоційні стани і труднощі, наближені до екстремальних, можна викликати у працівників:

• підвищенням відповідальності за вирішення поставленого завдання;

• моделюванням ситуацій ризику, небезпеки, невідомості, раптовості, новизни;

• підготовкою місць занять з умовами, об’єктами та явищами, які мають силу психологічного впливу (висота, можливість виникнення болю, вид трупів (муляжі), кров на землі, жар вогню, задушлива атмосфера, неприємні запахи, дратуючі звуки і т. ін.);

• обмеженням часу на виконання вправ і швидким темпом виконання дій;

• присутністю сторонніх спостерігачів;

• тривалими навантаженнями, які викликають сильну втому, і т. ін. [15].

Вольові прояви і труднощі моделюються:

• створенням серйозних перешкод на шляху розв’язання навчального завдання;

• збільшенням труднощів, які породжують невдачі при першій спробі їх подолання;

• змінами обстановки, які вимагають проявів самостійності, прийняття рішень на власний ризик;

• навмисним відмовленням у допомозі людині, в окремих важких навчальних ситуаціях і спонуканням самостійно досягти результату;

• виконанням освоєних людиною дій раптово, у сильно ускладнених та змінених умовах;

• імітацією перешкод, які ускладнюють виконання дій;

Навантаження і труднощі створюються швидкісним і кросовим бігом; підняттям і переносом вантажу; підтягуванням, віджиманням, тривалими переходами і марш-кидками; лазінням по канатах, скелях і сходах; подоланням водних перешкод; перестрибуванням і подоланням високих перешкод і завалів; переносом «постраждалих», виконанням відповідальних дій у стані втоми; багаторазовим повторенням вправ підряд без відпочинку і т. ін.

Психологічне моделювання здійснюється вибірково, відповідно до виду психологічної підготовки, завдань конкретного заняття, з урахуванням особливостей компонентів психологічної підготовленості, яка формується у людини, та її індивідуальних особливостей.

До психологічного моделювання складних ситуацій слід залучати саму людину, яка повинна намагатися психологічно включитися в обстановку, образно уявляти реальну екстремальну ситуацію, програвати в уяві практичні та психологічні її тонкощі.

Моделювання складних умов буде успішним, якщо є взаємозв’язок та необхідні пропорції використання обох розглянутих шляхів. У моделюванні та ускладненні навчальної обстановки треба бути послідовним, рухаючись від простого до складного. Надмірний поспіх приведе до зривів і невдач людини, що може сформувати стійку невпевненість у собі, почуття неповноцінності. Це може підштовхнути декого до висновку про помилковість вибору професії, бажання змінити її, перейти на іншу роботу. Однак у всіх випадках треба доводити підготовку до занять в умовах, які межують із вкрай складними.

Моделювання складних ситуацій, факторів і труднощів під час підготовки може дати такі результати:

• по-перше, знижується інтенсивність емоційного реагування людини на несприятливі обставини (нерідко навіть негативний тип переживань змінюється на позитивний);

• по-друге, досягається оптимальний рівень та вид психічних станів, які не тільки не заважають, але, і навпаки, сприяють успішності дій;

• по-третє, розвиваються важливі для успіху якості;

• по-четверте, формуються необхідні людині особистісні настанови: впевненості у собі, підвищеної віри в успіх, готовності та рішучості активно діяти за умови виникнення складної ситуації.

2.4. Критерії ефективності занять з психологічної підготовки. Під час підготовки, проведення, аналізу та оцінки того, як організовано заняття, методики його проведення доцільно використовувати такі п’ять спеціальних педагогічних критеріїв ефективності:

1) спрямованість заняття – оцінюється мірою зв’язку завдань, змісту і методики із тим, як використані їх можливості для удосконалення психологічної підготовленості людини;

2) психологічна щільність заняття – мірою його насиченості елементами навантажень від початку до кінця заняття;

3) реалістичність – показник наближеності завдань до реальних екстремальних;

4) рівень екстремальності – показник інтенсивності труднощів, які долаються людиною, включно до межі навантажень;

5) результативність – показник того, яку користь для підвищення психологічної підготовленості людини, принесло проведене заняття, що конкретно воно змінило в ній.

Важкий шлях підготовки, який успішно здолав працівник, гарантує успіх у випробуваннях труднощами та складними ситуаціями. Навчальні труднощі, наближені до реальних, зумовлюють високі професійні досягнення працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України.