Епізоотологічного обстеження

« ____ » 200… р.

_______________________________________

(назва господарства та населеного пункту)

Комісія у складі ______________________________________________________

(посада, прізвище, ім'я та по батькові членів комісії)

у присутності

с клали даний акт про те, що ________________________ було проведено

епізоотологічне обстеження____________________________________________

____________________________________________________________________

( назва господарства)

Встановлено:

1. Коротка, характеристика господарства_____

2. Поголів'я сільськогосподарських тварин:

Велика рогата худоба, всього:, _______________ , у т.ч. молодняк гол.

Свині, всього: ______________________________, у т. ч молодняк гол.

Коні, всього: __________ , у т. ч молодняк гол.

Вівці, всього: _________, у. т. ч. молодняк гол.

Птиця: _____________ гол.

3. Розміщення тварин та ветеринарно-санітарний стан приміщень

_______________________________________________________________________

(по видах тварин)

4. Годівля, водопій, догляд та утримання тварин _________________

5. Комплектація тваринництва господарства на протязі останніх років відбувалась _ ___________________

6. Б лагополучність господарства по заразних хворобах.____________________

__________________________________________________________________

5. Зв'язок із сусідніми населеними пунктами, їх епізоотичний стан___________

8. Обґрунтування діагнозу

9.Дата виявлення захворювання.______________________________________

(вил та вік тварин)

10. Перші клінічні ознаки, динаміка виділення хворих та результати патологоанатомічного розтину та лабораторних досліджень, джерело збудника інфекції ___________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

Які заходи проводились по ліквідації захворювання_____________________

1 2. Висновки (узагальнення)_

13. Рекомендації______________________________________________________

(кому доручено розробити план заходів по ліквідації хвороби)

Підписи: 1.

2.

3.

ВАКЦИНИ

Вакцинами називають біологічні препарати, які застосовують для активної імунізації тварин, птиці, а також людей. Перша імунізація людей була проведена англійським лікарем Дженером (1796 р.) проти віспи “коров’ячою віспою” (Vaccina) – вакциною, звідки і пішла ця назва.

Вакцини застосовують для створення у щеплених тварин імунітету проти того чи іншого інфекційного захворювання. Імунітет у щеплених тварин настає не відразу, а через певний час 10-14 діб, іноді значно раніше чи пізніше. Сила і тривалість імунітету залежить як від активності самої вакцини, кількості та способу введення її в організм тварини, так і від здатності організму реагувати на введений антиген (вакцину) виробленням специфічних захисних антитіл.

Всі вакцини за принципом виготовлення можна поділити на вакцини виготовлені із живих неослаблених культур, вакцини, виготовлені з ослаблених спеціальними методами живих культур, та вакцини, виготовлені з інактивованих (убитих) культур, анатоксини, хімічні, генноінженерні.

Живі вакцини – це препарати, виготовленні із живих з ослабленою вірулентністю (атенуйованих) штамів збудника, які втратили здатність викликати захворювання, але зберегли властивість розмножуватись в організмі тварин, викликаючи доброякісний інфекційний процес.

Розвивається імунітет за короткий час і на тривалий період. За 1-2 дні до і після вакцинації (крім вірусних вакцин) забороняється використовувати антибіотики та інші лікарські препарати, які діють бактерицидно і бактеріостатично.

Живі мікробні вакцини виготовляють шляхом вирощування еталонних штамів на твердих поживних середовищах (сибірки, бруцельозні) та рідких поживних середовищах (бешихи свиней, холери курей).

Живі вірусні вакцини отримують із тканин хоріональної рідини курячих ембріонів, із тканин кролів чи на культурах тканин.

Інактивовані (вбиті) вакцини виготовляють із вірулентних та імуногенних штамів бактерій і вірусів, убитих фізичними (нагрівання, УФ-промені, ультразвук) чи хімічними (формалін, фенол, спирт тощо) методами.

Убиті вакцини мають нижчу імуногенність, порівняно з живими, тому й тривалість такого імунітету значно коротша, доза вакцини більша, тому, як правило вони вводяться дворазово.

Для підвищення імуногенної активності і зменшення кратності вакцинації при виготовленні вбитих вакцин використовують методи депонування, при яких мікроорганізми адсорбуються на гідрат окису алюмінію, алюмінієвий галун, агар-агар, сапонін, мінеральні масла тощо.

При введені в організм депонованих вакцин відбувається повільне звільнення антигену з місця введення (депо), внаслідок чого формується порівняно стійкий імунітет.

До інактивованих вакцин можна відносити анатоксини і хімічні вакцини.

АНАТОКСИНИ – це нешкідливі деривати токсинів, які втратили токсичність під впливом фізичної чи хімічної дії, але зберегли імуногенні властивості. Їх добувають обробкою токсину формаліном, алюмокалієвими галунами, або фенолом при певній температурі та експозиції.

Токсин втрачає свою отруйну дію на організм тварини, одночасно зберігає антигенні властивості, тому він являється нешкідливим біологічним препаратом. У ветеринарній практиці з профілактичною метою в господарствах неблагополучних щодо правця, застосовують формолгалуновий анатоксин.

Хімічні вакцини – це інактивовані препарати з розчинних антигенів, які одержують з бактерій методом екстрагування, кислотного гідролізу чи ферментативного перетравлення.

Генноіженерні вакцини створені на основі штучних генетичних структур у вигляді рекомбінантних (гібридних) молекул ДНК. При цьому в геном клітини реципієнта (бактерії кишкової палички, дріжджові клітини тощо) вводиться ген вірусу. Розмножуючись, клітини-реципієнти синтезують і вірусний білок, який використовують як імуногенний препарат.

БАКТЕРІОФАГИ. Бактеріофаг (пожирач бактерій, бактеріальний вірус) – це специфічний антиген, що має властивість розчиняти мікробні клітини завдяки властивостям вірусів. Канадський вчений Ф. д’Єрелль в експериментах хворої на дизентерію людини виявив фільтрувальний агент, що викликав розчинення дизентерійних бактерій. Вчений назвав цей агент “бактеріофаг”.

Бактеріофаги поширені у природі. У ветпрактиці з профілактичною метою застосовують такі бактеріофаги: проти сальмонельозу, колібактеріозу телят, поросят, ягнят, проти пулорозу-тифу птиці.

ГІПЕРІМУННІ СИРОВАТКИ. В крові імунізованих тварин з’являються специфічні антитіла проти того збудника хвороби, яким імунізували тварин продуцентів для взяття від них сироваток.

Гіперімунізація – це метод багаторазового парентерального введення тваринам наростаючих доз відповідних антигенів з метою сильного імунізаційного подразнення, яке прявляється як накопичення у крові максимальної кількості специфічних антитіл

Гіперімунні сироватки виготовляють на біофабриках і біокомбінатах. Одержують їх від тварин-продуцентів: коней, ВРХ, свиней, овець та інші. Продуцентами можуть бути тільки здорові тварини. Перед використанням тварин-продуцентів утримують в профілактичному карантині під час якого тварин всебічно досліджують на заразні хвороби.

За принципом виготовлення гіперімунні сироватки можна поділити на протимікробні, противірусні, протитоксичні, моновалентні, бівалентні та полівалентні.

Гіперімунні сироватки застосовують при багатьох інфекційних захворюваннях для лікування хворих та проведення вимушених щеплень у комбінації з вакцинами, а також для пасивної імунізації при підозрі на захворювання.

Терапевтична дія гіперімунних сироваток ефективніша, якщо їх застосовувати на початку хвороби. Лікувальна дія гіперімунних сироваток проти вірусних захворювань значно слабша, ніж проти мікробних інфекцій.

Після введення гіперімунної сироватки із запобіжною метою, імунітет наступає в перші години і триває протягом 10-14 днів.

Сироватки реконвалесцентів отримують від перехворілих гостроперебігаючою інфекційною хворобою тварин (ящур).

ГАММА-ГЛОБУЛІНИ. Являють собою фракцію білка крові, що має найвищу концентрацію антитіл проти збудників різних інфекційних захворювань.

Вміст гамма-глобулінів в сироватці крові різний і непостійний. Він залежить не тільки від виду тварини, а й від статі, породи, віку, вгодованості тощо.

Гамма-глобуліни широко використовують у медичній практиці. У ветпрактиці гамма-глобуліни використовують рідше (ящур, віспа, правець, бешиха, сальмонельоз, колібактеріоз, пастерельоз, лептоспіроз).

АНТИВІРУС – це бактеріологічний препарат, фільтрат культури мікробів, що має властивості затримувати розмноження мікроба, з якого одержано антивірус. Це розчинна, термостабільна нетоксична речовина, яка використовується при миті коней, некробактеріозі.

ДІАГНОСТИЧНІ БІОПРЕПАРАТИ. Діагностичні біопрепарати, що застосовуються у ветеринарній практиці, можна поділити на препарати для алергічної і лабораторної діагностики інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин, та птиці.

Для алергічної діагностики застосовують: малеїн для діагностики сапу; альт туберкулін і сухий очищений туберкулін ППД (протеїн пурифієд дериват) для діагностики туберкульозу у ссавців; туберкулін пташиний для діагностики туберкульозу у птиці і паратуберкульозу у великої рогатої худоби і овець; бруцелізат для діагностики бруцельозу у дрібної рогатої худоби; алерген для діагностики епізоотичного лімфангоїту в коней; тулярин і ту алерген для діагностики туляремії; ящурний алерген для діагностики ящуру; пулорний алерген для діагностики пулорозу-тифу птиці.

Для лабораторної діагностики заразних захворювань тварин і птиці застосовують:

• сироватки: преципітуючу сибірки, аглютинуючу бруцельозну, монорецепторні бруцельозні, групові аглютинуючі лептоспірозні, аглютинуючі сальмонельозні, моно- і полівалентні аглютинуючі колі-сироватки, полівалентні і типові лістеріозні, типові і варіантні ящурні, антитоксичні, гіперімунну для діагностики мішечкуватого розплоду бджіл, антисироватки до вірусу чуми і псевдо чуми птиці;

• антигени: бруцельозний, сапний, сальмонельозний, сибірки, лістеріозний, паратуберкульозний, овісний, ящурний, вібріозний, чуми і псевдочуми, пулорозний, мікоплазмозу птиці, інфекційного бронхіту курей та інші.

ВИЗНАЧЕННЯ ПРИДАТНОСТІ БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ. Біологічні препарати повинні бути стерильними, нешкідливими, активними, специфічними. Їх розфасовують у флакони, щільно закривають пробками і обкатують металевими ковпачками. При збовтуванні і перевертанні не повинні просочуватися крізь пробку.

На кожному флаконі має бути етикетка із зазначенням назви біологічної фабрики чи біокомбінату, на якому виготовлено препарат, назви біологічного препарату, дата виготовлення серії і номера державного контролю, строку придатності, кількості препарату у флаконі та його доз для різних видів тварин (птиці), термічний режим зберігання. Якщо біопрепарат сухий, то повинно бути вказано як його розводити. Ампули з біологічними препаратами упаковують у паперові коробки з відповідними етикетками на коробці і маркування на ампулах. Крім того, в кожну коробку, а також у кожний ящик з біопрепаратами укладають інструкцію щодо застосування препарату, затверджену Головним Управлінням ветеринарної медицини.

Перед застосуванням усі флакони (ампули) з біологічними препаратами ретельно оглядають, звертаючи увагу на назву препарату, строк його придатності, цілісність флакону (ампули) та його зовнішній вигляд.

Біопрепарати без етикеток, з порушеною закупоркою, з пліснявою, сторонніми домішками, запахом гнилі, осадом, при струшуванні у флаконі не розбивається на рівномірну муть, а також в разі змін установленої консистенції та кольору біопрепарату, ті які зазнали промерзання і закінчився строк зберігання – бракують і знищують.

Біопрепарати не використані в день їх відкриття в подальшому не використовують. Розведені сухі вакцини придатні для використання тільки протягом кількох годин з часу розведення їх.

Вибракувані біопрепарати знешкоджують: спорові вакцини – способом автоклавування, а не спорові – кип’ятінням, протягом 30 хвилин, та складають акт на їх вибраковку.

ЗБЕРІГАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ОБЛІК БІОПРЕПАРАТІВ

Для кожного біопрепарату настановою щодо його застосування визначені певні строки придатності. Ці строки залежать від природи біологічного препарату та від умов його зберігання та транспортування.

Біопрепарати зберігають в темному, сухому, прохолодному місці (холодильник, підвал, льох, холодильна камера). Температура для зберігання біопрепаратів – 8-15ºС.

Для більшості біопрепаратів температурний режим для зберігання визначено в межах 2-15ºС, для окремих з них в межах 2-8ºС.

Для зберігання біопрепаратів в колгоспах, радгоспах, станціях по боротьбі з хворобами тварин обладнують місця зберігання.

Транспортування великої кількості біопрепаратів залізницею здійснюють у спеціальних ізотермічних камерах (вагонах) при потрібній температурі в супроводі нарочного. Невелику кількість біопрепаратів доставляють пасажирським вагоном в ізотермічних камерах теж нарочним. Можна перевозити в ящиках автомобільним транспортом. Зимою біопрепарати добре упаковують і утеплюють. Привезені біопрепарати регіструють в спеціальні журнали для біопрепаратів. Матеріально відповідальна особа повинна ретельно перевірити тару з біопрепаратами, виявити порушення упаковки, транспортування. Ця ж особа веде і журнал видачі біопрепаратів.

ПІСЛЯ ВИКОНАННЯ РОБОТИ СТУДЕНТИ ПОВИННІ

ЗНАТИ

1.Які питання розглядаються при епізоотичному обстеженні господарства?

2. Які складові частини акта?

3.Що таке біологічні препарати і на що вони поділяються?

4.Як зберігають, транспортують, оцінюють біопрепарати?

ВМІТИ

Складати акт епізоотичного обстеження господарства.

Визначити придатність біопрепаратів.

ЗАВДАННЯ ДОДОМУ (самостійна робота).

1.Оформити роботу в зошиті. Скласти акт епізоотичного обстеження

господарства.

2. Скласти схему використання біологічних препаратів у ветеринарній

медицині.

3. Зробити оцінку 4-ох біологічних препаратів і результати записати в

зошит.

Питання для самоконтролю

1. Які питання розглядають при проведенні епізоотичного обстеження господарства ?

2. Яка форма акта епізоотичного обстеження господарства ?

3. Що таке біологічні препарати і на які види вони поділяються?

4. Як визначають придатність біопрепарату?

5. Як транспортують, зберігають і використовують біопрепарати?