2.3. Аналіз основних напрямів та аспектів здійснення зовнішньоекономічної діяльності між Китаєм та Україною

Східна Азія є ядром Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) – одного з центрів світового і політичного та економічного розвитку. В АТР відбуваються інтеграційні процеси, розвиваються новітні технології, регіону належить 56% світового ВНП, 51% промислового виробництва, 46% зарубіжних інвестицій [20, ст. 20]. За останні 10 років лідерство в регіоні закріпилось за Китаєм, і збільшується з кожним роком. Зростання китайської економіки обумовило збільшення попиту на товари і послуги з боку КНР. Частка Китаю у світовому товарному імпорті та експорті в останні роки систематично збільшувалась, в той же час як частка США, Німеччини, Канади та групи провідних країн світу зменшувалась [37, ст. 64].

Азія – один із найважливіших для України регіонів із точки зору перспектив розвитку бізнесу, а Китай – центральний партнер Києва в ньому. У зв’язку із зростанням ролі Китаю на міжнародній арені питання пов’язані із зовнішньоторговельним співробітництвом між Україною та Китайською Народною Республікою в даних умовах набувають актуальності.

Розвиток співробітництва України з країнами Азії, в першу чергу з Китаєм є важливим напрямком вітчизняної зовнішньоекономічної стратегії. Хоча тривалий час взаємозв’язки України з Китаєм не набували великої значущості, проте, на сьогодні співпраця між країнами є важливим вектором розвитку. Для ефективнішого порівняння рівня розвитку України та Китаю варто проаналізувати стан ВВП та ВВП на душу населення країн (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Стан ВВП та ВВП на душу населення в Китаї та Україні

	ВВП (млрд. дол. США)		ВВП на душу населення (поточних дол. США)
	Китай	Україна	Китай	Україна
2008	4521,8	179,9	3413,589	3891,038
2009	4991,3	117,2	3749,272	2545,480
2010	5931,0	136,4	4433,361	2973,982
2011	7318,5	165,3	5444,785	3615,382

*Складено автором на основі даних Світового Банку

У 2011 р. ВВП Китаю перевищило ВВП України у 44 рази, тоді як ВВП на душу населення – лише у 1,5 рази. Хоча Китай та Україна відрізняються між собою рівнем розвитку економіки, слід зауважити, що до 2008 р. ВВП на душу населення в Україні перевищувало цей показник у Китаї (рис. 2.17).

Рис. 2.17. Динаміка ВВП на душу населення Китаю та України, в поточних дол. США

(Складено автором на основі даних Світового Банку)

У 2008 р. ВВП на душу населення України перевищило цей показник у Китаї на 14%. Проте, після 2008 р. під час світової фінансової кризи, ВВП на душу населення в Китаї продовжило своє зростання, і вже у 2009 р. перевищило ВВП на душу населення Україні в 1,47 рази (на 47%). Вже у 2011 р. ВВП на душу населення в Китаї став на 50,6% більшим ніж ВВП на душу населення в Україні.

Українсько-китайські торговельно-економічні відносини відзначаються сталістю нарощування двостороннього товарообігу. Так, згідно табл. 2.14 зовнішня торгівля України з країнами Азії у 2012 р. показала позитивне сальдо торговельного балансу, що склало 544162,0 тис. дол. США. Таким чином імпорт з Азії зріс у 2012 р. порівняно з 2011 р. на 29%. Серед основних торговельних партнерів України залишаються країни СНД, країни Європи та Америка.

Таблиця 2.14

Географічна структура експорту та імпорту України у 2012 р.

	Експорт		Імпорт			Сальдо
	тис. дол. США	у % до    2011р.		тис. дол. США	у % до 2011р.
Всього	68809811	100,6		84658060	102,5	- 15848249,3
Азія	17676848	99,7		17132686	129	544162,0
Китай	1777178	81,5		7899640	126	- 6122462,0
Японія	320517,7	210,1		1197792	118,1	- 877274,1
Європа	17423972	94,5		27556005	101,8	- 10132032,6
Країни СНД	25302631	96,7		34452565	92,6	- 9149933,6
Америка	2607330	102,2		4453204	113,8	- 1845873,5

*Складено автором на основі даних джерела [70]

У 2012 р., в порівнянні з 2011 р., Україна проводила активну співпрацю з країнами Азії, Японією та країнами Америки. Особливо з у співпраці з Японією спостерігається ріст експорту на 210,1%. Щодо Китаю, то імпорт з КНР в Україну зріс на 26%, а експорт в Китай зменшився на 18,5%. В торгівлі з Китаєм у 2012 р. спостерігається від’ємне сальдо торговельного балансу – -6122462,0 тис. дол. США [72].

За 2012 р. сукупний експорт товарів України склав 68809,8  млн. дол. США, імпорт – 84658,1 млн. дол. США. Порівняно з 2011 р. експорт збільшився на 0,6%, в той час як імпорт – на 2,5%. Від’ємне сальдо становило – 15848,3 млн. дол. США (за 2011 р. також сальдо було від’ємним – 14214 млн. дол. США).

Коефіцієнт покриття експортом імпорту України склав 0,81 (за 2011 р. – 0,83). Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 215 країн світу. При цьому, обсяги експорту товарів до країн СНД становили 36,8% від загального обсягу експорту, Азії – 25,7%, Європи – 25,3%, у т.ч. до країн Європейського Союзу – 24,8%, Африки – 8,2%, Америки – 3,8%, Австралії і Океанії – 0,1%.

За 2012 р. відбулись зміни у структурі та обсягах експорту товарів у порівнянні з 2011 р. Таким чином, відбулось збільшення частки зернових культур з 5,3% до 10,2%, жирів та олій тваринного або рослинного походження – з 5% до 6,1%, залізничних локомотивів – з 5,6% до 6%, механічних машин – з 5,2% до 5,5%. Зменшилась натомість частка чорних металів з 27% до 22,3%, палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки – з 8,3% до 5,3%, руд, шлаку і золи – з 5,7% до 4,8%.

Російська Федерація склала найбільшу частку у загальному обсязі імпорту України – 32,4% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, механічні машини, чорні метали). Друге місце зайняли поставки з Китаю – 9,3% (електричні та механічні машини, взуття), Німеччини – 8%, Білорусі – 6%, Польщі – 4,2%, США – 3,4% та Італії – 2,6%. У 2012 р. збільшились імпортні поставки в Україну з Китаю – на 26%, Білорусі на 20,3%, США та Польщі – на 12,1%, Італії – на 11,4%. Поставки з Російської Федерації зменшились на 5,9%.

В Україну за 2012 р. надійшло іноземної давальницької сировини на 3406,1 млн. дол. (зменшення на 27,6% порівняно з 2011р.). Найбільші поставки здійснювались з Російської Федерації, Німеччини та Китаю. Експорт готової продукції з імпортної давальницької сировини становив 5081 млн. дол. США (менше на 19,5%).

Експорт давальницької сировини становив 118,2 млн. дол. США (на 11,8% більше, ніж у 2011 р.). У той же час до України імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 161,6 млн. дол. (зростання на 92,5%). Найбільші поставки здійснювались з Швейцарії, Швеції та Німеччини [71].

Вже у 2012 р. Китайська Народна Республіка посіла перше місце серед торговельних партнерів України в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. У 2012 р. загальний обіг товарів і послуг склав 9783 млн. дол. США та збільшився у порівнянні з 2011 р. на 14,6%, при цьому експорт товарів і послуг з України до КНР склав 1858 млн. дол. США та зменшився на 17,6%, імпорт китайських товарів і послуг в Україну склав 7924 млн. дол. США та збільшився на 26,1%. Негативне сальдо для України за цей період склало 666 млн. дол. США проти 427 млн. дол. США у 2011 р.

У 2012 р. зовнішня торгівля товарами між Україною та КНР склала 9669 млн. дол. США та збільшилася в порівнянні з 2011 р. на 14,36% (рис.2.18). При цьому, експорт товарів з України до Китайської Народної Республіки склав 1777 млн. дол. США та зменшився на 18,48%, в той час, як імпорт китайських товарів в Україну становив 7892 млн. дол. США та збільшився на 25,77%. Негативне сальдо для України за цей період склало 6114 млн. дол. США проти 4950 млн. дол. США у 2011 р.

Рис. 2.18. Динаміка зовнішньої торгівлі товарами України з Китаєм, млн. дол. США

(Складено автором на основі даних Державного комітету статистики України)

У 2012 р. у структурі українського експорту до Китайської Народної Республіки домінують наступні групи товарів: руди, шлаки і зола – 80,5%, жири і масла тваринного або рослинного походження – 4,03%, реактори ядерні, котли, машини – 3,5%, органічні хімічні сполуки – 2,5%, деревина та вироби з неї – 2% (рис. 2.19). Детальніше товарну структуру зовнішньої торгівлі між країнами відображено у Додатку В.

Рис. 2.19. Структура українського експорту до КНР, 2012 р.

(Складено автором на основі даних Державного комітету статистики України)

У 2012 р. експорт товарів з України до Китаю зменшився на 18,48% по відношенню до 2011 р. Це сталося головним чином за рахунок скорочення поставок мінеральних продуктів, а саме руди, шлаків та попелу на 13,66%, або на 227,90 млн. дол. США. Зменшились майже в 4 рази поставки до КНР продукції хімічної промисловості, а саме органічних хімічних сполук на 119,75 млн. дол. США порівняно з 2011 р. Також, у порівнянні з 2011 р. у 2 рази (на 23,20 млн. дол. США) скоротилися поставки неблагородних металів, на 24% (на 22,91 млн. дол. США) зменшились поставки жирів і масел тваринного або рослинного походження.

У 2012 р. у структурі імпорту з КНР до України переважають наступні групи товарів: машини, устаткування та механізми – 36,3%, текстиль та текстильні вироби – 11,0%, неблагородні метали та вироби – 8,5%, взуття, головні убори, парасольки – 8,1%, пластмаси і каучук – 7,1% (рис. 2.20).

Рис. 2.20. Групи товарів імпорту з КНР в Україну, 2012 р.

(Складено автором на основі даних Державного комітету статистики України)

Імпорт товарів з КНР до України у 2012 р. збільшився на 25,8% (на 1 617,06 млн. дол. США), а саме за рахунок: поставок взуття, головних уборів, парасольок майже у 3 рази (на 400,14 млн. дол. США); машин, устаткувань та механізмів на 15,4% (на 381,09 млн. дол. США); засобів наземного, повітряного та водного транспорту у 2 рази (на 190,70 млн. дол. США); різних промислових товарів на 37,5% (на 144,94 млн. дол. США). Водночас, збільшились поставки: приладів і апаратів на 18,3%; неблагородних металів та виробів на 12,3%; сировини з шкіри та хутра у 1,6 рази більше порівняно з 2011 роком; пластмас і каучуку на 3,1%; продукція хімічної промисловості на 15,6%; тварин та продукції тваринництва на 28,6%.

Аналіз двосторонньої торгівлі за останні роки демонструє, що Китай залишається стабільним партнером для України у поставках своєї продукції машино- та приладобудівної галузей, хімічної промисловості, товарів народного вжитку. Основними групами товарів, що експортуються з України до КНР є чорні метали, руди та шлаки, машини та устаткування, сільськогосподарська продукція, зокрема зернові, тощо.

Водночас існує значний потенціал для збільшення обсягів торгівлі. Зокрема, збільшення експорту української продукції можливо за рахунок постачання української сільськогосподарської продукції, зокрема кукурудзи, сої, ріпаку, ячменю і пшениці. У свою чергу, українська сторона зацікавлена у нарощуванні поставок в Україну засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, сільськогосподарської техніки, обладнання з переробки сільськогосподарської продукції.

Протягом 2005-2012 рр. Китай поступово покращує свої позиції в структурі української зовнішньої торгівлі (рис. 2.21). Присутність китайської продукції на українському ринку зростає, в той час як український експорт в Китай протягом 2009-2012 рр. суттєво не зріс.

Рис. 2.21. Питома вага Китаю у зовнішній торгівлі України, %

(Розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України)

Щодо двосторонньої торгівлі послугами, то у 2012 р. вона склала 106,0 млн. дол. США та збільшилась у порівнянні з 2011 р. на 16,5%, при цьому експорт послуг з України до КНР склав 80,9 млн. дол. США та збільшився на 6,2%, імпорт китайських послуг в Україну склав 25,1 млн. дол. США та збільшився на 75,2%. Позитивне сальдо для України за цей період склало 55,8 млн. дол. США.

Аналізуючи дані Світового Банку про частку експорту та імпорту від ВВП України та Китаю, то варто сказати, що протягом 2005-2011 рр. частка як імпорту так і експорту у ВВП Китаю була значно меншою у порівнянні з часткою імпорту та експорту у ВВП України (рис. 2.22). Якщо у 2011 р. часка експорту у ВВП Китаю становила 31,3%, то в Україні вона була на рівні 53,7%. Протягом 2005-2011 рр. у Китаї спостерігається зменшення частки експорту у ВВП, в той час як в Україні така частка зростає. Це говорить про високу залежність України від зовнішніх ринків збуту [78].

а) експорт, % від ВВП;	б) імпорт, % від ВВП.

Рис. 2.22. Частка експорту та імпорту Китаю та України, у % від ВВП

(Складено автором на основі даних Світового Банку)

Якщо розглядати частку у ВВП імпорту країн, то тут прослідковується така ж сама тенденція, тобто імпортна залежність Китаю зменшується, тоді як українська залежність від імпортованих товарів та послуг зростає. Так, наприклад, у 2008 р. відсоток імпорту у ВВП України становив 54,91%, а у ВВП Китаю – лише 27,26%. У 2011 р. частка імпорту у ВВП Китаю становила 27,30%, тоді як частка імпорту у ВВП Україна була 59,1%.

Аналізуючи стан прямих іноземних інвестицій як в Китаї так і в Україні прослідковується більший приплив іноземних інвестицій в країнах, аніж навпаки (табл. 2.15). Найбільші надходження прямих іноземних інвестицій в Україну протягом 2005-2011 рр. були у 2005 р., коли їхня часка у ВВП країни становила 9%. Найменша частка у ВВП ПІІ в Україну була у 2009 р. – 4%. У 2011 р. чистий приплив інвестицій становив 4,36% від ВВП, в той час, як надходження ПІІ з України займали всього 0,116% від ВВП.

Таблиця 2.15

Прямі іноземні інвестиції: чистий приплив та відплив

(% від ВВП)

Країна	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Прямі іноземні інвестиції, чистий приплив (% від ВВП)
Україна (чистий приплив)	9,0641	5,2008	7,142	5,9447	4,0681	4,7288	4,3614
Китай (чистий приплив)	4,6129	4,5737	4,4719	3,7935	2,6257	4,1093	3,008
Прямі іноземні інвестиції, чистий відплив (% від ВВП)
Україна (чистий відплив)	0,3192	-0,123	0,6832	0,4428	0,0981	0,5073	0,1162
Китай (чистий відплив)	0,923	1,2209	0,8671	1,5924	1,6009	1,471	1,383

*Складено автором на основі даних Світового Банку

Щодо чистого припливу інвестицій в Китай, то у 2011 р. їхня частка у ВВП країни була на рівні 3%. Чистий відплив інвестицій з Китаю у 2011 р. становив 1,383% від ВВП.

Станом на початок 2013 р. в економіку України залучено 18,79 млн. дол. США китайських інвестицій. За 2012 р. відбувся приріст китайських інвестицій в українську економіку в обсязі 3,569 млн. дол. США (рис. 2.16). Загалом, обсяги китайських інвестицій в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в економіку України займають незначну частку.

Рис. 2.16. Динаміка прямих іноземних інвестицій України, млн. дол. США

(Складено автором на основі даних Державного комітету статистики України)

Найбільший обсяг інвестицій з Китаю надійшов до української промисловості та становив 7,97 млн. дол. США (42,4 % від загального обсягу китайських інвестицій). За 2012 р. відбувся приріст китайських інвестицій до української промисловості обсягом 496,9 тис. дол. США.

Китайські інвестиції у сферу “операції з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та надання послуг підприємцям” становили 4058,6 тис. дол. США (21,6%). Інвестиції у сферу “торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку” становлять 2,9 млн. дол. США, що складає 15,4% від загального обсягу китайських інвестицій.

Інвестиції до сфери діяльності готелів та ресторанів становлять 226,7 тис. дол. США, що складає 1,2% від обсягу китайських інвестицій. У сферу “діяльність транспорту та зв’язку” надійшло інвестицій в обсязі 655,8 тис. дол. США (3,5%). До сфери “сільське господарство, мисливство, лісове господарство” залучено 1 млн. 390 тис. дол. США (7,4%). Інформація щодо китайських інвестиції до сфери “надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту” є конфіденційною згідно із Законом України “Про державну статистику”.

Щодо прямих інвестиції з України в Китайську Народну Республіку, то станом на 01.01.2013 обсяг інвестицій з України в Китай становить 886,0 тис. дол. США. За 2012 р. українські інвестиції в китайську економіку не надходили. У зв’язку з тим, що, за даними Держкомстату, прямі інвестиції з України в Китай за 2012 р. надійшли не більше, ніж від 2 суб’єктів підприємництва, інформація щодо їх обсягу за видами економічної діяльності є конфіденційною згідно із Законом України “Про державну статистику” [82].

Отже, в останні роки зростання китайської економіки призвело до пожвавлення співпраці України з Китаєм. У зв’язку із зростанням ролі та частки Китаю на світовому ринку, розвиток співробітництва України з цією країною є важливим напрямком зовнішньоекономічної стратегії нашої країни.

Впродовж декількох останніх років Китай залишається стабільним партнером для України у поставках своєї продукції машино- та приладобудівної галузей, хімічної промисловості, товарів народного вжитку. Хоча, частка експорту товарів з України в Китай є незначною, проте основними групами товарів, що експортуються є чорні метали, руди та шлаки, машини та устаткування, сільськогосподарська продукція, зокрема зернові, тощо. Загалом, варто відмітити, що у зв’язках України з КНР існує значний потенціал до збільшення обсягів торгівлі.

Висновки до розділу 2

Здійснивши аналіз зовнішньоекономічної діяльності Китаю протягом останніх років, слід зробити висновок, що країна збільшує та зміцнює свою позицію у світовому господарстві. У 2012 р. Китай став найбільшим експортером світу, випередивши такі розвинені країни, як США, Японію, Німеччину. Китай також є однією із перших країн за рівнем розвитку ВВП, проте показник ВВП на душу населення залишається на низькому рівні. Варто відзначити, що Китай вважається, на сьогодні, найсприятливішою країною світу за припливом прямих іноземних інвестицій.

Значний експорт Китаю та великі обсяги іноземних інвестицій хоч і допомагають в розвитку економіки країни, та, водночас, роблять її залежною від таких чинників. Ще однією з гострих проблем сучасної економіки Китаю є його недостатня конкурентоспроможність на світовому ринку. Низька якість товарів, що виробляється в Китаї, компенсується низькою вартістю витрат на людські ресурси. Хоча в останні роки така тенденція змінюється на користь інших азійських країн, проте Китай все-ще залишається лідером у світових поставках товарів.

Китай протягом багатьох років залишається країну із низькими витратами на такий фактор виробництва, як трудові ресурси. Такий чинник робить китайську економіку привабливою для інвесторів та робить країну досить конкурентоспроможною у зв’язку із цією перевагою. Проте, як вважають спеціалісти Всесвітнього економічного форуму, Китай втратив свою частку у глобальній конкурентоспроможності у 2012 р. Після п’яти років стійкого прогресу, Китай зараз повертається до свого рівня у 2009 р. Незважаючи на це, країна продовжує лідирувати серед інших країн БРІКС із великим відривом.

Найкращий стан своєї конкурентоспроможності показав такий субіндекс як розмір ринку з індексом 6,82 з 7. Високий показник конкурентоспроможності – 6,22 – належить макроекономічному середовищу Китаю. На досить високому рівні знаходиться і стан здоров’я в країні та середня освіта – 6,11.

У 2013 р., за даними публікації Deloitte Touche Tohmatsu Limited’s (DTTL) Global Manufacturing Industry та Ради з конкурентоспроможності США, як найбільш конкурентоспроможний виробник в світі за індексом глобальної конкурентоспроможності виробництва знову зайняв Китай. Німеччина і США завершують трійку конкурентоспроможних країн-виробників, але, за даними опитування, обидві країни втрачатимуть свої позиції вже через п’ять років. Натомість на лідируючі позиції виходитимуть країни, що розвиваються.

У зв’язку із зростанням китайської економіки зацікавленість української сторони у пожвавленні співпраці з Китаєм зростає. Внаслідок збільшення ролі та частки Китаю на світовому ринку, розвиток співробітництва України з цією країною є важливим напрямком зовнішньоекономічної стратегії нашої країни. Протягом 2005-2012 рр. Китай поступово покращує свої позиції в структурі української зовнішньої торгівлі. Присутність китайської продукції на українському ринку зростає, в той час як український експорт в Китай протягом 2009-2012 рр. суттєво не зріс. Загалом, варто відмітити, що в останні роки у зв’язках України з КНР існує значний потенціал до збільшення обсягів торгівлі, інвестицій, створення нових спільних підприємств та проектів.

Зважаючи на проведений аналіз китайської економіки, його конкурентоспроможність, вплив на світову економіку, в тому числі і на Україну, варто сказати, що Китай не лише завойовує значну частину світового ринку, а й поступово витісняє, за своїм рівнем розвитку провідні країни світу такі, як США, країни Європи та Японію. Враховуючи активну зовнішньоторговельну політику китайського уряду, варто очікувати в майбутньому, ще більшого нарощення та поширення експансії цієї країни на світові ринки.