Речові права

Загальна характеристика речових прав та права власності

1. Місце речових прав в системі..

2. Співвідношення понять власність і право власності.

3. Конституційне регулювання.

4. Зміст права власності.

5. Набуття і припинення права власності.

6. Момент виникнення права власності.

7. Момент виникнення права власності на нерухоме майно.

8. Юридичні гарантії здійснення права власності.

9. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Документи що підтверджують право власності на нерухомість.

Речові права оформлюють та закріплюють приналежність речей (майна) окремим суб'єктам цивільного обороту, тобто статику майнових відносин, які регулюються цивільним правом. Цією статикою вони відрізняються від спадкових та договірних відносин, які характеризуються динамікою майнових відносин.

Характеристика речових прав:

-- Абсолютний характер

-- Надають суб'єктам можливість здійснювати повноваження щодо речей як правило безпосередньо

-- У разі порушення захищається за допомогою спеціальних видів позовів (віндикаційний, негаторний, позов про визнання речового права, про виключення майна з опису, звільнення з-під арешту).

-- Згідно доктрини об'єктом речових права є індивідуально визначенні речі, а тому разом із загибеллю речі автоматично припиняється речове право щодо неї.

До категорії речових прав входить:

Право власності - найбільш широке за обсягом повноважень право, яке надає суб'єкту максимальні можливості, щодо володіння, користування й розпорядження майном.

Інші речові права - обмежені речові права, сервітутні права, права на чуже майно, обсяг яких є вужчим ніж право власності.

2. Співвідношення права власності та власності.

Власність як економічна категорія характеризується присвоєнням особою або групою осіб матеріальних благ створених природою або людиною в процесі виробництва. Крім того присвоєння характеризується не тільки ставленням суб'єкта до присвоєного блага, але й ставленням всіх інших осіб до цього блага як до чужого, тому власність - це суспільне відношення між людьми з приводу речей в якому одні особи-власики відносяться до речей як до своїх, а всі інші - невласними зобов'язанні ставитись до них як до чужих і утримуватись від будь-яких посягань на них.

За ст. 316 ЦКУ право власності - право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

3.Конституційні аспекти відносин власності

В Конституції України відносини прав власності регулюють ст. 13,14,41,85,92,116,142,143.

4. Зміст права власності.

Перераховані в Законі повноваження, щодо володіння, користування та розпоряджання майном складають зміст права власності.

Право володіння - юридичне панування особи над річчю поєднане з фактичним обладанням нею. Наявність права володіння є необхідною передумовою виникнення права користування.

За загальним правилом закон захищає титульне володіння, тобто володіння, засноване на правовій підставі, тобто на підставі закону або договору. Петиторний захист - захист законного володіння.

Є випадки, коли закон захищає володіння не засноване на правовій підставі, тобто незаконне, але є добросовісне - посесорний захист.

ст. 658 якщо продавець товару за договором купівлі-продажу не є його власником, то покупець набуває право власності лише в тому випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Незаконне володіння поділяється на добросовісне і недобросовісне.

Добросовісне - володілець не знає і не може знати про незаконність свого володіння.

Недобросовісне - володілець знає або повинен був знати про незаконність свого володіння.

Право користування - можливість власника вилучати з речі її корисні та\або господарчі властивості. До змісту права користування також належить право на привласнення плодів та доходів, що одержуються від речі (ч. 2 ст. 189)

Право розпорядження можливість власника визначати юридичну та\або фактичну долю речі.