2. Конституційно-правові норми: особливості структури і механізму дії. Конституційно-правові інститути

Конституційно-правові норми - це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин.Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права. їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Як важливий засіб соціальної орієнтації особи вони встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов'язковими правилами поведінки; закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов'язки учасників правовідносин; передбачають наяв-ність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники; визначають можливість багатоваріантної поведінки; мають ситуаційний характер; є цілеспрямованими і гарантованими.Найважливішою специфічною якістю таких норм є їх особлива вага і значення в системі національного права. І це цілком закономірно, оскільки дані норми регламентують серцевину суспільних відносин - відносин, що складаються в процесі здійснення влади народом. Це забезпечує домінуюче становище конституційних норм, їх беззаперечний вплив на правові норми й правові відносини інших галузей права. Так, регулюючи на рівні Конституції України відносини власності, ці норми (а відтак - вся галузь) є визначальними для інших галузей права - цивільного, господарського, авторського, трудового тощо. Закріплюючи відносини, що складаються в сфері виконавчої влади, конституційні норми закладають основи адміністративного та інших галузей права.

Норми конституційного права, як і вся галузь права, виконують інтеграційні функції в правовій системі країни: вони з'єднують її в одне цілісне утворення, визначають найсуттєвіші її структурні та функціональні характеристики, напрями вдосконалення й розвитку.Нормам конституційного права властивий політичний характер, оскільки основним предметом цієї галузі права є державно-політичні відносини влади, тобто політичні відносини, що виникають і здійснюються в сфері функціонування держави.

Під інститутом (від латинської «настанова», «установа») конституційного права розуміють сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових суспільних відносин і утворюють однорідну групу; юридичну категорію, що відображає зв’язок між об’єктивно сформованими сферами суспільних відносин та правом; відповідну систему норм конституційного права, які регулюють однорідні й взаємопов’язані суспільні відносини, що формують відносно самостійну групу; сукупність відносно зумовлених норм конституційного права України, що регулюють однорідні суспільні відносини всередині галузі права; об’єднання норм конституційного права за характером і змістом тощо.

3. Конституція України: загальна характеристика, структура, тенденції розвитку. Правова охорона Конституції України: організаційно-правові засоби та інститути.

Конституція України була прийнята Верховною Радою України на її п'ятій сесії 28 червня 1996 р. Цей день тоді ж був проголошений державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає і закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України. Конституція України є основою правової системи нашої держави. Під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, що існують у суспільстві з приводу його створення, реалізації і охорони. Вона зміцнює державу, сприяє її політичному єднанню, соціально-економічному розвиткові суспільства в цілому.Конституція України складається з преамбули та п'ятнадцяти розділів, які містять 161 статтю. XV розділ Конституції України - "Перехідні положення" - фактично вичерпав свій потенціал, оскільки значна частина його положень стосувалася періоду наступних п'яти років з моменту набуття чинності Конституцією України.Правова охорона КУ розглядається в юридичній науці в контексті більш широкого поняття охорони КУ – системи способів, засобів по забезпеченню реальної дії Основного Закону, а саме юридичних, політичних, економічних, соціальних, ідеологічних, освітньо-виховних тощо.Правова охорона КУ забезпечується визначеними інституційними та процедурними способами. Загальновизнаними організаційно-правовими способами та інститутами правової охорони КУ є: 1) конституційний контроль – передбачена законодавством діяльність уповноважених державних органів, яка заключається у перевірці та оцінці відповідності правових актів Конституції держави та усунення невідповідностей за допомогою юридичних способів (відміна акта, призупинення його дії);2) Конституційно-правова відповідальність/3) гарантії стабільності КУ (особливий порядок прийняття КУ та внесення до неї змін.