4. Загальна структура асу виробництвом

Під час визначення структури АСУП необхідно керуватися системним підходом, що передбачає всебічне пов’язування й комплексне розв’язання всіх задач управління на базі єдиної вхідної інформації про виробничо-господарську та інші види діяльності. В процесі виробництва продукції використовуються засоби праці, матеріальні, трудові, фінансові та інші ресурси, що, у свою чергу, нормуються, плануються, ураховуються. Разом з тим процес виробництва має бути керованим. Керувати — означає виконувати ті чи інші функції. За такого підходу управління виробництвом можна розглядати у двох аспектах: за функціональною ознакою, тобто з погляду основних функцій управління; за ознакою забезпечення, тобто за основними компонентами, що забезпечують виробництво, або видами ресурсів. Відповідно до основних функцій управління формуються такі функціональні підсистеми: нормування і регламентації, перспективного й річного планування економічного й соціального розвитку, оперативно-виробничого планування, обліку й контролю, складання звітності, економічного аналізу і прийняття рішень, органі­заційно-економічна. Виробництво може функціонувати за належного його забезпечення ресурсами. Основними компонентами, що формують підсистеми управління забезпеченням виробництва, є виробництво й випуск готової продукції, основні засоби й виробничі площі, матеріальні й енергетичні, трудові й фінансові ресурси. Взаємозв’язок зазначених аспектів управління виробництвом схематично можна зобразити у вигляді наступної таблиці у якій по вертикалі розміщуються функціональні підсистеми управління виробництвом, а по горизонталі — підсистеми управління забезпеченням виробництва.

Структурна схема взаємозв’язку функціональних і забезпечуючих підсистем управління виробництвом

5. Інтегровані асу підприємством

ІАСУ – це інтегрована автоматизована система управління, що забезпечує погоджене досягнення цілей, кожна з яких не може бути досягнута за рахунок локального використання окремих видів АСУ. ІАСУ забезпечують погоджене й координоване розв’язування окремих задач тимчасової й рівневої ієрархії за рахунок поділу загального блоку задач управління за фазами планування, регулювання, обліку, аналізу, а також тимчасової ієрархії задач усередині кожної фази. В ІАСУ забезпечуються координація процесів дослідження виробництва, оперативного і перспективного планування й адаптація системи за рахунок зміни складу і взаємозв’язків між задачами, а також характеру взаємодії між її компонентами. Перехід до інтеграції автоматизованих систем пов’язаний із системним аналізом об’єкта й задач управління; постановкою і формуванням комплексу задач управління як задач оптимізації за деяким загальним для системи критерієм ефективності функціонування; використанням економіко-математичних моделей об’єкта управління для об’єднання локальних задач, управління прогнозу можливих станів і вибору оптимальних управлінських рішень. Системний аналіз функціонування підприємства потребує комплексного розгляду досліджуваних явищ і процесів з обліком їхніх зовнішніх і внутрішніх зв’язків, істотних з погляду цілей, поставлених перед системою. Як свідчить аналіз, найбільший ефект може бути отриманий, коли три рівні управління — локальні функціональні підсистеми, підсистема оперативного управління і координації та підсистема планування — розглядатимуться як одне ціле. При цьому аналіз зовнішнього середовища й виявлення економічно виправданого набору завдань доцільно вважати функцією підсистеми вищого рівня, що задає підсистемі планування виробництва обсяг і номен­клатуру продукції, яка підлягає виготовленню. Такий підхід дозволяє створити систему, в якій інтеграція інформації, необхідної для прийняття рішень на кожному рівні («горизонтальна» інтеграція), сполучається з інтеграцією функцій управління за рівнями («вертикальна» інтеграція).