1. Грам/-/ рухомі палички;

2. Грам/+/ рухомі палички;

3. Грам/+/ нерухомі палички з потовщеннями на кінцях;

4. РНК-віруси;

5. Грам/-/ нерухомі палички.

105. Які ускладнення можливі при важкому перебігу амебіазу?

1. амебоми, амебний абсцес печінки, легень;

2. перфорація стінки кишечника, свищі;

3. гепатит, кишкова кровотеча;

4. перитоніт, структури кишечника;

5. всі перераховані ускладнення.

106. Специфічний метод лікування хворих ботулізмом:

1. промивання шлунково-кишкового тракту;

2. гіпербарична оксигенація;

3. дезінтоксикаційна терапія;

4. антибактеріальна терапія;

5. введення антитоксичних сироваток.

107. Найбільш частий механізм передачі орнітозу:

1. фекально-оральний

2. повітряно-краплинний

3. трансмісивний

4. контактний

5. все вірно

108. На вітряну віспу частіше хворіють: 1. діти до 1 року;

2. новонароджені;

3. діти від 2 до 7 років;

4. підлітки 15-18 років;

5. дорослі після 60 років.

109. Пластинчасте лущення шкіри виникає після наступного перенесеного захворювання:

1. Вітряна віспа;

2. паротитна інфекція;

3. краснуха;

4. скарлатина;

5. кір.

110. Доза протидифтерiйної сироватки за умови задовiльного стану хворого на дифтерію:

1. 20 - 30 тис. МО.

2. 50 - 70 тис. МО.

3. 30 - 40 тис. МО.

4. 10 - 20 тис. МО.

5. 5 -10 тис. МО.

111. Найчастіше менінгококова інфекція перебігає у формі:

1. «здорового» носійства;

2. назофарингіту;

3. гнійного менінгіту;

4. серозного менінгіту;

5. менінгококцемії.

112. Ускладнення ВГА

1. тромбофлебіт

2. тромбоцитопенічна пурпура

3. панкреатит

4. отит

5. пневмонія

113. Вкажіть лабораторні критерії середньо-тяжкої форми ГВГ

1. Рівень загального білірубіну крові >50 ммоль/л;

2. Рівень загального білірубіну крові <100 ммоль/л;

3. Рівень загального білірубіну крові >200 ммоль/л;

4. Рівень загального білірубіну крові >100 але <200 ммоль/л;

114. He належать до контингенту ризику на ВІЛ-інфекцію:

1. Гомосексуалісти;

2. Особи з невпорядкованим статевим життям;

3. Моногамна сім'я;

4. Споживачі ін'єкційних наркотиків;

5. Лікарі-стоматологи.

115. Назвіть ті захворювання, які притаманні тільки стадії СНІДу:

1. Цитомегаловірусна інфекція;

2. Ротоглотковий кандидоз;

3. Криптококовий менінгіт;

4. Лістеріоз;

5. Бацилярний ангіоматоз.

116. Причиною розвитку респіраторного дистрес-синдрому при сепсисі є:

1. зменшення серцевого викиду

2. компенсаторна гіпервентиляція

3. пригнічення легеневої гемодинаміки

4. пригнічення вегетативної нервової системи

5. збільшення АТ

117. Ураження суглобів при кліщовому бореліозі обумовлене:

1. бактеріємією.

2. імуноалергією.

3. токсинемією.

4. септикопіємією.

5. вірусемією.

118. Зміни в біохімії крові, характерні для ККГЛ:

1. значне підвищення трансаміназ, білірубіну, сечовини та креатиніну;

2. значне підвищення трансаміназ, білірубіну за рахунок прямої фракції, зниження протромбіну;

3. підвищення сечовини та креатиніну, зниження протромбіну;

4. помірне збільшення непрямого білірубіну, трансаміназ, зниження рівня білка та протромбіну;

5. зниження рівня протромбіну

119. З метою етіотропної терапії хворим на токсоплазмоз можна призначати:

1. Цефтріаксон

2. Офлоксацин

3. Роваміцин

4. Рифампіцин

5. Пеніцилін

120. Яка клінічна симптоматика характерна для хронічного набутого токсоплазмозу:

1. Двоїння в очах

2. Діарея

3. Гептоспленомегалія

4. Гектична температура

5. Метеоризм

121. Тривалість хронічного перебігу захворювання:

1. до 1 міс;

2. до 3 міс.;

3. до 6 міс.;

4. до 1 тижня;

5. понад 6 міс.

122. Збудник черевного тифу відноситься до:

1. рикетсій;

2. сальмонел групи А;

3. ешерихій;

4. шигел;

5. сальмонел групи Д.

123. Етіотропне лікування холери здійснюється:

1. оксациліном;

2. пеніциліном;

3. еритроміцином;

4. левоміцетином;

5. гентаміцином.

124. Джерелом інфекції при ентеровірусних хворобах є:

1. Хвора людина, хвора тварина

2. Хвора людина і вірусоносій

3. Хвора тварина і вірусоносій

4. Хвора людина

5. Гризуни

125. Для лікування хворих амебіазом використовується:

1. еметин, дигідроеметин;

2. метронідазол, тинідазол;

3. тетрациклін;

4. амфотерицин;

5. всі перераховані препарати.

126. Основні засоби лікування хворого ботулізмом:

1. призначення антибіотиків;

2. введення протихолінестеразних препаратів;

3. сечогінні середники;

4. серцеві середники;

5. введення антитоксичних сироваток.

127. Гіповолемічний шок, це:

1. зневоднення IV ст.

2. зневоднення I ст.

3. зневоднення II ст.

4. зневоднення III ст.

128. Скільки зберігаються антитіла до вірусу грипу типу А після перенесеного захворювання:

1. 1 -3 роки;

2. 3-5 років;

3. 5-10 років;

4. по життєво;

5. не зберігаються.

129. Для лікування орнітозу застосовують:

1. пеніцилін 500 т.од. 6р./добу

2. доксациклін 0,1г. 2р./добу

3. левоміцетин 0,5г. 4р./добу

4. ампіцилін 0,25г. 4р./добу

5. фуразолідон 0,75г. 4р./добу

130. Збудник герпетичної інфекції:

1. вірус герпеса людини VI типу;

2. вірус простого герпеса людини І типу;

3. вірус Епштейна-Барр;

4. цитомегаловірус;

5. вірус герпеса людини III типу.

131. Можливі зміни біохімічних показників при інфекційному мононуклеозі:

1. збільшення цукру крові;

2. підвищення вмісту сечовини, креатиніну;

3. підвищення білірубіну, активності трансаміназ, тимолової проби;

4. гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія;

5. підвищення білірубіну, сечовини і креатиніну.

132. Збудником вітряної віспи є:

1. Rubivirus;

2. Morbillivirus;

3. Flavivirus febricis;

4. Varicella-Zoster virus;

5. Cytomegalovirus.

133. Лікування ангіни включає застосування:

1. імуномодуляторів;

2. антибактеріальних препаратів;

3. десенсибілізуючих препаратів;

4. препаратів місцевої дії;

5. все перераховане.

134. Резервуаром і джерелом менінгококової інфекції являється:

1. люди і тварини;

2. тільки люди;

3. синантропні і дикі гризуни;

4. домашні тварини;

5. птахи.

135. Для специфічної профілактики ВГА використовують

1. вакцина «Інфлувак»

2. сироватка

3. вакцина «Хаврікс»

4. анатоксин

5. бактеріофаг