91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.

Однорідні члени речення перебувають в однакових синтаксичних відношеннях з одим з членів речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком.

Ознаки однорідних членів:

• займають позицію одного члена речення

• підрядний зв’язок з одним і тим же членом речення

• сурядний зв’язок між собою

• можливе однакове морфорлогічне вирадення

• як правило, виражають однотипні поняття.

1) Тип зв’язку : - сполучниковий :

Єднальні – і , та, й,

Протиставні – а, але, проте

Розділові – чи, або, то…то

Градаційні – не стільки…скільки

Приєднувальні – та й , а й, то й… то

Прийменники: для щастя, для добра

Частки: навіть… безсполучниковий

2) Наявність спільного члена речення

3) Наявність узагальнюючого слова

4) Наявність спільних зв’язок (якщо мова йде про присудки)

НЕ Є ОДНОРІДНИМИ:

1) повторювані слова, які підкреслюють значення кількості предметів, або передають значення тривалості дії: Він йшов собі, йшов.

2) повторювані однакові форми, з’єднані частками: гукай, не гукай; біла, біла

3) сполучення 2 дієслів, з яких одне лексично неповноцінне: Візьму і кажу.

4)Фразеолгічні звороти: Ні риба, ні м’ясо.

Однорідними можуть бути всі члени речення.(вони мають відповідати вищевказаним показникам) Проблема однорідних присудків.

У сучасній лінгвістиці існують різні погляди на речення з однорідними членами. Дехто з мовознавців (І. Кучеренко) розглядає їх як складні речення з будь – якими головними чи другорядними членами. Переважно як складні трактують речення з однорідними присудками..

- реченнєтвірна функція присудка: наявність двох і більше присудків засвідчує таукж кількість вираження категорії модальності та синтаксичного часу, отже поліпредикативність речення. О. Шахматов, відмежовуючи прості речення з однорідними присудками від складних речень, відносив до останніх лише ті, в яких при присудках наявні власні другорядні члени: Дівча спинилось, розтулило рота, розширило оченята і на момент припинило плакати.

Межа між простими і складними реченнями не завжди чітка. Деякі речення можуть бути інтерпритовані і як прості, і як складні – в яких при одному підметі наявни не один, а кілька присудків : Вона то посидить, то походить.

Отже, структури з однорідними присудками можна вважати перехідними. З урахуванням семантико-синтаксичних ознак вони є складними, однак на формально-граматичному рівні, на якому відсутній формально виражений підмет, їх слід відносити до прости ускладнених речень.

92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.

Вставні компоненти (слова, словосполучення, речення) – мовні одиниці, що виявляють ставлення мовця до висловлюваної ним думки і виражають різні модальні значення ( можливості, сумніву та ін.).

Вони перебувають поза синтаксисом, не виступають членами речення. Такі компоненти не оцінюють як члени речення, вони наділені модальним значенням.

Зв’язок вставних конструкцій з реченням називається включенням (ніби включений в структуру, але конкретно з членами речення не пов’язаний).

А) не пов’язані тісно зі змістом і членами речення

Б) наділені значенням суб’єктивної модальності (суб’єктивна оцінка мовця)

Х-ні значення вставних конструкцій:

1) модальність (вузьке розуміння) - впевненість, сумнів, достовірність; напевно, безумовно, очевидно, імовірно, здається

2) вказівка на джерело повідомлюваного: як кажуть, мовляв, на його думку, по-моєму.

3) емоційна оцінка : нажаль, на щастя, чого доброго, як на зло, на свою голову.

4) зв’язок думок та послідовність їх викладу. – однак (всередині речення), по-перше, з одного боку, отже, а втім, нарешті…

5) вони можуть бути засобами активізації розмови чи привертання уваги: скажімо, погодьтесь, майте на увазі..

6) ставлення мовця до способу вираженої думки: м’яко кажучи, так би мовити, образно кажучи

Позиція може бути різною. Особливість аналізу – відмежування. Якщо їх забрати, зміст речення не зміниться, адже вони виражають лише суб’єктивну оцінку. Виділяються комами!

Вставлені компоненти (слова, словосполучення, речення) - мовні одиниці, що передають додаткові, побіжні повідомлення, перериваючи основне висловлення за допомогою інтонації вставленості.

На відміну від вставних, які є носіями модального значення, вставлені розвивають зміст речення.

Вони не можуть стояти в препозиції, зазвичай інтерпозиція.

Лексичне навантаження необмежене.

Можуть бути виражені як окремими лексемами, так і словосполученнями чи реченнями.

Тут АНАЛІЗУЄМО ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ, бо вони зазвичай мають синтаксичний зв’язок із членами речення.

Можна розмежовувати на групи за смисловими зв’язками:

1) уточнюючого характеру

2) пояснювального характеру

3) доповнювального характеру

+ спарений характер. Рідко зустрічаються в чистому вигляді.

На відмну від вставних, для відокремлення вставлених конструкцій використовують ДУЖКИ або ТИРЕ. Пунктуація має факультативний характер. Якщо на нашу думку вставлена конструкція має більш наближений до змісту характер, ставимо ДУЖКИ, якщо ж віддаленою, то ТИРЕ.

Збіг розділових знаків. Якщо вставлена конструкція починається там, де в реченні стоїть кома, то це « , – ».

Наприклад: Вставні:

Годі, мабуть, спати.

Словом, сьогоднішній екзамен відбувся.

На щастя, у цій пожежі ніхто не постраждав.

Вставлені:

Коли швейцар сердитий завчасно застеріг, що навіть молодим не варто (хоч то й як дотепно) вікна бити.

Білясте море (воно наче вкрите на ніч рядном) потягається слабо і в сонній млостініжно викидає перші хвилі.

В хащах жасминових кущів – то ж , безперечно, незаймані тпропічні ліси – Юра нарешті спинився (вставне всередині вставленого).