2. Нова техніка й нові технології

Досягнення наукової думки пришвидшили розвиток нових технічних засобів і нових технологій. На передній план вийшли електроенергетика, машинобудування, металургія, гірнича та хімічна промисловість, транспорт. Найбільшим кроком в енергозабезпеченні промислового виробництва і транспорту стало одержання електроенергії в більших масштабах за допомогою динамомашин, перші зразки яких з’явилися в 70-х роках ХІХ століття.

Технічною подією світового значення стала поява нового класу двигунів, що їх сконструювали німецькі винахідники Н. Отто (1896 р.) і Р. Дізель (1897 р.). Ці компактні, високоекономічні двигуни, що працювали на рідкому паливі, швидко знайшли застосування в першому автомобілі Г. Даймлера і К. Бенца (1886 р., Німеччина), в першому літаку братів Райт (1903 р., США) і в першому дизельному локомотиві (тепловозі) компанії Клозе-Шульцер (1912 р., Німеччина).

У металургії важливими технічними винаходами на початку ХХ століття стали конверторний (томасівський) спосіб виплавляння сталі з чавуну з великими домішками сірки й фосфору, виплавляння високовуглецевої сталі та різних феросплавів у дугових, а згодом – в індукційних електропечах, а також одержання алюмінію та міді методом електролізу. У 1891 році в Німеччині було запущено перший прокатний стан, який рухався силою електродвигунів. Успішно впроваджувалося електро- та газозварювання.

У гірничій справі набули поширення бурильні пристрої та дискові врубові машини з електричним приводом.

Промислове введення крекінг-процесу – розкладу сирої нафти на різні фракції під дією високих тисків і температур – дозволило одержувати у значних кількостях легке рідке пальне, передусім бензин, конче необхідний для автомобільної промисловості. У Німеччині, де не було власних нафтових родовищ, з 1913 року бензин виробляли з вугілля.

Нові способи одержання аміаку дозволили розширити виробництво азотної кислоти та інших азотних сполук, необхідних для виробництва штучних добрив, барвників і вибухових речовин.

У промисловому і транспортному будівництві використовувались якісні марки сталі. Дедалі ширше застосовувався залізобетон. Зі сталевих і залізобетонних конструкцій споруджувалися різні будівлі, мости, тунелі великих розмірів, віадуки.

Так, 1905 року під Альпами було прокладено Симплонський тунель завдовжки близько 20 км. Центральна частина мосту, збудованого в канадському м. Квебек 1917 року, сягала 550 м., а висота нью-йоркського хмарочоса Вулворт, зведеного 1913 року, становила 242 м. і майже вдвічі перевищувала піраміду Хеопса.

Завдяки винаходу котлів із високим перегрівом пари, автоматичних гальм тощо серйозних змін зазнало транспортне машинобудування. У 1904 році було пущено першу електричку.

Прискорене впровадження у виробництво нової техніки супроводжувалося збільшенням підприємств і переходом їх на випуск масової стандартизованої продукції. Основною технологією для цього стало конвеєрне виробництво. Суть його у тому, що робочі механізми та робочі місця, відповідно до технологічного процесу, подрібнено на низку простих операцій, які здійснюються безперервно. Вперше у повному обсязі таку технологію було застосовано на автомобільних заводах Г. Форда (США). Завдяки їй на початку ХХ століття тут випускали 300 тисяч автомобілів на рік (половину світового виробництва). Автомобіль став звичним явищем, а поряд із ним – телефон, що його 1876 року винайшов А.-Г. Белл, фонограф (Т.-А. Едісон, 1877 р.), радіоприймач (Марконі і Попов, 1895 р.), кіно (брати Люм’єр, 1895 р.), електричне освітлення вулиць, цехів, квартир і т.д. У 1881 році з’явився трамвай, а згодом і метро.

Значними були досягнення і у військовій техніці. У 1883 році з’явився кулемет американського інженера Х. Максима. Почалося створення авіації. Флот отримав броньовані кораблі з гарматами великого калібру і підводні човни.