План місцевості

1. Для створення плану місцевості потужними комп’ютерами опрацьовується ціла низка аерофознімків та супутникових зображень за програмами геоінформаційної системи. Створені комп’ютером зображення корегуються людиною. В першу чергу, як і при складанні карти, здійснюється узагальнення інформації, тобто її відбір. Зменшення зображення на плані, як і на карті, відбувається завдяки масштабу. Проте через малі площі зображуваної території, на плані практично відсутні спотворення, пов’язані з кулястою формою Землі. Це дає змогу проводити за планом точні вимірюванні відстаней між різними географічними об’єктами та площ. Для зображення різних географічних об’єктів застосовується система умовних позначень, яка називається топографічними знаками (з грецької “топос” – місцевість, “графос” – пишу). Ці знаки мають бути зрозумілими для тих, хто вивчає план. Тому вони легкі для сприйняття та не схожі один на другий. Завдяки умовним знакам за планом місцевості легко розпізнати об’єкти, дізнаватися про їх розміри та розташування один щодо одного. Отже, план місцевості (з латини – площина) являє собою зменшене у масштабі й узагальнене зображення умовними знаками невеликої території.

2. Червона книга України. Тваринний світ” — складається з 11 розділів, що

включають статті про 382 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), черви

круглі (2) та черви кільчасті (7), ракоподібні (26), павукоподібні (2)

та багатоніжки (3), комахи (173), молюски (12), круглороті (2) та риби жки (3), комахи (173), молюски (12), круглороті (2) та риби

(32), земноводні (5), плазуни (8), птахи (67), ссавці (41). Матеріал про

кожний вид (підвид) тварин, розміщено у систематичному порядку за

загальноприйнятою класифікацією і викладено за такою схемою: назва

тварини (українська з найвідомішими синонімами та латинська), ряд,

родина, таксономічна характеристика (унікальність таксону, близькі види,

підвиди), статус, прийнятий з урахуванням категорій Червоної книги МСОП

і Європейського Червоного списку, поширення (враховано відомі знахідки

та спеціальні спостереження) в Україні та за її межами (ареал), місця

перебування, чисельність у природі (на основі цього вирішується питання

про категорійність виду), її зміни, особливості біології, відомості про

розмноження або розведення у неволі, заходи охорони (здійснені,

рекомендовані, необхідні для врятування виду), джерела інформації.

Домен: Еукаріоти

Царство: Рослин

Надклас: Покритонасінні

Клас: Однодольні

Родина: Цибулеві

Рід: Цибуля

Вид: Цибуля ведмежа

Білет № 19

1. Азимут - кут між напрямком на північ і напрямом на який-небудь віддалений предмет; відраховується зазвичай по ходу годинникової стрілки.

Азимут. При орієнтуванні не завжди слід рухатися чітко в напрямку основних чи проміжних сторін горизонту. Для більш точного визначення напряму руху за компасом застосовують азимут.

Азимут (з арабської – шлях, напрям) – кут між напрямом на північ та напрямом на даний предмет. Він визначаться в градусах. Компас має кругову шкалу, розбиту на 360О. Напрям на північ відповідає 0О або 360О. Відлік азимуту за компасом ведеться від напряму на північ за рухом стрілки годинника. Наприклад, напрям на схід відповідає азимуту 90О, на південь – 180 О, на захід – 270 О.

На місцевості для визначення азимуту за компасом, його повертають так, щоб синя стрілка співпала з 0О. Потім кільце компаса повертають так, щоб лінія від прорізу до мушки співпала з напрямом на предмет. Мушка вкаже величину азимута в градусах.

На плані також за сторонами горизонту називають частини різних площадних об’єктів: лісів, озер, боліт, луків, садів, населених пунктів. Якщо якась частина об’єкту направлена в бік півночі, її називають північною, на південний захід – відповідно південно-західною, на схід – східною і т. і

щоб зорієнтуватися на місцевості, достатньо знайти будь-яку одну сторону горизонту, а за нею легко визначити й усі інші. Наприклад, якщо у вас перед очима – північ, на спиною – південь, ліворуч – захід, праворуч – схід. Знайти на місцевості сторони горизонту можна за небесними тілами. Легше всього це зробити вдень за Сонцем. Зранку воно встає на сході, о дванадцятій годині дня знаходиться приблизно на півдні, а ввечері заходить на заході. Якщо ви шли й Сонце вам світило в спину, повертаючись назад слід рухатися так, щоб воно було перед вашим обличчям.

2. Наземні органи рослин: стебло пагін листок брунька квітка плід

Листок — бічний вегетативний орган рослини, що здійснює функції живлення, дихання і транспірації. Листки закладаються у вигляді зовнішніх горбиків твірної тканини верхівкової меристеми бруньки.

Основна частина листка називається листковою пластинкою. Частина листка, зчленована із стеблом, називається основою листка, стеблоподібний перехід між листковою пластинкою і основою — черешком. Листки, що мають черешок, називаються черешковими, що не мають черешка, — сидячими. Іноді основа розростається, охоплюючи весь вузол і утворюючи трубку — піхву листка. На основі листка можуть утворюватися парні бічні вирости — прилистки, їх форма, розміри і функції різні у різних рослин.

Якщо листок має одну пластинку, його називають простим, якщо на одному черешку утворюється декілька відокремлених пластинок — складним. Листкова пластинка може бути цільною або розчленованою. Утворився в процесі фотосинтезу.

Білет № 20

1. Масштаб - відношення, що показує ступінь зменшення довжини лінії на плані, карті чи глобусі порівняно з їх дійсною відстанню на місцевості. Масштаби карт бувають числові, іменовані і лінійні.

Числовий масштаб виражається дробом, де в чисельнику одиниця, а в знаменнику число, яке показує, у скільки разів зменшене зображення тієї чи іншої частини земної поверхні. Наприклад: М 1:200000 означає, що зображення на карті зменшене в 200000 разів порівняно з реальними розмірами. При цьому 1 см на карті відповідає 200000 см на місцевості (або 2000 м, або 2 км). Числовий масштаб ще можна виразити дробом:

Це зручно при порівнянні великих масштабів: чим більший знаменник, тим менший масштаб, дрібніше зображення об'єкта на карті. Наприклад: масштаб 1 : 200000 < 1 : 2000.

Іменованим масштаб називають тому, що біля кожного числа записана назва одиниці вимірювання. Наприклад: в 1 см - 2 км. Його також вказують на всіх картах.

Для безпосереднього визначення відстаней на картах великого масштабу і планах зручно користуватися лінійним масштабом - це графік, що поміщається внизу карти у вигляді лінії, поділеної на сантиметри. Масштаб, вказаний на карті, є середнім, а тому не можна за його допомогою точно визначити відстань на дрібномасштабних картах. Зручно здійснювати вимірювання відстаней вздовж паралелей та меридіанів, скориставшись даними про довжину одного градуса на тому чи іншому меридіані чи паралелі (поміщені у спеціальних таблицях).

Генеративні органи — органи, за допомогою яких відбувається розмноження рослин. Квітка - це генеративний орган рослини, який забезпечує статеве розмноження квіткових рослин - процеси запилення та запліднення

У вищих рослин генеративні органи представлені квіткою (або суцвіттям) та плодом.

Ма́точка (лат. pistillum) — основна частина квітки, що бере участь в утворенні плоду.

Маточка розташована всередині квітки та складається з одного або кількох зрощених плодолистків. Сукупність маточок називається гінецеєм. Кожна дозріла маточка складається з нижньої розширеної частини — зав'язі, середньої циліндричної — стовпчика і верхньої, трохи розширеної — приймочки.

Утворюється в результаті зімкнення або зрощення країв одного (проста маточка) або декількох (складна маточка) плодолистків (мегаспорофілів). У квітці може бути один (вишня, боби) або декілька, іноді багато (піон, жовтець, суниця) простих маточок — у разі апокарпного гінецею. Ценокарпний гінецей завжди представлений однією складною маточкою. Термін «маточка» уживається іноді як синонім плодолистка, іноді гінецея.

Тичи́нка — орган квітки, в якому утворюються пилкові зерна. Є гомологом мікроспорофіла голонасінних рослин.

Білет № 21

\Плазуни́ або рептилії — традиційний клас хребетних тварин, частина клади зауропсидів. Представники класу не створюють клади і тому сучасні кладистичні класифікації не розглядають плазунів як окремий таксон хоча згідно з іншими класифікаціями він ще не відмінений. Представники групи — холоднокровні тварини з розмірами тіла від декількох сантиметрів до 10 м.

Понад 8000 сучасних видів, переважна більшість наземних,проживають на всіх материках, окрім Антарктиди. Крокодили і багато черепах живуть в прісних водоймищах, деякі змії і черепахи — в морі. Також тривалий час в морській воді проводить гребнистий крокодил, а кілька викопних видів крокодилів вели чисто морський пелагічний спосіб життя.

Використання м'яса багатьох плазунів для їжі, шкіри і панцирів — для виготовлення різних виробів, інтенсивний вилов змій для отримання отрути привели в наш час до різкого скорочення чисельності окремих груп плазунів, особливо черепах, змій і крокодилів. Для відновлення і збереження чисельності плазунів їх розводять в неволі (крокодили), охороняють місця розмноження і забороняють промисел.

Не зважаючи на прогресивний розвиток органів дихання, кровообігу, травлення і покривів, в плазунів подібно до земноводних, температура тіла залежить від температури навколишнього середовища.

Шкіра звільнилася від функції дихання, тому верхні шари епідермісу (окрім водних м'якотілих черепах) покриті роговими лусками або щитками, які перешкоджають випаровуванню води та проникненню мікроорганізмів під шкіру. Шкірні залози у плазунів відсутні, оскільки необхідність в змочуванні шкіри відпала. Випаровування вологи з поверхні тіла зменшилося, оскільки все тіло цих тварин покрите роговими лусками.