Оформлення формул, приміток, посилань

Формули, що наводяться у курсовій роботі, нумеруються арабськими цифрами, так само як і таблиці та рисунки. Порядковий номер формули вказують на полях у круглих дужках праворуч від неї. Після формули з нового рядка пишуть слово "де", а потім розшифровують символи та числові коефіцієнти у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Після слова "де" двокрапку не ставлять. Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках, наприклад у формулі (2). Нумерація формул допускається у межах розділу.

При написанні курсової роботи може з'явитись потреба у примітках до тексту або до таблиць. Такі примітки несуть довідкову або пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова "Примітка" ставлять двокрапку. В нашому випадку примітки нумерують арабськими цифрами з крапкою в межах однієї сторінки.

На інформацію, що запозичена з інших джерел, а також на цитати, що наводяться у тексті курсової роботи, обов'язково мають бути зроблені посилання. Посилання даються відразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела у списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад: [4, с. 35]).

Оформлення рисунків

У процесі оформлення курсової роботи часто використовують наочні ілюстративні матеріали у вигляді діаграм, графіків, схем тощо. Графічне подання статистичних даних, яке наочно показує співвідношення між ними, зветься діаграмою. За формою побудови діаграми поділяють на лінійні, площинні та зображувальні. Найчастіше у курсових роботах використовують лінійні, а з площинних - стовпцеві й секторні діаграми.

Лінійна діаграма характеризує за допомогою прямих, кривих або ламаних ліній кількісні показники розвитку об'єктів, явищ або процесів, що досліджуються. У стовпцевих діаграмах кількісні дані зображуються у вигляді прямокутників - стовпців, які розміщуються вертикально поряд або на однаковій відстані один від одного. Висота цих стовпців відповідно до встановленого масштабу пропорційна кількісним значенням показників, що зображуються. Горизонтальне розміщення таких прямокутників утворює стрічкову діаграму.

Секторна діаграма є широковідомою формою порівнювання різних частин одного цілого. Секторна діаграма будується шляхом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин у цілому.

Засобом-графічного зображення змін однієї змінної величини залежно від змін другої є графік. Найчастіше у курсових роботах використовуються графіки часових рядів. Такі графіки відображують зміни явищ або процесів у часі. Для побудови графіків часових рядів використовується, як правило, прямокутна система координат. На осі абсцис відкладаються відрізки часу, а на осі ординат- значення рівнів ряду динаміки. На один графік можна нанести для порівняння декілька динамічних рядів.

Схеми у курсових роботах використовують для того, щоб показати склад, структуру та взаємозв'язок окремих елементів явища, яке вивчається, або щоб відобразити послідовність елементів того чи іншого процесу. Креслення схем і графіків має відповідати вимогам стандартів. Кожна ілюстрація у курсовій роботі повинна мати порядковий номер, тематичну назву, а у разі необхідності - ще й пояснення (підрисунковий текст). Номер ілюстрації має складатися з номера розділу ,номеру питання і порядкового номера ілюстрації в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Для всіх ілюстрацій прийнято єдине позначення "Рис." (рисунок). Номер рисунка та його назва розміщуються під рисунком. При посиланні на ілюстрацію у тексті курсової роботи називають її вид (діаграма, графік, схема) й номер. При повторному посиланні на ілюстрацію використовують скорочене слово "дивись" (наприклад, див. рис. 2.2.3).

Усі ілюстративні матеріали у курсовій роботі розміщують одразу після посилання на них. Розміщувати рисунки слід так, аби їх можна було читати без повороту рукопису; якщо це неможливо - так, щоб рукопис треба було повернути за стрілкою годинника.