5.1.5 Трасування мережі
Трасування водопровідної мережі включає вибір напрямку і накреслення в плані окремих водопровідних ліній. Воно залежить від планування об'єкту водопостачання, розміщення на його території окремих водоспоживачів, рел'єфу місцевості, наявності природних та штучних перешкод (річки, канали, яри, автомобільні та залізничні шляхи).
При трасуванні:
водопровідні лінії треба розташовувати по проїздах або узбіччях доріг, бажано поза асфальтових та бетонних покрить паралельно лініям забудови та іншим комунікаціям;
автомобільні та залізничні шляхи повинні перетинатись під прямим кутом;
слід враховувати наявність та витримувати існуючі нормативні відстані до інших підземних комунікацій та частин елементів міського господарства (підвалин будинків, трамвайних рейок, стовбурів дерев, стовпів зовнішнього освітлення, огорож).
Схему внутрішнього водопроводу слід розробляти, починаючи з введення в будівлю. Введення проектують під прямим кутом до стіни будівлі з найменшою довжиною, до середини будівлі для зменшення протяжності водопровідної мережі. Діаметр введення визначається в ході гідравлічного розрахунку мережі. У місці приєднання введення до мережі зовнішнього водопроводу передбачають колодязь діаметром не менше 700 мм, в якому розміщують запірну арматуру для відключення введення на ремонт. Глибину закладення введення приймають з урахуванням глибини закладання труб міського водопроводу і глибини промерзання ґрунту. Введення прокладають із ухилом 0,002 в бік зовнішньої мережі для спорожнення внутрішнього водопроводу. Перетин вводу зі стінами підвалу виконується в сухих ґрунтах з зазором 0,2 м між трубопроводом і будівельними конструкціями. Введення водопроводу в своєму розпорядженні вище труб каналізації, відстань в плані не менше 1,5 м один від одного.
Водомірний
вузол розташовують, як правило, відразу
ж після введення всередині будівлі на
відстані не більше 1 м від зовнішньої
стіни. При проектуванні системи з одним
вводом влаштовується водомірний вузол
з обвідний лінією, на якій встановлюється
опломбовані засувки, що включає в разі
необхідності пропуску протипожежного
пропуску води або зняття водоміра на
ремонт та перевірку.
Необхідно забезпечити вільний підхід до водомірного вузла для зручності експлуатації і зняття показань водоміра. Перед водоміром і після нього встановлюють запірну арматуру, між водоміром і другої по ходу руху засувкою контрольно-спускний кран.
Водопровідні стояки слід розміщувати разом з каналізаційними стояками та стояками гарячої води в місцях найбільшого водо розбору, звичайно в кутку біля унітазу. У залежності від оздоблення будівель застосовується відкрита і прихована прокладка стояків. Магістральні водопроводи прокладаються вздовж капітальної внутрішньої стіни або колон на 40-50 см нижче стелі підвалу.
Кріплення трубопроводів здійснюється на кронштейнах або покрівлях. На магістральних трубопроводах необхідно також передбачити установку поливальних кранів діаметром 25 мм, які розміщуються з зовнішньої сторони будівлі в нішах на висоту 0,25 м від вимощення через 60-70 м по периметру будівлі. З внутрішньої сторони встановлюють запірний вентиль для виключення поливального крана на зиму. Підвідні трубопроводи від стояків до санітарних приладів прокладаються на висоті 20-30 см над підлогою з ухилом 0,002-0,005 до стояків і з'єднуються з арматурою приладу вертикальними ділянками.