- •Контрольне завдання № 1
- •Контрольне завдання № 2
- •Контрольне завдання № 3
- •Контрольне завдання № 4
- •Контрольне завдання № 5
- •Контрольне завдання № 6
- •Контрольне завдання № 7
- •Контрольне завдання № 8
- •Контрольне завдання № 10
- •Контрольне завдання № 9
- •Контрольне завдання № 11
- •Контрольне завдання № 12
- •Контрольне завдання № 13
- •Контрольне завдання № 14
- •Контрольне завдання № 15
- •Контрольне завдання № 16
- •Контрольне завдання № 17
- •Контрольне завдання № 18
- •Контрольне завдання № 19
- •Контрольне завдання № 20
Контрольне завдання № 8
1. Передусім, гіпотеза повинна бути сформульована таким чином, щоб з неї можна було вивести висновки, що піддаються перевірці, це як раз дозволяє вирішити, чи пояснює дана гіпотеза факти, чи ні. У той же час філософи і логіки погоджуються з тим, що гіпотеза може витікати з цілого ряду альтернативних джерел: інтуїція, метод проб і помилок, минулий досвід, випадок або уява. Головне, щоб вона була плідною і могла бути підтверджена. Часто сама гіпотеза не може бути перевірена, але піддаються перевірці наслідкі які витікають з неї (наприклад, мутаційна теорія). Потрібно завжди пам'ятати, що гіпотеза, яку не можна перевірити, не може бути прийната до розгляду.
Інший важливий аспект гіпотези - її логічна форма. Гіпотеза складається в основному із тверджень трьох типів. По-перше, це ряд тверджень, вказуючих в чому складається явище, якому має бути дати пояснення. Такі твердження називають посилками для гіпотези. Передумови - це опис деяких фактів, які реалізуються до підлягаючого поясненню явища або одночасно з ним. Таким чином можна сказати, що передумови - це формалізована проблема, яка стоїть перед вченим.
По-друге - це ряд формалізованих тверджень, що мають загальну або універсальну значущість, тобто закони природи, що стосуються даного явища, наприклад, закони Менделя. Передумови в сукупності з відповідним загальним законом пояснюють або намагаються пояснити явище, про яке йде мова, і в результаті ведуть до твердження третього типу або до прогнозу, яке може бути перевірене шляхом спостереження або експеримента. З тверджень цих трьох типів тільки другі, тобто, формулювання загальних положень розглядаються як власне гіпотеза. Але без передумов і без прогнозів, що піддаються перевірці гіпотеза перетворюється в догматичне твердження, від якого мало користі.
Ще один важливий компонент моделі - це її дедуктивний розвиток. Гіпотеза повинна допускати подальшу розробку, з тим, щоб можна було виявити всі її наслідки. Б
Останній етап в створенні і розвитку моделі або гіпотези - це її перевірка за допомогою спостережень і експериментів, з тим, щоб з'ясувати, чи співпадають прогнози з дійсністю. Експерименти повинні бути універсальними і добре відтворюватися. Експерименти, які не вдається повторити, або такі, які можуть бути відтворені тільки в одній лабораторії, або однією особою, неприйнятні.
2. Систематичні помилки можна виявити і іншими методами: а) провести вимірювання два рази так, щоб причина погрішності першого вимірювання надала протилежну дію на результат другого вимірювання; б) будувати графік результатів вимірювань постійної величини в функції аргументу (наприклад, часу) у разі прогресуючої погрішності (наприклад, при падінні напруження); в) замінювати об'єкт, що вимірюється відомою мірою, що знаходиться в рівних з ним умовах (порівняння параметра, що вимірюється з відомою мірою). Перед перевіркою апаратури потрібно з'ясувати, чи не будуть на неї діяти які-небудь чинники, що дають додаткову систематичну помилку. Якщо це так, прилад перевіряють після установки його для вимірювань. Перевірку потрібно провести перед вимірюваннями, іноді протягом дослідів і обов'язково по закінченні їх, щоб можна було судити про точність вимірювань. У зв'язку з цим, роботу з приладами і інструментом треба організувати так, щоб можна було регулярно перевіряти їх свідчення. Неперевіреними приладами користуватися не можна.
