3. Система планів на підприємстві може бути систематизована за такими основними класифікаційними ознаками як:

1 ) за змістом слід виділити: техніко-економічні, оперативно-виробничі, організаційно-технічні, соціально-трудові, постачальницько-збутові, фінансові, бізнес-планування, стратегічне, програмне та інші;

2) за рівнем управління в залежності від числа лінійних ланок на підприємстві розрізняють такі види, як корпоративне і заводське - на найвищому рівні управління. На середньому рівні застосовується цехова система планування, на нижньому - виробнича, яка охоплює ділянки, бригади і робоче місце;

3) за методами обгрунтування знаходять застосування системи ринкового, індикативного та адміністративного або централізованого планування ;

4) за часом охоплення планування буває короткочасним або поточним (один рік, квартал, декада чи тиждень), середньостроковим в межах (1-3 років) і довгостроковим чи перспективним (від 3 до 10 років);

5) за сферою застосування планування підрозділяється на міжцехових, внутрішньоцехових, бригадне й індивідуальне;

6) за стадіями розробок планування буває попередніми, на етапі якого розробляються проекти планів, і остаточною;

7) за ступенем точності планування буває уточненими і укрупненими. Точність планів в основному залежить від застосовуваних методів, нормативних матеріалів, термінів планування і від рівня кваліфікації розробників планів;

8) за типами цілей планування може бути оперативним, тактичним, стратегічним і нормативним.

4. Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог: 1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції; 3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

5. Оперативно-календарне планування — це поточна діяльність

планово-виробничих служб підприємства впродовж короткого періоду

часу, пов'язана з розподілом робіт між структурними підрозділами,

забезпеченням їх необхідними ресурсами, оперативним регулюванням

виробничого процесу для реалізації поставлених завдань.

Основні завдання ОКП

1. Забезпечення ритмічного

виробництва відповідно до

встановлених обсягів і

номенклатури, а також терміну

виготовлення і поставки продукції

споживачам.

2.Забезпечення максимальної

безперервності виробництва.

3. Забезпечення рівномірності та

комплектності завантаження

устаткування.

6. Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - традиційна сфера діяльності підприємства, що супроводжує будь-який процес виробництва продукції чи надання послуг. Завдання, покладені на цю службу, - різноманітні, відповідальні та динамічні. їх характер, не дуже відрізняючись за змістом, в умовах ринкової економіки набуває нового значення.

Командна система, не заперечуючи важливості процесу забезпечення підприємства ресурсами, відводила йому другорядну, підлеглу роль. Було відсутнє чітке визначення його економічного змісту. Складові елементи МТЗ були піддані жорсткій регламентації.

У директивному порядку визначалися постачальники ресурсів, кількість і якість сировини і матеріалів, що постачаються. Норми витрати ресурсів затверджувалися підприємствам галузевими міністерствами зверху без урахування об'єктивних умов їх виконання і не стимулювали проведення ресурсозберігаючих заходів. Запаси матеріально-технічних ресурсів були необґрунтовано завищеними, що пояснювалося їх тотальною дефіцитністю і негативно впливало на показник оборотності оборотних коштів. Необхідність розміщення наднормативних запасів ресурсів вимагала будівництва додаткових складських приміщень і значних нерентабельних капіталовкладень. Усі ці моменти свідчать про високу ресурсозатратність сфери МТЗ в адміністративній економіці, що призводить до низької конкурентоспроможності продукції, яка випускається, марнотратства національних природних багатств.

7. Під виробничою потужністю розуміється максимально можливий річний випуск продукції в номенклатурі і асортименті, передбачених планом при повному використанні виробничого обладнання готівкового і площ з урахуванням застосування прогресивних технологій, організації виробництва та праці.

Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування,

реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства:

вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування

відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури

продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її

освоєння.

Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається

періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і

структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних

галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій

промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро-

та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на

період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії — для

переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини