Розділ 3 інструкція користувача

В моїй дипломній роботі документи зберігались в форматі Photoshop (*.psd).

1. Відкрийте файли:

   • plakat1.psd;

   • plakat2.psd;

   • plakat3.psd;

2. З’явиться документ Photoshop.

3. На цих плакатах є зображення створені та змакетовані в Photoshop;

4. Для друку документів слід використати команду ФайлПечать;

5. Після вибору потрібного драйвера друкуючого пристрою (в моєму випадку це плоттер) можна приступити до друку плакатів;

6. Для друку на інших форматах, наприклад А4 слід інтерактивно зменшити зображення, або в установках для друку зображення задати відповідні опції (масштабування друку);

7. Всі плакати відображені у файлах із розширенням jpg, а тому можуть переглядатись у будь-яких програмах, що відкривають ці формати.

Дані плакати можуть використовуватись для викладання таких предметів як: “Основа роботи на ПК”, “Операційні системи”.

Розділ 4 охорона праці

4.1. Вимоги до виробничих приміщень, де розташована обчислювальна техніка. При виборі приміщення для розміщення робочих місць ПК (персональні комп’ютери) необхідно враховувати, що вікна можуть давати блиск на екранах дисплеїв і викликати значне осліплення в тих, хто сидить перед ними, особливо влітку та в сонячні дні.

Приміщення з ПК повинні мати природне і штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці оператора ПК, можливі короткозорість, швидка втомленість.

Розміщення робочих місць оператора (користувача) повинно відповідати ГОСТ 2226976 «Рабочее место оператора. Взаимное расположение элементов рабочего места». Не допускається розташування робочих місць ПК у підвальних приміщеннях, а для навчальних закладів і дошкільних установ у підвальних і цокольних поверхах.

Робочі місця з ВДТ/ПК при виконанні творчої роботи, яка потребує значної розумової напруги чи великої концентрації уваги, слід ізолювати одне від одного перегородкою висотою 1,5-2,0 м. Робочі місця з ВДТ рекомендується розміщувати в окремих приміщеннях. У разі розміщення робочих місць з ВДТ у залах або приміщеннях з джерелами небезпечних і шкідливих факторів вони повинні розташовуватись у повністю ізольованих кабінетах з природним освітленням та організованим повітрообміном.

Площа, на якій розташовується одне робоче місце з ВДТ, повинна становити не менше 6,0 м², об’єм приміщення — не менше як 20 м³.

Поверхня підлоги має бути рівною, без вибоїн, неслизькою, При розміщенні робочих місць необхідно виключити можливість прямого засвічування екрана джерелом природного освітлення.

Для оздоблення приміщень з ВДТ повинні використовуватися дифузно-віддзеркалюючі матеріали з коефіцієнтами відбиття: стелі — 0,7-0,8; стін — 0,4-0,5; підлоги — 0,2-0,3.

Забороняється застосовувати для оздоблення інтер’єру полімерні матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини.

Вміст шкідливих хімічних речовин у приміщеннях з ВДТ не повинен перевищувати концентрацій, вказаних у ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

Робочі місця з ВДТ повинні розташовуватись на відстані не менше як 1,5 м від стіни з віконними прорізами, від інших стін — на відстані; між собою на відстані не менше як 1,5 м.

4.2. Вимоги до освітлення. При виборі приміщення для розміщення робочих місць ПК (персональні комп’ютери) необхідно враховувати, що вікна можуть давати блиск на екранах дисплеїв і викликати значне осліплення в тих, хто сидить перед ними, особливо в літку та в сонячні дні.

Приміщення з ПК повинні мати природне і штучне освітлення. При не задовільному освітленні знижується продуктивність праці оператора ПК, можливі короткозорість, швидка втомленість. Розміщення робочих місць оператора (користувача) повинно відповідати ГОСТ 2226976 «Робоче місце оператора. Взаємне розміщення елементів робочого місця».

Вимоги до освітлення для візуального сприймання операторами інформації з двох різних носіїв (з екрана ВДТ та паперового носія) різні.

Надто низький рівень освітленості погіршує сприймання інформації при читанні документів, а надто високий призводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані.

Тому відношення яскравості екрана ВДТ до яскравості оточуючих його поверхонь не повинно перевищувати у робочій зоні 3:1.

Штучне освітлення у приміщеннях з ВДТ треба здійснювати у вигляді комбінованої системи освітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, які слід розташовувати над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку.

Для запобігання засвітленню екранів ВДТ прямими світловими потоками лінії світильників повинні бути розташовані з достатнім бічним зміщенням відносно рядів робочих місць або зон, а також паралельно до світлових отворів. Бажане розміщення вікон з одного боку робочих приміщень. При цьому кожне вікно повинно мати світ-лорозсіюючі штори з коефіцієнтом відбивання 0,5-0,7.

Штучне освітлення повинно забезпечити на робочих місцях ПК освітленість 300—500 лк.

При природному освітленні слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, з цією метою можна використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними лам елями, що регулюються.

Для їх виключення необхідно застосовувати спеціальні екранні фільтри, захисні козирки або розташовувати джерела світла паралельно напрямку погляду на екран ВДТ з обох сторін.

Для запобігання засліплення світильники місцевого освітлення повинні мати відбивачі з непрозорого матеріалу чи скло молочного кольору. Захисний кут відбивача повинен бути не менше 40 градусів.

Не бажано, щоб одяг оператора був світлим і особливо блискучим.

Не слід робити зображення занадто яскравим, щоб не втомлювати очей.

Рекомендується:

• яскравість свічення екрана — не менше 100 кд/м2;

• відношення яскравості екрана ВДТ до яскравості оточуючих його поверхонь у робочій зоні не більше 3:1;

• мінімальний розмір точки свічення — не більше 0,4 мм для монохромного ВДТ і не менше 0,6 мм для кольорового;

• контрастність зображення знака — не менше 0,8.

4.3. Вимоги до рівнів шуму та вібрації. Рівні шуму та вібрації на робочих місцях осіб, що працюють з ПК, визначаються відповідно до ДсанПіН 3.3.2-007-98.

Таблиця 4.3.1 Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку і рівні звукового тиску в октавних смугах частот

Вид трудової діяльності, робочі місця	Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах із середньо геометричними частотами, Гц									Рівні звуку, еквівалентні рівні звуку, дБА/дБАекв.
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Програмісти	86	71	61	54	49	45	42	40	38	50

4.4. Вимоги до вентиляції, опалення та кондиціювання, мікроклімату

Таблиця 4.4.1 Параметри мікроклімату приміщень

Пора року	Категорія робіт згідно з ГОСТ 12.1-005-88	Температура повітря, град. С	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
		оптимальна	оптимальна	оптимальна
Холодна	Легка – 1а	22-24	40-60	0,1
	Легка – 1б	21-23	40-60	0,1
Тепла	Легка – 1а	23-25	40-60	0,1
	Легка – 1б	22-24	40-60	0,2

Таблиця 4.4.2 Рівні іонізації приміщення

Рівні	Кількість іонів в 1 см куб. повітря
	n+	n-
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000-5000
Максимально допустимі	5000	5000

Для підтримки допустимих значень мікроклімату та концентрації позитивних та негативних іонів необхідно передбачати установки або прилади зволоження та/або штучної іонізації, кондиціювання повітря.

4.5. Вимоги електробезпеки. Під час використання ліній електромережі необхідно повністю унеможливити виникнення джерела загорання внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

Лінія електромережі для живлення ЕОМ виконується як окрема групова три провідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення електроприймачів.

Використання нульового робочого провідника як нульового захисного провідника заборонено.

Штепсельні з'єднання та електророзетки, крім контактів фазового та нульового робочого провідників, повинні мати спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника.

Неприпустимим є підключення ЕОМ до звичайної двопровідної електромережі, в тому числі з використанням перехідних пристроїв.

Штепсельні з'єднання та електророзетки для напруги 12 В і 36 В за своєю конструкцією повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань для напруги 127 і 220 В. Вони також повинні значно відрізнятися за кольорами. Електромережу штепсельних розеток для живлення ПЕОМ при розташуванні їх уздовж приміщень прокладають по підлозі поряд зі стінами приміщень, в металевих трубах та гнучких металевих рукавах з відводами відповідно до затвердженого плану розміщення обладнання.

При розташуванні в приміщенні за його периметром близько 5 ПЕОМ, використання три провідникового захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого або важко займистого матеріалу дозволяється прокладання їх без металевих труб та гнучких металевих рукавів. З метою попередження втоми крісло має забезпечувати зниження статичного напруження м’язів шийно-плечової ділянки та спини.

4.6. Вимоги до обладнання. Тип робочого крісла повинен обиратися залежно від характеру та тривалості роботи.

Воно має бути підйомно-поворотним і регулюватися за висотою та кутах нахилу сидіння і спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння.

Регулювання кожного параметра має бути незалежним і мати надійну фіксацію. Всі важелі та ручки пристосування (для регулювання) мають бути зручними в управлінні.

Висота поверхні сидіння повинна регулюватись у межах 400-550 мм. Ширина та глибина його поверхні має бути не менше як 400 мм. Поверхня сидіння має бути плоскою, передні краї — закругленими.

Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватися у межах 260-400 мм.

Крісла повинні мати стаціонарні або зйомні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною у межах 50-70 мм, що можуть регулюватися по висок над сидінням у межах 200-260 мм та регулюватися по параметру внутрішньої відстані між підлокітниками у межах 350-500 мм.

Робоче місце має бути обладнане стійкою підставкою для ніг, параметри якої регулюються.

Підставка повинна мати ширину не менше як 300 мм, глибину не менше як 400 мм, з регулюванням, за висотою до 150 мм та за кутом нахилу опорної поверхні підставки до 20°. Поверхня підставки має бути рифленою, а по передньому краю мати бортик висотою 10 мм.

Робоче місце оператора (користувача) має бути обладнане легко переміщуваним пюпітром для розташування на ньому документів, розміщеним на одному рівні з екраном та віддаленим від очей оператора (користувача) приблизно на таку ж відстань (припустима розбіжність відстаней не більше як 100 мм). Пюпітр повинен бути стійким.

Величина площини пюпітра має бути не меншою за розміри найбільшого з джерел інформації, що застосовується оператором (користувачем).

За потреби перегортання оригіналу обидві, його сторони повинні розташовуватися на підставці.

Для забезпечення оптимальної робочої пози оператора (користувача) необхідно:

Засоби праці, з якими оператор (користувач) має тривалий або найбільш частий зоровий контакт, розташовувати у центрі зони зорового спостереження.

При розташуванні екрана ВДТ на технологічному обладнанні необхідно передбачити зручність зорового погляду в вертикальній площині під кутом +30° від нормальної лінії погляду оператора (користувача) ПК, відстань від екрана до ока працівника має складати 500-900 мм у залежності від розміру екрана.

4.7. Вимоги до організації робочого місця користувача ПК. Основним обладнанням робочого місця оператора ВДТ є монітор, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло); допоміжним — пюпітр, підставка для ніг, шафи, полиці та інше.

При розташуванні елементів робочого місця слід враховувати:

- Робочу позу оператора.

- Простір для розміщення оператора.

- Можливість огляду елементів робочого місця.

- Можливість огляду простору за межами робочого місця.

- Можливість робити записи, розміщення документації і матеріалів, які використовує оператор (користувач). Взаємне розташування елементів робочого місця не повинно заважати виконанню всіх необхідних рухів та переміщень для експлуатації ПК; сприяти оптимальному режиму праці і відпочинку, зниженню втоми оператора (користувача).

При використанні допоміжних пристосувань під ВДТ, повинна бути передбачена можливість переміщення останнього відносно вертикальної осі в межах +30 градусів (вправо-вліво).

Необхідно стало розташовувати клавіатуру на робочому столі, не допускаючи її хитання, або на окремому столі на відстані 100—300 мм від краю ближче до працюючого.

Положення клавіатури та кут її нахилу повинен відповідати побажанням оператора (користувача) — кут нахилу в межах 5—15 °.

Принтер треба розташовувати так, щоб доступ до нього оператора (користувача) та його колег був зручним; щоб максимальна відстань до клавіш управління принтером не перевищувала довжину витягнутої руки (висота 900—1 300 мм, глибина 400—500 мм).

Висота робочої поверхні столу повинна регулюватися у межах 680—800 мм; у середньому вона повинна становити 725 мм.

Ширина і глибина робочої поверхні повинні забезпечувати можливість виконання виробничих операцій у межах поля, межа якого визначається зоною в межах видимості приладів і досяжності органів керування.

Поверхня столу має бути матовою з малим відбиттям та тепло ізолюючою.

Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше як 600 мм, шириною не менше як 500 мм, глибиною на рівні колін,але не менше як 450 мм та на рівні витягнутої ноги — не менше як 650 мм.

Конструкція робочого крісла повинна задовольняти вимоги ГОСТ 22889-6 «Крісло і людина-оператор» зі змінами № 2 ИУС 7-28.

Крісло має забезпечувати підтримування раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови для зміни пози.

З метою попередження втоми крісло має забезпечувати зниження статичного напруження м’язів шийно-плечової ділянки та спини.

Тип робочого крісла повинен обиратися залежно від характеру та тривалості роботи.

Воно має бути підйомно-поворотним і регулюватися за висотою та кутах нахилу сидіння і спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння.

Регулювання кожного параметра має бути незалежним і мати надійну фіксацію. Всі важелі та ручки пристосування (для регулювання) мають бути зручними в управлінні.

Зміна кута нахилу поверхні сидіння повинна бути в межах від 15° уперед та 5° назад.

Опорна поверхня спинки крісла повинна мати висоту 280-300 мм, ширину — не менше як 380 мм та радіус кривизни горизонтальної площини — 400 мм.

Кут нахилу спинки у вертикальній площині повинен регулюватися у межах -30° - +30° від вертикального положення.

Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватися у межах 260-400 мм.

Робоче місце оператора (користувача) має бути обладнане легко переміщуваним пюпітром для розташування на ньому документів, розміщеним на одному рівні з екраном та віддаленим від очей оператора (користувача) приблизно на таку ж відстань (припустима розбіжність відстаней не більше як 100 мм). Пюпітр повинен бути стійким.

Величина площини пюпітра має бути не меншою за розміри найбільшого з джерел інформації, що застосовується оператором (користувачем).

За потреби перегортання оригіналу обидві, його сторони повинні розташовуватися на підставці.

Рукопис має слабо прилипати до підставки або кріпитися за допомогою спеціальних зажимів. Поверхня пюпітра має бути матовою.

Для забезпечення оптимальної робочої пози оператора (користувача) необхідно:

Засоби праці, з якими оператор (користувач) має тривалий або найбільш частий зоровий контакт, розташовувати у центрі зони зорового спостереження.

Забезпечити відстань між найважливішими засобами праці, з якими оператор (користувач) працює найчастіше, до 500 мм.

Трудові завдання операторів (користувачів) розробляти з урахуванням мінімізації перепадів яскравості між найбільш важливими об’єктами зорового спостереження.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні де виконуються роботи на ПК, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів.

Власник повинен забезпечити оператора (користувача) інструкціями з охорони праці.

4.8. Вимоги безпеки під час експлуатації ПК. Необхідно стійко розташувати клавіатуру на робочому столі, не допускаючи її хитання. Разом з тим має бути передбачена можливість її поворотів та переміщень. Положення клавіатури та кут її нахилу мають відповідати побажанням оператора.

Під час роботи на клавіатурі сидіти прямо, не напружуватися.

Для зменшення несприятливого впливу на оператора (користувача) пристроїв типу «миша» (вимушена поза, необхідність постійного контролю за якістю дій) належить забезпечити вільну велику поверхню столу для переміщення «миші» і зручного упору ліктьового суглоба. Не дозволяються сторонні розмови, подразнюючі шуми. Періодично при вимкненому комп’ютері прибирати ледь змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою порох з поверхонь апаратури. Екран ВДТ та захисний екран протирають ватою, змоченою у спирті. Не дозволяється використовувати рідину або аерозольні засоби для чищення поверхонь комп’ютера.

Забороняється: Самостійно ремонтувати апаратуру, тим більше ВДТ, в якому кінескоп знаходиться під високою напругою (близько 25 кВ); ремонт апаратури виконують тільки спеціалісти з технічного обслуговування комп’ютері». раз на півроку повинні відкривати процесор і вилучати пилососом пил і бруд, що там накопились.

Для зняття статичної електрики рекомендується час від часу, доторкатися до металевих поверхонь (батарея центрального опалення тощо).

Для зниження напруженості праці на ПК необхідно рівномірно розподіляти і чергувати характер робіт відповідно до їх складності.

З метою зменшення негативного впливу моногонії доцільно застосувати чергування операцій введення тексту та числових даних (зміна змісту робіт), чергування редагування текстів та введення даних (зміна змісту та темпу роботи) та ін.

4.9.Вимоги до виробничого персоналу:

Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

Не допускати в робочу зону сторонніх осіб.

Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці.

Пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та безпеку товаришів по роботі.

Уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.

Уміти користуватись первинними засобами пожеже гасіння.

Виконувати правила особистої гігієни.

У випадку виникнення у працюючих за ВДТ зорового дискомфорту та інших несприятливих суб’єктивних відчуттів, що настають, незважаючи на дотримання санітарно-гігієнічних і ергономічних вимог, режимів праці та відпочинку, слід застосовувати індивідуальний підхід у обмеженні часу робіт за ВДТ та корекцію тривалості перерв для відпочинку або проводити заміну іншими видами робіт (не пов’язаних з використанням ВДТ).