7. Документальне оформлення і облік операцій на поточних рахунках у банках

Основою для запису операцій на рахунках в банку є виписки з розрахункових рахунку, які банки надають своїм клієнтам щодня і обов’язково на 1 число кожного місяця.Реквізити виписки:дата виписки, залишок коштів на початок дня (місяця), надходження та списання коштів із зазначенням первинних документів, залишок коштів на кінець дня (місяця).

Обробка виписки банку: 1. Необхідно звірити вхідний залишок по даній виписці з вхідним залишком по попередній виписці. 2. Арифметична перевірка та підбір до кожної суми відповідного документа.3. Проставити кореспонденції. Використовується обліковий регістр – журнал-ордер №1. Враховуються ті операції, які у виписці по дебету необхідно писати по кредиту і навпаки. Для банку рахунок клієнта є пасивним, для підприємства – активним. На суму готівки, що вноситься на розрахунковий рахунок у касі виписується видатковий касовий ордер.

Касир заповнює заяву на переказ готівки, який складається із двох частин, на кожній проставляється дата, особа від якої прийнята готівка, банк одержувача, одержувач, призначення внеску. Підприємство одержує в банку готівку через касира за грошовим чеком виписаним на ім’я касира. Для одержання в банку чекової книжки необхідно заповнити відповідну заяву, в якій потрібно вказати ПІП касира і зразок його підпису. Заява підписується керівником, головним бухгалтером і засвідчується печаткою підприємства.

Для одержання коштів бухгалтер заповнює грошовий чек, підписує його разом з керівником і передає касирові. На зворотній стороні чека вказується призначення коштів. Разом з чеком заповнюється корінець чека. Чек лишається у банку, а корінець в чековій книжці. На підставі корінця чека виписується прибутковий касовий ордер. Номер цього ордера зазначається на зворотній стороні корінця. Для обліку операцій призначено рахунок 31, обліковим реєстром є журнал-ордер №1 склад-ся на підставі виписки банку.

8. Резерв сумнівних боргів, його оцінка і порядок розрахунку та облік згідно з національними стандартами

Будь-яка заборгованість в якийсь момент може бути визнана підприємством безнадійною. Для цього достатньо однієї х двох умов: закінчився строк позовної давності (3 роки) або існує впевненість в тому, що боржник не погасить свою заборгованість (банкрутство).

Безнадійна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, який формується на дату балансу на підставі даних б\о минулих звітних періодів. Для формування резерву сумнівних боргів використовується рахунок 944 (витрати) та 38. Якщо для списання безнадійної дебіторської заборгованості не вистачило резерву сумнівних боргів різниця списується на витрати періоду.

Первинним документом для нарахування резерву сумнівних боргів є розрахунок бухгалтерії. Документами, що підтверджують доцільність нарахування резерву є акт інвентаризації дебіторської заборгованості, договори про постачання продукції, рішення про відмову в позові до підприємства дебітора. Аналітичний облік ведеться в розрізі боржників або за строками непогашення дебіторської заборгованості залежно від того за яким методом здійснюється нарахування резерву сумнівних боргів. На підприємстві на кожного дебітора відкривається картка довільної форми, в якій зазначається найменування покупця, зміст операції, дата оплати за договором, дата фактичної оплати, сума створеного резерву.

Після списання безнадійної дебіторської заборгованості підприємство зобов’язане врахувати їх суму на поза балансовому рахунку протягом періоду не менше 3 років у випадку зміни майнового стану боржника. Для цього використовують позабалансовий рахунок 071. Сума заборгованості відшкодованої після списання відображається кореспонденцією дебет 30, 31 кредит 716.

Методи формування резерву сумнівних боргів:

• виходячи із платоспроможності окремих дебіторів – якщо конкретний дебітор визначається не платоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів.

• на підставі класифікації дебіторської заборгованості – підприємству необхідно проаналізувати інформацію за декілька попередніх звітних періодів щодо виникнення безнадійної дебіторської заборгованості. При цьому необхідно врахувати те, коли кожна конкретна заборгованість стала безнадійною до настання строків оплати за договором чи після того, як вона стала простроченою. За кожною групою визначається коефіцієнт сумнівності. Величина резерву визначається як сума добутків простроченої ДЗ відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.