7. Система обліку і калькулювання за нормативними витратами. Аналіз відхилень від норм і управління за ними

Гол. мета обліку і кал-ня норм. витрат – оперативне виявлення відхилення фактичних витр від встановлених нормативів, їх аналіз за причинами та місцями виникнення і формування інф. бази для прийняття рішень С-ма обліку і каль-ння за нормат. витратами базується на виникненні методу обліку витрат і кальк-ння за нормативними витратами.

С-ма включає в себе:

1) облік витрат;

2) виявлення і надання інф про відхилення фактичних витрат від нормативних. Базою для розрахунку відхилення є норма – це встановлений кількісний вираз ресурсу на виготовлення од. прод. за умови викор. прогресивної технології і організації вироб..

Методи виявлення відхилень від норм: 1метод сигнального док-ння – для виявлення відх. через наднормативні витрати сировини, заміну матер., доплати. 2 метод партіонного розкрою – викор., коли з одного матеріалу виготовлення декілька деталей одночасно. 3.інвентарний – базується на даних інвентаризації. залишки невикористаних матер., які зберігаються на роб. місцях. Аналіз відхилення від норм на великих п-вах здійснюється вибірково. Процес коли вивчаються тільки погані або хороші рез. наз. упр. за відхиленням.

Аналіз відхиленння від норм на великих п-вах здійснюється вибірково. Процесс коли вивчаються тільки погані або хороші рез. наз. упр. за відхиленням. Відповідно до цієї с-ми аналізується тільки ті відхилення, який перевищує встановлений керівництво рівень на +/- 5% або +/- 10%.

Фактична с/в випущеної прод. виз. нормативна с/в +/- відхилення +/-зміна норм.

С/в реал. прод.= фактична с/в + постійні нерозподілені заг. вироб. витрати + наднормативні витрати.

8. Релевантний підхід до управління.

Релевантність означає, що дані обліку мають задовольняти конкретні інф. потреби користувачів. Релевантною є тільки та інф, що може вплинути на рішення менеджера. Поняття релевантності викор. лише при прийнятті упр. рішень у короткостроков. періоді, бо у тривалому періоді усі витрати будуть релевантними. Для досягнення поставлених цілей п-во приймає певні рішення, найпоширенішими з яких є: 1) рішення щодо прийняття спец. замовлення чи відмови від нього 2) рішення щодо розширення або скорочення діяльності 3) щодо виготовлення напівфабрикатів у власному вироб. або їх придбання на стороні ; 4) рішення щодо ціноутворення.

Для прийняття оптимат. рішення необхідно розглядати принаймні 2 альтерн. варіанти. Процес оцінки наслідків впровадження тієї чи іншої альтернативи називають диференціальний аналіз. При ньому виникають диференційні доходи (додаткові доходи, отриманні при зростанні обсягів продажу) і диференційні витрати (додатк. витрати пов’язані з додатк. виготовленням чи реал. прод.) величина яких за різних умов може бути різною.

При диференційному аналізі враховують всі витрати, які змінюються під впливом конкретних рішень. Диференційні дані являють собою різницю між альтернативними рішеннями; такий підхід спрямований на виділення та оцінку серед усіх даних тільки релевантних показників.

Критерії визначення релев. інф-ції:

1) якщо альтернативний вибір впливає на величину витрат, але доходи при цьому залишаються незмінними, то найкращим з альтерн. варіантів є той, що призводить до найменших диферент. витрат;

2) якщо альтернативний вибір впливає одночасно на доходи і на витрати, то найкращим є той варіантів, який забезпечує більший диференційний прибуток;

3) для обґрунтування вибору тієї чи ін. альтернативи необхідно порівнювати загал. величини доходів і витрат.

Процес прийняття упр.. рішень вкл.. такі етапи:

1. Необхідно впевнитись, що постійні витрати залишаються незмінними.

2. При наявності змішаних витрат необхідно виділити з їх складу змінну і постійну частину.

3. Розрахувати для кожної існуючої альтернативи марж. витрати і маржинал. дохід.

4. Визначити можливі обмежувальні чинники.

5. Обрати альтернативу, яка забезпечує найбільший маржинал. дохід.