- •1.Поняття світогляду. Загально-історичний характер світогляду. Історичні типи світогляду.
- •2. Місце філософії в загальнолюдській системі знання. Філософія і наука, схожість і різниця.
- •3.Становлення поняття “буття” в історії філософії. “Буття”, як філософська категорія.
- •4.Еволюція поняття матерія. Буття і матерія.
- •5. Поняття простору та часу. Особливості біологічного та соціального простору та часу.
- •6.Пізнання, як предмет філософського аналізу. Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •7.Проблема істини в філософії.
- •8.Особливості наукового пізнання. Емпіричний та теоретичний рівень наукового пізнання.
- •9.Проблема свідомості в філософії. Сутність та основні характеристики свідомості.
- •10.Індивідуальна свідомість та суспільна свідомість. Самосвідомість.
- •11. Проблема антропосоціогенезу. Природа і сутність людини. Філософська проблема людини.
- •12. Основні концепції походження і сутності суспільства. Соціальна структура суспільства.
- •13. Соціальна філософія про характер, джерела, рушійні сили розвитку історичного процесу. Роль особистості в історії.
- •15.Філософські школи Стародавньої Індії.
- •16.Особливості формування та періодизація Античної філософії.
- •17. Характеристика філософських шкіл досократичного періоду Античної філософії.
- •18. Антропологічне та етичне вчення Сократа
- •19. Філософські погляди Платона.
- •20. Філософські погляди Арістотеля.
- •21. Загальна характеристика елліністичного та римського періодів античної філософії.
- •22. Особливості, періодизація та головні риси середньовічної філософії.
- •23. Середньовічна схоластика: номіналізм і реалізм.
- •24.Філософські погляди Фоми Аквінського.
- •26. Філософія Нового часу. Емпіризм (Бекон, Гоббс, Локк, Берклі, Юм).
- •27. Філософія Нового часу. Раціоналізм (Декарт, Спіноза, Лейбніц).
- •28. Філософські погляди і.Канта.
- •29. Філософія і діалектика г.Гегеля.
- •30. Формування некласичної філософії. Шопенгауер, Кьєркегор, Ніцше.
- •2)1878 – 1882. Ніцше розробляє проблеми людського пізнання, виявляє зацікавленість позитивізмом і природознавством.
- •31. Антропологічна філософія Фейербаха.
- •32. Філософський зміст класичного марксизму: основні ідеї та принципи.
- •33. Філософія всеєдності Вл. Соловйова.
- •34.Вчення Бердяєва про свободу та творчість.
- •35.Основні риси і особливості української філософії.
- •36.Метафізика, логіка, етика у Києво-Могилянській академії.
- •37.Антропологічне та етичне вчення г.Сковороди.
- •38.Філософські погляди п.Д. Юркевича.
- •39.Філософія української діаспори (д.Донцов, д.Чижевський).
- •40.Екзистенціальна філософія: Ясперс, Гайдеггер, Сартр, Камю.
- •41.Комунікативна філософія: Габермас, Апель.
- •42.Філософія прагматизму: Пірс, Джемс.
- •43. Герменевтика: Гадамер
- •44.Феноменологія: Гусерль.
- •45.К. Юнг «Различие восточного и западного мышления».
- •46.М. Гайдеггер «Основные понятия метафизики».
- •47.Аврелий Августин «Исповедь». Абеляр п. История моих бедствий.
- •48.Платон «Апология Сократа».
- •49. И.Кант «Антропология с практической (прагматической) точки зрения».
- •50. Р.Декарт «Рассуждение о методе».
2. Місце філософії в загальнолюдській системі знання. Філософія і наука, схожість і різниця.
Філософія, її предмет та значення для людини та суспільства
Термін «філософія» має давньогрецьке коріння. Він походить від двох грецьких слів: «філео» — любов і «софія» — мудрість і означає любов до глибоких теоретичних міркувань, а в дослівному перекладі — «любов до мудрості». Філософія — теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві. Найбільш загальні засади сущого (буття — небуття, простір — час, причинність, сенс людського існування, істина, добро, свобода тощо), з яких «конструюється» світ, і є предметом філософії. При цьому філософія намагається звести всі ці різноманітні загальності до одного принципу — Бога, матерії тощо, пояснювати їх, виходячи із цього принципу. Філософія передбачає здатність підноситись до всезагального. Вона є певною настановою на всезагальне. На основі всезагального (ідей, принципів) філософія намагається пізнати і пояснити світ. А оскільки система ідей є не що інше, як теорія, то філософію можна вважати теоретичним світоглядом. Філософія виконує низку важливих функцій і тому відіграє важливу роль в житті суспільства. Це зумовлюється насамперед її особливим предметом, до якого належать основне питання філософії та найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й мислення. Як відомо, зміст філософії визначається її місцем у системі знань. Вона, з одного боку, черпає матеріал для своїх гранично широких узагальнень із природничих та суспільних наук, з людської практики. Це не просто сума знань, оскільки філософські узагальнення завжди пов’язані з основним питанням філософії й з проблемою сутності розвитку. З другого боку, філософія є загальнотеоретичною й загальнометодологічною основою наук, озброює їх знаннями принципів, законів, категорій науково-творчого мислення, дає їм найголовніші пізнавальні орієнтири. Тому для того, щоби будь-який учений відповідав високим вимогам сьогодення, йому необхідно мати глибокі філософські знання.
Філософія в контексті духовної культури людства. Основні функції філософії
Філософія як феномен духовної культури людства виникла пізніше від міфології і релігії й історично успадкувала від них певні світоглядні ідеї, схеми, а також ту сукупну кількість знань, що стосувалися питань походження світу в цілому, його будови, місця людини у цьому світі.
Виникнення філософії спричинили такі чинники: психологічні (здивування, сумнів, рефлексія, самосвідомість); духовні (міфологія, релігія, знання); соціальні (розподіл праці, дозвілля).
Філософія виникає з критичного ставлення до традиції, із сумніву щодо обґрунтованості підстав міфологічного світобачення, з подиву перед здатністю звільненої думки охопити нескінченний світ.
На відміну від міфологічного світогляду, що стоїть на охороні традиції, пасивності, незмінності сталого порядку речей, філософський світогляд ґрунтується на активності. Філософія є діяльністю, що піддає сумніву та критичному перегляду всі авторитети, забобони, табу та вірування.
Функції філософії: — світоглядна, — пізнавальна; — прогностична; — критична; — аксіологічна; — соціальна, — гуманістична; — освітня.
Філософія і наука: схожість і різниця.
Взаємозв’язок філософії і науки – традиційно неоднозначна і складна проблема. Одні філософи визнають за філософією статус науки (Арістотель, Гегель, Ортега-і-Гассет), інші це категорично заперечують (О. Конт, так звані логічні позитивісти – Р. Карнап, М. Шлік, Л. Вітгенштейн). Філософська концепція логічних позитивістів – це “послідовний емпіризм”. З точки зору цього напрямку, все доступне нам знання про зовнішній світ отримується лише завдяки емпіричним наукам. Філософія ж представляє теоретичну галузь знання, тому вона не може бути наукою. “Філософія, - писав Р. Карнап, - віднині не визнається як особлива галузь пізнання, котра стоїть поряд з емпіричною наукою”. М. Шлік вважав, що філософія має право на існування, але лише як теоретичний засіб для логічного аналізу мови – мови емпіричної науки. “Філософія не є наукою”, - підкреслював цей філософ. Наука – форма людських знань, складова частина духовної культури суспільства; система понять про явища і закони дійсності. Наука має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об’єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення.
Мета науки – опис, пояснення і передбачення процесів і явищ дійсності, котрі складають її предмет на основі вивчення законів, що відкриваються нею. Отже, для науки (будь-якої) важливими структурними елементами є: 1) предмет дослідження; 2) закони, котрі вона відкриває; 3) понятійний апарат, котрий вона використовує; 4) методи дослідження явищ і процесів дійсності. Філософія, як наука, має всі ці структурні елементи. Вона має свій предмет, свої закони розвитку, свій понятійний апарат, і свої методи, що дає їй можливість адекватно відображати об’єктивну дійсність. Спільним для філософії і науки є те, що: 1) філософія і наука є формами суспільної свідомості; 2) філософія і наука здобуті знання представляють у теоретичній формі, у формі логічних доведень своїх висновків; 3) філософія і наука є структурними елементами наукового світогляду, тобто включаються в структуру світогляду; 4) філософія і наука мають однопорядкові структурні елементи (предмет, закони, поняття (категорії), методи дослідження).
Разом з тим, філософія і наука мають і відмінності: 1) у філософії понятійний апарат, закони мають на відміну від будь-якої науки всезагальний характер, тобто екстраполюються на всі сфери дійсності; 2) філософія, як відомо, є форою суспільної свідомості. Наука окрім цього виступає ще як безпосередня продуктивна сила суспільного виробництва; 3) закони і понятійний апарат філософії виконують функцію загальної методології пізнання. Закони і понятійний апарат окремої науки виконують методологічну функцію лише для цієї науки; 4) філософія дає загальну цілісну картину світу. Окрема наука досліджує лише певну сферу дійсності і тому такої цілісної картини світу дати не може; 5) філософія включається в теоретичне обґрунтування будь-якого світогляду. Наука є важливою складовою наукового світогляду.
