12. Дати характеристику управлінських рішень за рівнем прийняття і сферою охоплення.

За рівнем прийняття:
− рішення на вищому (інституційному) рівні управління (мають загальний характер, стосуються всієї організації і є компетенцією керівника вищого рівня управління);
− рішення на середньому (управлінському) рівні управління (приймаються керівниками середнього рівня управління у межах делегованих їм повноважень);
− рішення на низовому (технічному) рівні управління (мають регулюючу спрямованість і приймаються на низовому рівні управління).
4. За сферою охоплення:
− загальні рішення (стосуються всієї організації);
− часткові рішення (спрямовані на регулювання певного процесу в конкретній ситуації та стосуються конкретних підрозділів).

13. Дати характеристику процесу прийняття управлінських рішень. Визначити різні наукові підходи про процесу прийняття управлінських рішень.

Прийняття рішень - складова будь-якої управлінської функції, оскільки рішення - це головний продукт праці менеджера. Тому розуміння природи прийняття управлінських рішень надзвичайно важливе з погляду найкращого уявлення про процес управління в цілому.

Прийняття рішень - це наука і мистецтво. Роль прийнятого рішення величезна. Найважливіше питання успішного функціонування організації полягає в тім , як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення - це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими.

Вивчення історії управлінської науки дозволило зробити висновок, що в системі управління різними об’єктами існує щонайменше 13 наукових підходів: системний; комплексний; інтеграційний; маркетинговий; динамічний; функціональний; відтворювальний; процесний; нормативний; кількісний; адміністративний; поведінковий; ситуаційний.

Суть системного підходуокреслюється тим, що будь-який об’єкт управління розглядається не як множина суб’єктивно зв’язаних між собою компонентів тієї чи іншої природи, а цілісний вид ідеалізованої об’єктивної реальності, що включає, крім власне об’єкта управління, і ту частину середовища, яка складає необхідні умови її існування.

Системний підхід пов’язується із системами, компоненти яких упорядковані за визначенням і мають визначені властивості, а їх (компонентів) множина характеризується специфічною єдністю і властивостями цілісного об’єкта. Входом вважається те, що передує протіканню процесу. Вихід – це результат або кінцевий стан процесу, здатність системи до відповідних реакцій. Процес трансформує вхід і вихід. Зв’язок визначає послідовність процесів, тобто вихід одного процесу є входом визначеного іншого. Тому виділити систему в реальному світі – значить зазначити її вхід, процес і вихід.

Найбільш важливі принципи системного підходу: 1.Процес прийняття управлінських рішень повинен починатися з чітко визначеної мети. 2. Проблему потрібно розглядати як єдине ціле, як єдину систему й виявляти всі наслідки, які можуть виникнути в результаті реалізації рішення. 3. Виявлення альтернативних управлінських рішень. 4. Цілі окремих підсистем не повинні вступати у протиріччя з цілями усієї системи. 5. Перехід від абстрактного до конкретного. 6. Єдність аналізу і синтезу.

Суть комплексного підходу полягає в тому, що при розробці стратегічного управлінського рішення потрібно врахувати технічні, економічні, екологічні, організаційні, політичні, демографічні та інші чинники.

Інтеграційний підхід націлений на дослідження і посилення зв’язків: 1) між окремими підсистемами та компонентами системи стратегічного управління; 2) між стадіями життєвого циклу об’єкта управління (маркетинг, виробництво тощо); 3) між рівнями управління по вертикалі (країна, район, місто, організація та її підрозділи тощо); 4) між суб’єктами управління по горизонталі.

Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію при розробці стратегічного управлінського рішення на споживача. Іншими словами, вибір стратегії повинен здійснюватись на основі аналізу існуючих і прогнозування майбутніх потреб у даному виді товару, послуг, прогнозування життєвих циклів товарів.

Суть динамічного підходу полягає в тому, що об’єкт управління розглядається в діалектичному розвитку, в причинно-наслідкових зв’язках. При цьому робиться ретроспективний аналіз поведінки аналогічних об’єктів і прогноз його розвитку.

Ситуаційний підхід застосовується в тих випадках, коли аналізуються результати діяльності організації у різних ситуаціях, досліджується динаміка змін цих результатів. Ситуаційний підхід для економіки з ринковими відносинами, що тільки формуються, раціонально використовувати тільки у випадках прийняття стратегічних рішень і в організації розробки об’єктів, але не в прогнозуванні параметрів об’єктів.