Облік готової продукції та її реалізації
Готова продукція – це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.
Готова продукція – це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речової продукції (машин, обладнання тощо) підприємство може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. Наприклад, ремонтні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом та інше. На відміну від речової продукції, під якою розуміється вираз готова продукція, цей вид продукції називають «виконані роботи і надані послуги».
Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції та виконаних робіт і послуг.
Всі елементи виробничого процесу – сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технічного процесу, утворюють незавершене виробництво.
Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:
- випуск продукції з виробництва і здача її на склади;
- зберігання продукції на складах підприємства;
- відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;
- відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;
- реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію);
При організації обміну продукції основним методом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю.
Рис. 1.1 Класифікація готової продукції
За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняються від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.
Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.
Побічна продукція – це продукція, що іноді утворюється в комплексних виробництвах при виробництві основної і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.
3. Облік грошових коштів
Одним із найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану, є ліквідність - можливість перетворення активів підприємства на готівкові кошти.
У затвердженому Міністерством фінансів України Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 [Звіт про рух грошових коштів] наведено визначення грошових коштів.
Грошові кошти -- готівка, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання.
Отже, грошові кошти охоплюють кошти в касі й на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій.
В Україні обіг грошових коштів регулюється такими нормативними документами:
- Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління НБУ від 15.12.2005 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005 р. під № 40/10320;
- інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 69 зі змінами і доповненнями;
- наказ Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51 [Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій];
- Наказ Президента України від 12.06.1995 р. № 436 з урахуванням змін від 11.05.1999 р. № 491/99;
- Закон України [Про оподаткування прибутку підприємств].
- інструкція [Про службові відрядження в межах України і за кордоном], затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зі змінами і доповненнями від 10.06.1999 р. № 146.
Основними завданнями обліку грошових коштів є:
- своєчасне і правильне документування операцій по руху грошових коштів і розрахунків;
- виконання операцій з грошовими коштами по розрахунках з постачальниками і покупцями;
- контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни;
- оперативний, повсякденний контроль за збереженням наявних грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;
- інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку;
- контроль за цільовим призначенням використання грошових коштів;
- контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом, банками, персоналом;
- контроль за дотриманням форм розрахунків, встановлених в договорах з покупцями і постачальниками;
- своєчасна звірка розрахунків з дебіторами і кредиторами для виключення простроченої заборгованості;
- дотримання норм і правил П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 і надання користувачам фінансової звітності повної і неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період.
Грошові кошти обліковують на рахунках класу 3.
Вони об'єднуються у відповідні статті, які відображаються у Балансі за встановленою П(С)БО 2 формою.
На синтетичному рахунку 30 «Каса» узагальнюють інформацію про наявність і рух коштів у касі підприємства.
На рахунку 31 «Рахунки в банках» здійснюють облік наявності та руху коштів, що знаходяться на рахунках у банку і можуть бути використані лише для поточних операцій.
На синтетичному рахунку 33 Інші кошти] узагальнюється інформація про наявність та рух грошових активів (у національній та іноземній валюті), що знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, оплачених проїзних документів, оплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі, тобто грошові суми, які внесено до кас банків, ощадних кас або поштових відділень для наступного їх зарахування на поточний або інші рахунки підприємства.
Еквівалентами коштів є короткострокові високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми коштів і для яких характерний ризик зміни вартості, наприклад:
- інвестиції, якщо термін їх погашення 3 місяці або менше від дати придбання;
- інвестиції у привілейовані акції, що купуються за короткий строк до їх погашення.
Облік еквівалентів коштів ведуть на рахунку 351 [Еквіваленти грошових коштів] за видами фінансових інвестицій.
Грошові кошти, які неможливо використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати складення балансу, або протягом операційного циклу через обмеження (арешт та ін.) вилучають із складу оборотних активів і відображають як необоротні активи. Для обліку таких коштів використовують синтетичний рахунок 18 «Інші необоротні активи»; на дебеті цього рахунка відображають активи, використання яких, як очікується, буде неможливим протягом дванадцяти місяців від дати балансу.
У разі банкрутства обслуговуючого банку або якщо керівництво підприємства вважає, що повернення коштів малоймовірне, кошти на рахунку в банку вилучають зі складу активів і списують як збитки звітного періоду.
Усі рахунки коштів - суто активні, й на них не можуть утворюватися кредитові сальдо.