3. Структура діяльності та активності

До внутрішньої організації активності людини, за А.В. Петровським, входять мотиваційна, цільова та інструментальна (знання, уміння та навички) основи активності.

Етапи виконання діяльності:

1. Постановка мети та усвідомлення мотивів

2. Планування послідовності виконання роботи.

3. Вибір раціональних прийомів виконання роботи.

4. Здійснення роботи та поточний контроль, який відбувається в процесі

діяльності.

5. Перевірка результатів, підведення підсумків.

Психологічна структура діяльності:

1. Мета – це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти в своїй діяльності. Вона породжується суспільним буттям, умовами, в яких живе людина, і залежить від виконуваних людиною ролей, суспільних доручень, від її розвитку та індивідуальних особливостей. Цілі бувають близькі та віддалені. «Рефлекс мети», писав І Павлов, має величезне життєве значення, він є основною формою життєвої енергії людини. Життя тільки у того змістовне, хто весь час прагне до певної мети. Як тільки зникає мета, життя стає безбарвним, непривабливим.Процес постановки, вибору мети називається ЦІЛЕУТВОРЕННЯМ. Найважливіше в діяльності людини –

усвідомлена мета. Інші боки діяльності – її мотиви, способи виконання, відбір опрацювання необхідної інформації – можуть усвідомлюватися або ні.

2. Мотив – це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов’язані з її органічними та культурними потребами. Потреби породжують інтереси. Тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними. Мотиви та мотивація в психології розглядаються як причини, що визначають вибір спрямованості поведінки і діяльності суб’єкта.

3. Операція – спосіб виконання діяльності, який визначається умовами конкретної ситуації.

4. Рух – в русі виявляється фізіологічна активність організму, моторна функція живого організму. Рух – це спосіб здійснення дії, спрямований на вирішення певного завдання. Характер і зміст завдання визначає рух. Види рухів: вроджені (безумовні рефлекси) та набуті (умовні рефлекси). За К.К .Платоновим рухи бувають: основні, уточнюючі, додаткові, аварійні, зайві та помилкові.

Ще виділяють основні види рухів:

• рухи пози – статичні рефлекси, які забезпечують підтримку і зміну пози тіла, що досягається шляхом активної тонічної напруженості м’язів;

• локомоції – рухи пересування, їх особливості виражаються в ході, поставі, в яких явно відображається психічний вигляд людини, у всякому разі деякі його риси;

• виразні рухи обличчя і тіла (міміка та пантоміміка);

• семантичні рухи – носії певного значення: стверджувальний або заперечу вальний жест головою, зняття капелюха, руко плескання, голосування;

• робочі рухи – в різних видах трудової діяльності.

Рухи, які спрямовані на предмет, або, які переслідують певну мету

називаються діями.

5. Дія – довільна, навмисна, опосередкована активність, яка спрямована на досягнення усвідомлюваної мети. Вони бувають – предметні та розумові. Види дій:

   • зовнішні або предметні,які спрямовані на оволодіння предметами, контакти з людьми, з тваринами, рослинами;

   • внутрішні або розумові – виявляються у сприйманні, діяльності пам'яті, мислення.

Розумові дії утворюються на грунті предметних. Предметні дії в результаті такого процесу діяльності як - ІНТЕРІОРИЗАЦІЇ, тобто перенесення у внутрішнє життя людини, стають змістом розумової діяльності. Інтеріоризоване зовнішнє опрацьовується в мисленні, набуває логічного оформлення, вплітається в систему знань і попереднього досвіду людини й реалізується в діяльності у вигляді тих чи інших дій. Винесення внутрішніх, розумових дій назовні називають ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЄЮ.

Отже, ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ (від лат. іnterior – внутрішній) – процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні.

ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЯ (від лат. еxterior – зовнішній) – перехід внутрішніх актів у зовнішній план, у конкретні зовнішні реакції, в дії людини.

• вчинки –дії, які спрямовані на іншу людину і в ці дії втілюються правила та норми прийняті у суспільстві;

• проступки – дії, які спрямовані на іншу людину і в цих діях порушуються правила та норми прийняті у суспільстві;

• за ступенем усвідомленості: мимовільні(імпульсивні) та довільні (вольові), суто вольові;

• за видом діяльності: трудові, навчальні, ігрові;

• за «нормативністю-пошуковістю»: репродуктивні, стандартні, пошукові, творчі.

Таким чином, виходячи з вищесказаного, психологічними характеристиками діяльності є:

• предметність;

• мотивованість;

• цілеспрямованість;

• усвідомленість.