3. Біологічне та соціальне в здібностях (концепції здібностей)
Щодо біологічних та соціальних передумов здібностей, то в психології склалися три концепції здібностей:
Представники першої стверджують, що здібності біологічно детерміновані властивості особистості, їх прояв і розвиток залежить від спадковості. Ще Платон стверджував, що здібності є природженими, і всі знання, якими користується людина – це її спомини про перебування в ідеальному світі «абсолютних знань». В ХІХ ст. Гальтон намагався обґрунтувати спадковість таланта. Він проаналізував біографічні дані видатних людей і дійшов висновку, що талант унаслідується, що великою спадковістю володіють виключно представники привілегірованих класів.
Отже, основні положення БІОЛОГІЗАТОРСЬКИХ ТЕОРІЙ: ( Холл, Торндайк)
Дитина від народження одержує здібності;
Дитина від народження одержує ліміт розвитку обдарованості (межа), вище якої дитина «стрибнути» не може;
Ця межа розвитку залежить від межі рівня розвитку батьків.
Навчання та виховання не можуть суттєво змінити межу розвитку дитини.
ТЕОРІЯ ПРИДБАНИХ ЗДІБНОСТЕЙ абсолютизувала роль соціуму – здібності повністю визначаються вихованням та середовищем.
Основні положення соціологізаторської теорії (Джон Локк, Жан-Жак Руссо, Гельвецій):
Здібність – це соціальне явище, і спадковість не має ніякого значення для розвитку здібностей;
Діти народжуються «чистою дошкою», якою стане дитина залежить від виховання та навчання.
ДІАЛЕКТИКА ПРИДБАНОГО ТА ПРИРОДЖЕНОГО В
ЗДІБНОСТЯХ ( вчення Теплова про задатки).
Основні положення:
основою здібностей є задатки;
на розвиток здібностей впливає соціальний фактор;
на виникнення та розвиток здібностей впливає навчання та виховання;
важлива також власна активність дитини.
4. Класифікація здібностей (види здібностей)
Здібності розрізняють за якістю, широтою, своєрідністю їх
структури та ступенем розвитку.
ЯКІСТЬ здібностей визначається тією діяльністю, умовою успішного виконання якої вони є. За якістю здібності бувають: математичні, літературні, технічні, художні, музичні, організаторські, спортивні та ін.
За ШИРОТОЮ розрізняють:
загальні;
спеціальні.
Загальні здібності – це особливості психічних процесів. Які дають можливість людині здійснювати пізнавальну діяльність. Вони необхідні для виконання будь-якої діяльності. Наприклад, спостережливість потрібна і художнику, і лікарю, і педагогу; організаторські здібності, розподіл уваги, критичність та глибина розуму, гарна зорова пам’ять, творча уява повинні бути властиві людям багатьох професій.
Спеціальні здібності – це набір психологічних компонентів, які,дають можливість успішно діяти в одній діяльності.
Ніякої окремої здібності не може бути достатньо для успішного виконання діяльності – педагогічні, музичні, літературні, спортивні і т.д.
Структура педагогічних здібностей за Кузьминою:
Конструктивний компонент – це вміння вчителя планувати урок;
Організаційний – це вміння реалізувати план уроку;
а) вміння організовувати власну діяльність;
б) вміння організувати клас;
в) вміння організувати позакласну діяльність;
Комунікативний;
а) вміння організувати сумісну діяльність;
б) вміння орієнтуватися на аудиторію;
в) педагогічний такт;
г) вміння встановлювати дистанцію.
Потрібно, щоб у людини було багато здібностей, які знаходилися б в сприятливому співвідношенні.
Якісно-своєрідне співвідношення здібностей, необхідних для успішного виконання будь-якої діяльності називається ОБДАРОВАНІСТЮ.
У вітчизняній психології існує точка зору, що загальні здібності це і є обдарованість. В зарубіжній психології обдарованість ототожнюють з інтелектом.
Обдарованість включає в себе:
1. Здібності до розумової діяльності;
2. Анатомо-фізіологічні задатки;
3. здібності в емоційно-вольовій сфері.