2.1.5. Виправлення траси в плані і подовжньому профілі

Виправлення траси в плані може викликатися необхідністю:

• усунення необґрунтованої звивистості дороги, що приводить до перепробігу автомобілів і створює небезпеку ДТП;

• перебудова місць, де водію незрозумілий напрям подальшого руху;

• обходу населених пунктів;

• поліпшення перетинів з автомобільними і залізничними дорогами, а також з малими водотоками;

• збільшення радіусів кривих в плані.

При виправленні траси доріг III─V категорій, виконаному для поліпшення умов руху, можна допускати дещо більшу звивистість, ніж при новому будівництві. Звивистість траси усувають по можливості без виходу за межі існуючої смуги відведення. Дорогу випрямляють порівняно короткими ділянками, щоб в найбільшій степені використовувати існуюче земляне полотно і дорожній одяг, якщо вони задовольняють технічним вимогам і не схильні до пучиноутворення.

Для усунення звивистості траси можна не тільки випрямляти окремі ділянки, але і влаштовувати криві великих радіусів, які об'єднують декілька коротких прямих і кривих. При цьому необхідно уникати введення кривих малих радіусів на ділянках переходу від старої траси до випрямлення.

Виправлення подовжнього профілю доріг може бути потрібно:

а) на занижених ділянках, з яких не забезпечено відведення води;

б) на ділянках огортаючого профілю з незабезпеченою видимістю в пересіченій місцевості;

в) для пом'якшення крутих підйомів і спусків або поліпшення умов руху на таких ділянках;

г) для забезпечення плавності дороги при частих пилкоподібних переломах подовжнього профілю через малий крок проектування. Такі переломи незручні для сучасного автомобільного руху з високими швидкостями навіть при забезпеченій видимості і допустимих подовжніх ухилах.

При невеликих подовжніх ухилах місцевості найоптимальнішим способом виправлення подовжнього профілю є зміна радіусів вертикальних кривих із зрізанням опуклих кривих і підйомом увігнутих або загальне вирівнювання подовжнього профілю з влаштуванням постійного ухилу.

Збільшення радіусів увігнутих кривих на старих дорогах звичайно обмежене через неможливість підйому мостів, розташованих на знижених ділянках подовжнього профілю. Малі мости доцільно замінювати багатоотвірними трубами. До виправлення увігнутих вертикальних кривих слід вдаватися у випадках, коли їх радіуси дуже малі. В таких місцях проїжджу частину розширюють з розрахунку 1 м на кожну смугу руху.

При перетині відносно вузьких долин з крутими схилами найбільш радикальний спосіб виправлення небезпечних і незручних спусків в долину полягає в спорудженні віадука на високих опорах, що перетинає долину на одному рівні з її краями. Цьому способу необхідно віддавати перевагу в населених пунктах. Техніко-економічний аналіз показує, що скорочення шляху пробігу і збільшення швидкості автомобілів в подібних випадках окуповують спорудження віадука в дуже короткі терміни.

Короткі ділянки крутих підйомів, на яких виникають затори руху через неможливість для важких вантажних автомобілів і автопоїздів долати їх з високою швидкістю, бажано перебудовувати із зменшенням ухилу до 30─40 %. Існуючі на деяких дорогах довгі затяжні підйоми і спуски протяжністю до декількох кілометрів не піддаються такому легкому виправленню. Умови руху можуть бути поліпшені тільки шляхом перебудови з розвитком лінії по схилах долини, що вимагає відмови від великої ділянки дороги. Єдиним реальним способом поліпшення умов руху в цьому випадку є влаштування додаткових смуг проїжджої частини.