13. Чим пояснюється індивідуальний опір стратегічним змінам:

а) небажанням щось змінювати у житті;

б) побоюванням втратити статус, авторитет, посаду в новій системі;

в) природнім прагненням людини до стабільності.

14 Адаптація — це метод впровадження стратегічних змін:

а) який потребує великих витрат і небажаний з точки зору негативних соціальних наслідків;

б) при якому процес поступових, послідовних заходів, незначних реорганізацій, що тривають досить довго;

в) при якому опір переростає в підтримку, тому що «негативна» реакція окремих осіб і груп на зміни їх влади і впливу зводиться нанівець побоюваннями за існування організації в цілому;

г) який передбачає використання поетапного планового підходу до введення змін; до того ж планування та осіб, груп та їхніх лідерів про напрямок, зміст і доцільність загальних орієнтирів організаційного розвитку.

15. Багатогранне явище, яке проявляється у формі непередбачуваних відстрочок, протидій, додаткових витрат і нестабільності процесу стратегічних змін – це:

а) несприйняття змін;

б) опір змінам;

в) небажання змін;

г) ігнорування змін.

16. Індивідуальний опір стратегічним змінам буде вищим за таких умов:

а) чим нижчу посаду займає людина в організації; чим нижчий рівень освіти та авторитет людини в колективі;

б) чим вищу посаду займає людина в організації; чим вищий рівень освіти та авторитет людини в колективі;

в) чим нижчу посаду займає людина в організації; чим вищий рівень освіти та авторитет людини в колективі.

17. До основних причин опору стратегічним змінам належать:

а) небажання щось змінювати у житті;

б) переконання, що зміни не принесуть нічого доброго; відчуття можливих власних втрат; очікування негативних наслідків;

в) природне прагнення людини до стабільності.

18. «Управління опором» - це метод впровадження стратегічних змін:

а) який потребує великих витрат і небажаний з точки зору негативних соціальних наслідків;

б) при якому процес поступових, послідовних заходів, незначних реорганізацій, що тривають досить довго;

в) при якому опір переростає в підтримку, тому що «негативна» реакція окремих осіб і груп на зміни їх влади і впливу зводиться нанівець побоюваннями за існування організації в цілому;

г) який передбачає використання поетапного планового підходу до введення змін; до того ж планування та осіб, груп та їхніх лідерів про напрямок, зміст і доцільність загальних орієнтирів організаційного розвитку.

19. Що таке організаційна культура?

а) це сукупність норм поведінки, мораль якоїсь суспільної групи, професії;

б) це набір найважливіших пропозицій, що приймаються працівниками підприємства і які знаходять вираз у проголошених ним цінностях, які задають працівникам орієнтири їх поведінки та дій;

в) це встановлений порядок поведінки, форм поводження в організації.

20. В чому полягає суть інтегруючої функції організаційної культури:

а) організаційна культура створює у індивідів та груп відчуття ідентичності підприємству;

б) неписані правила , що складають основу організаційної культури визначають звичні способи дій в організації та поведінку людей;

в) сильна організаційна культура дозволяє фірмі не удаватися до надмірного ускладнення формальної структури і збільшення потоку офіційної інформації та розпоряджень.

21. Що належить до первинних факторів формування організаційної культури?

а) структура підприємства, система передачі інформації та організаційні процедури;

б) ставлення до роботи і стиль поведінки керівників, реакція керівництва на критичні ситуації;

в) думка громадськості та загальнонаціональні цінності, динамічність оточення.

22. Що належить до вторинних факторів формування організаційної культури?

а) структура підприємства, система передачі інформації та організаційні процедури;

б) ставлення до роботи і стиль поведінки керівників, реакція керівництва на критичні ситуації;

в) думка громадськості та загальнонаціональні цінності, динамічність оточення.

23. Що включає в себе організаційна культура?

а) норми поведінки, мораль працівників певного підприємства;

б) елементи системи управління, зв’язки між ними, правила, за якими ведеться «гра» в організації;

в) філософія, домінуючі цінності підприємства, соціально-психологічний клімат підприємства тощо.

24. Стійкість як ознака організаційної культури проявляється в тому, що:

а) вона пов’язана з традиційністю норм та інститутів підприємства;

б) її функціонування практично не пов’язане з офіційними правилами організаційного життя;

в) вона охоплює всі сфери і види дій організації.

25. В чому полягає суть регулюючої функції організаційної культури:

а) організаційна культура створює у індивідів та груп відчуття ідентичності підприємству;

б) неписані правила , що складають основу організаційної культури визначають звичні способи дій в організації та поведінку людей;

в) сильна організаційна культура дозволяє фірмі не удаватися до надмірного ускладнення формальної структури і збільшення потоку офіційної інформації та розпоряджень.

26. Модель стратегічного планування, що базується на врахуванні ринкових переваг:

а) охоплює розробку та реалізацію заходів щодо створення продукції або надання послуг відповідно до вимог споживачів і суспільства й широке застосування механізмів public relation;

б) тісно пов’язана з використанням результатів SWOT-аналізу, основна увага приділяється врахуванню інтересів акціонерів;

в) робить акцент на приведення у відповідність «того, що можливо» з «тим, чого треба досягти».