104. Поняття виробничих функцій, їх властивості

Будь-який виробничий процес можна подати у вигляді виробничої

Функції. В аналізі механізмів дії факторів виробництва застосовують кілька припущень: припущення абсолютної необхідності основних факторів: якщо хоча б один вид ресурсу відсутній, виробництво неможливе; припущення монотонності: додаткове використання будь-якого фактора у виробництві сприяє збільшенню обсягів випуску продукції; припущення взаємозамінності основних факторів виробництва: деяку кількість одного фактора можна замінити певною кількістю іншого фактора.

З цією властивістю пов’язана проблема вибору технології для кожної фірми. Використовуючи властивість взаємозамінності вхідних ресурсів, можна виробляти ту саму кількість продукції за певний час різними способами: або найняти велику кількість працівників і озброїти їх ручними знаряддями праці, або використати комплекс автоматизованого обладнання і невелику кількість висококваліфікованих спеціалістів. Фірма приймає рішення про вибір технології, порівнюючи продуктивність і витрати на ресурси за різних способів виробництва. Узагальнену інформацію про взаємозв’язок між витратами виробничих факторів і обсягами випуску продукції у фізичному виразі надає функція виробництва. Вона відображає технічний закон, суть якого в тому, що для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення виробничих витрат і обсягів продукції. За допомогою цієї функції можна визначити технологічно ефективний спосіб виробництва. Виробнича функція задає максимальний обсяг випуску Q, який може виробити фірма для кожної специфічної комбінації вхідних ресурсів. В моделі поведінки фірми для спрощення аналізу розглядаються лише два ресурси для довгострокового періоду – праця L і капітал K, і тільки один змінний фактор – праця – для короткострокового періоду. Загальний аналітичний вираз виробничої функції можна подати наступним чином: Q = f( F1 ,F2 ...Fn) , або Q = f( K,L), або Q = f( L).

Першим, найвідомішим варіантом виробничої функції булла виробнича функція Кобба – Дугласа (1929 р.), яка описує залежність обсягів виробництва від двох факторів – капіталу і праці: Q = A* Kα (степінь)* Lβ (степінь), де А – коефіцієнт пропорційності або масштабності; α, β – коефіцієнти еластичності виробництва, які характеризують приріст обсягів виробництва за приросту відповідних факторів на 1%, K – кількість капіталу ,L – кількість праці.

105. Види і форми представлення виробничих функцій.

Будь-який виробничий процес можна подати у вигляді виробничої

Функції. . Вона відображає технічний закон, суть якого в тому, що для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення виробничих витрат і обсягів продукції. Види виробничих функцій. Залежно від періоду часу: виробнича функція короткого періоду і виробнича функція довгого періоду. Також, в залежності від к-сті факторів виробництва: одно факторна і двохфакторна функція. Обидва ці підходи формують: одно факторну функцію короткого періоду з одним змінним фактором (працею): Q = f( L). і двофакторну функцію довгого періоду Q = f( K,L).

Виробничі функції можуть бути представлені у вигляді: алгебраїчних залежностей - Q = 7* K1/2 (степінь)* L1/2 (степінь);

Графічно, у вигляді кривих – ізоквант (показують обсяг випущеної продукції при різній комбінації факторів виробництва)

У вигляді виробничих сіток…