- •5.2. Пилове забруднення повітря робочої зони
- •За отруючою дією на організм людини — нейтральний (не токсичний для людини пил) та токсичний (отруючий організм людини);
- •5.4. Методи боротьби із шкідливими речовинами
- •5.6. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини
- •5.7. Норми радіаційної безпеки
- •Категорія а — персонал, який безпосередньо працює з радіоактивними речовинами (нрб — до 5 бер/рік);
- •Категорія в — інше населення країни (нрб — до 0,2 бер/рік).
- •5.8. Захист від іонізуючого випромінювання
- •Механічний (тертя, биття);
- •Аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху повітря).
- •Ударний (штампування, кування);
- •6.2. Інфразвук
- •6.4. Вібрація
- •Загальну вібрацію (вібрацію робочих місць), яка передається всьому тілу людини через опорні поверхні (підлогу, сидіння, робочий майданчик);
- •Локальну вібрацію (місцеву вібрацію), яка діє на окремі ділянки тіла, в першу чергу кінцівки (коливаннями інструмента або устаткування).
- •7.1. Основні визначення електробезпеки
- •7.2. Дія електричного струму на організм людини
- •Види електротравм
- •7.4. Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом
- •3) Чинники виробничого середовища.
- •7.5. Системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки
- •7.6. Основні поняття та визначення пожежної безпеки
- •7.7. Теоретичні основи процесу горіння
- •Гомогенне горіння, при якому речовини, що вступають в реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан — газо- чи пароподібний;
- •7.8. Оцінка вибухопожежонебезпеки об'єкта
- •8.1. Влив параметрів мікроклімату на організм людини
- •8.3. Визначення параметрів мікроклімату
- •8.4. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •8.5. Призначення та класифікація систем вентиляції
- •За напрямком потоку повітря - припливна, витяжна, припливно- витяжна;
- •За місцем дії— загальнообмінна, місцева, комбінована;
- •За призначенням — робоча, аварійна.
- •8.5.1. Природна вентиляція
- •8.5.2. Штучна вентиляція
- •8.5.5. Основні вимоги до системи вентиляції
- •8.6. Кондиціонування повітря робочої зони
7.1. Основні визначення електробезпеки
Електробезпека — система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
Електротравма — травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги.
Електротравматизм — явище, що характеризується сукупністю електротравм.
Електроустановки — машини, апарати, лінії електропередач і допоміжне обладнання (разом зі спорудами і приміщеннями, в яких вони розташовані), призначені для виробництва, перетворення, трансформації, передачі, розподілу електричної енергії та перетворення її в інші види енергії.
Виходячи з приведеного визначення, кожен окремо взятий електродвигун, комп'ютер, внутрішня електромережа в приміщенні, будь-який побутовий споживач електроенергії підпадає під поняття „електроустановка".
Електроприміщення — приміщення, або відгороджені, наприклад, сітками частини приміщень, доступні тільки для кваліфікованого обслуговуючого персоналу, в яких розміщені електроустановки.
Відкриті або зовнішні електроустановки — електроустановки не захищені будівлею від атмосферного впливу. Електроустановки, захищені тільки навісами, сітковими огородженнями і т. ін., розглядаються як зовнішні.
Закриті або внутрішні електроустановки — установки, захищені будівлею від атмосферного впливу.
7.2. Дія електричного струму на організм людини
Електричний струм, проходячи через тіло людини, зумовлює перетворення поглинутої організмом електричної енергії в інші види та спричиняє наступні впливи:
1) Термічна дія, що полягає в нагрівання до високої температури тканин і органів людини, які перебувають на шляху струму, що викликає в них суттєві функціональні розлади й опіки, зумовлені згортанням білків та
випаровуванням вологи. Опіки, як правило виникають при проходженні через тіло людини великих струмів із силою понад 1 А, при якій уражені тканини нагріваються до температур понад 70°С. При сильних струмах можливе обвуглювання тканин організму;
Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної речовини (її електролізі), в тому числі і крові, що призводить до зміни їх фізико- хімічних і біохімічних властивостей. Це зумовлює порушення біохімічних процесів в тканинах і органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму;
Біологічна дія струму є специфічним процесом, що проявляється в подразненні та збудженні живих тканин організму, а також в порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, які протікають в нормально діючому організмі та найтісніше пов'язані з його життєвими функціями. Збурення, спричинене подразнюючою дією струму, може проявлятися у вигляді мимовільного судомного скорочення м'язів. Це так звана пряма або безпосередня збурююча дія струму на тканини, по яких він протікає. Разом із цим, збурююча дія струму на тканини може бути і не прямою, а рефлекторною — через центральну нервову систему. Механізм такої дії полягає в тому, що збурення рецепторів під дією електричного струму передається центральній нервовій системі, яка перероблює цю інформацію і видає команди щодо нормалізації процесів життєдіяльності у відповідних тканинах і органах. При перевантаженні інформацією (збуренням клітин і рецепторів) центральна нервова система може видавати недоцільну, неадекватну інформації виконавчу команду. Останнє може призвести до серйозних порушень діяльності життєво важливих органів, у тому числі серця та легенів, навіть коли ці органи не лежать на шляху струму. Крім зазначеного, протікання струму через організм негативно впливає на поле біопотенціалів в організмі. Зовнішній струм, взаємодіючи з біострумами, може порушити нормальний характер дії біострумів на тканини і органи людини, подавити біоструми і тим самим викликати специфічні розлади в організмі;
Механічна дія струму полягає в розшаруванні, розриві та інших подібних пошкодженнях різних тканин організму (в тому числі м'язової тканини, стінок кровоносних судин та судин легеневої тканини) внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.
В електроустановках напругою вище 1 кВ опіки можуть виникнути при випадковому наближенні частин тіла людини до струмопровідних частин на небезпечну відстань; при цьому збільшується напруга електричного поля і внаслідок ударної іонізації діелектрика (повітряного проміжку) опір цього проміжку зменшується, його „пробиває" електричний розряд -— електрична дуга, температура якої досягає приблизно 4000°С. Електричний струм протікає через дугу і тіло людини. За такої високої температури і великої кількості тепла, яка виділяється при проходженні струму через тіло, потерпілий одержує тяжкі опіки, його м'язи скорочуються, дуга і ланцюг струму розриваються.
