Риси перехідної економіки

1. Особливий характер неврівноваженості перехідної економіки. У перехідній економіці неврівноваженість має специфічний характер, оскільки переслідує іншу мету. Ця мета полягає не у поверненні економічної системи до попереднього, врівноваженого стану, а навпаки, у посиленні нестійкості існуючої системи з тим, щоб вона згодом поступилась місцем новій економічній системі.

2. Альтернативний характер це означає, що перехідна економіка повинна обов'язково перейти до нового стану, якісно відмінного від попереднього стану економіки. Таким чином, перехідність виключає повернення до попередньої економічної системи.

3. Особливий характер суперечностей. Домінуючим виступають тут суперечності між новим (прогресивним) і старим (регресивним).

4. Наявність у перехідній економіці особливих – перехідних економічних форм.

5. Історичність перехідної економіки.

Фактори перехідної економіки

1. Природнокліматичні фактори.

2. Виробничо-економічні фактори.

3. Соціокультурні фактори.

Типи перехідної економіки

1. Локальна перехідна економіка.

2. Глобальна перехідна економіка.

3. Природно-еволюційний тип перехідної політики (відображає природну ходу еволюції економічних систем).

4. Реформаторсько-еволюційний тип перехідної економіки (характеризується певним свідомим регулюванням перехідних процесів з боку суспільства).

Необхідно чітко зрозуміти, що в економіці країн, що розвиваються, функціонують дві підсистеми виробничих відносин: неринкових (традиційна) та ринкових. Особливості перехідної економіки країн, що розвиваються, зумовили необхідність посилення провідної ролі держави. Останнє пояснюється такими аргументами:

• необхідністю регулювання діяльності іноземного капіталу з метою його найбільш ефективного використання;

• необхідністю протистояння несприятливій для зазначених країн кон'юнктури світового ринку;

• відсутністю в більшості країн національного підґрунтя для суспільного відтворення;

• необхідністю акумуляції коштів для нагромадження і розширеного відтворення;

• потребою у максимальному оволодінні досягненнями НТП.

Не дивлячись на природні розбіжності, традиційні та нові перехідні економіки характеризують певний проміжний стан суспільства і в них можна виділити деякі схожі риси.

1. Несталість. Зміни в будь-якій економічній системі відбуваються постійно, але система повертається в рівноважний, сталий стан. У перехідній економіці зміни носять безповоротний характер. Вони посилюють несталість системи і врешті-решт сприяють переходу до іншої якості.

2. Альтернативний характер розвитку. Наслідки розвитку носять багатоваріантний характер. Навіть за умов свідомого

керування неможливо з точністю прогнозувати всі результати перехідного процесу. Абсолютно виключена можливість

повернення в попередній стан.

Наведені риси є найголовнішими. Подібну ситуацію невизначеності, коли існують різні варіанти подальшого розвитку

та велике значення мають випадкові чинники, називають точкою біфуркації (від лат. bifurcus – роздвоєння). Це поняття є одним з

основних в системному аналізі та теорії синергетики, що виникла на його основі. Точка біфуркації – це перехід системи з одного

стану в інший, коли вона виходить з стану рівноваги і її розвиток може бути спрямований у тому чи іншому напрямку завдяки

навіть незначному сигналу. Після цієї точки змінити напрямок розвитку доволі важко.

3. Наявність певних перехідних форм, що існують лише в перехідний період. Прикладом можуть бути приватизаційні

сертифікати як форма масової приватизації в посткомуністичних країнах.

4. Зростання ролі неекономічних чинників (політичних, моральних, культурних), що в свою чергу пояснює особливу актуальність інституціонального напрямку економічної теорії та потребу саме інституційних перетворень для вдалого реформування економіки.

23. Власність, її сутність і місце в економічній системі. Власність - складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин-економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну і політичну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці

Об'єкти власності - це все те, що можна привласнити чи відчужити:

- засоби виробництва в усіх галузях народного господарства;

- нерухомість (будинки і споруди, відокремлені водні об'єкти, багаторічні насадження тощо);

- природні ресурси (земля, її надра, ліси, води тощо);

- предмети особистого споживання та домашнього вжитку;

- гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них;

Суб'єкти власності - це персоніфіковані носії відносин власності:

- окрема особа (індивідуум) - людина як носій майнових і немайнових прав та обов'язків;

- юридичні особи - організації, підприємства, установи, об'єднання осіб усіх організаційно-правових форм;

- держава в особі органів державного управління, муніципалітети (органи місцевого управління та самоврядування);

- декілька держав або всі держави планети.