Теоретичні аспекти діяльності фондової біржі україни
Фондовий ринок як об'єкт теоретичного, практичного та економічного аналізу завжди був у центрі уваги економістів різних галузей економічної науки.
Фондовий ринок - частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів. Фондовий ринок є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа - організацію, яка надає можливість для здійснення торгових операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів [6].
Товаром, що обертається на фондовому ринку, є цінні папери, які, у свою чергу, визначають склад учасників даного ринку, його місце розташування, порядок функціонування, правила регулювання і т.п.
Найбільш важливим при визначенні правових засад здійснення державного регулювання ринку цінних паперів став Указ Президента України, яким 12 червня 1995 року утворено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» в Україні визначено її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність та відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на ринку цінних паперів. Наступним кроком у регулюванні ринку цінних паперів України став Указ Президента України №1063/2011 від 23.11.2011 року про утворення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) [8].
На рис. 1.1. наведено перелік суб’єктів фондового ринку.
Згідно з рис. 1.1. розглянемо кожного суб’єкта окремо. Емітенти – юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску [6].
Рис. 1.1. Суб’єкти фондового ринку
Інвестори – фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок, з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до чинного законодавства [6].
Професійні учасники ринку цінних паперів – юридичні особи та громадяни, які здійснюють види діяльності, визнаної професійної на ринку цінних паперів (дилерська, брокерська та інші види діяльності) [6]:
брокери – продавці, юридична особа, професійний учасник ринку цінних паперів, який має право здійснювати операції з цінними паперами за дорученням клієнта і за його рахунок або від свого імені і за рахунок клієнта на підставі відплатних договорів з клієнтом [6];
дилер – це професійний учасник ринку цінних паперів, що здійснює операції з цінними паперами від свого імені і за свій рахунок [6].
Основні функції фондового ринку наведено на рис. 1.2.
Фондові ринки бувають біржові і не біржові. Саме на біржовому фондовому ринку України існує фондова біржа.
Рис. 1.2. Функції фондового ринку
Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами [1].
Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі [1].
Українська фондова біржа – це Перший створений в Україні біржовий ринок цінних паперів. Вона створена у відповідності до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" і зареєстрована постановою Кабінету Міністрів України 29 жовтня 1991 року. Відповідно до чинного законодавства України здійснює діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку на підставі Ліцензії серії АВ №581214 від 26 квітня 2011 року, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку [8].
Для того щоб кількісно визначити стан фондового ринку окремо взятої країни були введені спеціальні показники - фондові індекси. На кожній фондовому майданчику використовуються свої фондові індекси, які характеризують стан фондового ринку своєї країни. Значення фондових індексів розраховується на підставі вартості акцій компаній (у певній пропорції), що входять у розрахункову базу індексу. Незважаючи на те, що існує різноманіття фондових індексів, на кожній торговельній площадці прийнято виділяти лише найбільш важливі, які найбільш наближено відображають стан фондового ринку та економіки своєї країни.
Фондовий індекс - це показник зміни цін певної групи цінних паперів - «індексного кошика» [6]. Залежно від вибірки показників, фондовий індекс може відображати поведінку якоїсь групи цінних паперів (або інших активів) або ринку (сектору ринку) у цілому. У статистичній практиці використовуються фондові індекси, які застосовуються для характеристики ситуації на ринку цінних паперів. При продажу і купівлі акцій на фондових біржах вони є основними показниками, які визначають активність фондового ринку.
Фондовый индекс должен отвечать следующим основным целям:
точно і своєчасно відображати ситуацію на всьому, діагностуємих їм ринку в цілому;
бути хорошим інструментом для прогнозування напрямку руху ринку, зручним засобом для передбачення ситуації за допомогою інструментів технічного аналізу;
давати відповідь великим інвесторам, які виробляють значні стратегічні інвестиції на різних ринках, на який з них робити ставку;
служити інструментом для ф'ючерсних і опціонних контрактів з метою хеджування ризиків як по ринку, так і по окремих його показниками (наприклад, за процентними ставками);
служити базою для створення оптимального портфеля у категоріях «надійність» - «дохідність»;
показувати базову мінімальну величину доходу, який повинен отримати трейдер (керуючий портфелем і т.д.), що працює на яке характеризується індексом наборі фондових цінностей або на аналогічному (корелюється) ринку;
служити інструментом оцінки якості роботи конкретних керуючих компаній у порівнянні з середньогалузевими значеннями і ринком у цілому;
характеризувати діяльність регулюючих органів на ринку (у країні), на якому звертаються (де емітовані) наведені в портфелі індексу інструменти, відображати економічну ситуацію та інвестиційний клімат [10, с.95].
Розрізняють кілька методів розрахунку фондових індексів [6]:
- метод середньої арифметичної простої (незважений);
- метод середньої геометричної (композитний);
- метод середньої арифметичної зваженої;
- Метод середньої геометричної зваженої.
При розрахунку фондових індексів в залежності від завдань, які покликаний вирішувати кожен з розраховуються індексів, доводиться враховувати склад вибірки підприємств-емітентів (якісний і кількісний), доводиться приймати той чи інший спосіб узагальнення інформації про котування акцій. Залежно від того, яку з поставлених завдань вирішує індекс, дуже важливий кількісний і якісний склад емітентів в розрахунковій базі індексу. Кількість емітентів (потужність вибірки) має бути представлено таким чином, щоб максимально відображати складу галузі чи економіки в цілому.
Таким чином, кожен індекс має такі характеристики:
- База індексу (набір акцій-представників);
- Види ваг до курсових вартостей акцій, що входять до списку індексу;
- Метод усереднення;
- Базисне значення індексу (значення індексу в базисному році);
- Статистична база, на основі якої проводиться розрахунок показника.
Головний критерій відбору акцій корпорацій для складання бази індексів - репрезентативність, тобто коливання цін на дану акцію тісно взаємодіє з загальними тенденціями зміни ринкових цін. Другим критерієм відбору, безумовно, є надійність емітента корпоративних цінних паперів.
При застосуванні в якості ваг індексу капіталізації найбільший вплив на зміну індексу роблять зміни курсів акцій компаній з найбільшою капіталізацією. Якщо в якості ваг застосовуються курсові вартості, то найбільший вплив набувають акції з високою курсовою вартістю.
Для отримання більш об'єктивної інформації про підсумковий значенні індексу застосовують процедуру усереднення значень індексів окремих емітентів по всьому масиву емітентів, що входять у вибірку - базу розрахунку фондового індексу. Всіх індексах, крім індексів з ціновим зважуванням, притаманна така характеристика, як базисне значення індексу. В якості статистичної бази вибираються результати торгів на фондовій біржі, або на торгах позабіржового інституту ринку цінних паперів, або на їх сукупності.
Українські фондові індекси почали поширюватися на початку 1997 року. Існують як галузеві індекси, які розглядають акції або облігації якої-небудь однієї галузі, так і сегментні індекси, які розглядають небудь вид цінних паперів.
Основні українські фондові індекси наведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1.