1.2 Антропометрія

Традиційні принципи оцінки фізичного розвитку. До основних критеріїв фізичного розвитку належать:

- Довжина тіла;

- Маса тіла;

- Окружність грудної клітки;

- Життєва ємність легенів.

Для їх оцінки найбільш часто використовують методи:

• стандартів і антропометричних профілів;

• кореляцій;

• індексів, або показників;

• персентіль.

Метод стандартів і антропометричних профілів. Антропометричні стандарти - середні величини ознак, отримані при обстеженні великої кількості осіб, однорідних за статтю, віком, професією (у тому числі спортивної), з урахуванням, якщо необхідно, національності та інших ознак. Стандарти містять загальні або групові середні величини, що характеризують середні значення ознак для всього обстеженого колективу (групові стандарти) і середні величини ознак, що відповідають певним ростовим групам (ростові стандарти).

Для кожної ознаки у відповідній таблиці вказують середню арифметичну величину ознаки (М) і середнє квадратичне (або стандартне) відхилення від М (ст).

При оцінці антропометричних даних цим методом отримані результати порівнюють з відповідними середніми величинами. Довжину тіла стоячи і величину жирової складки оцінюють за загальним середнім даним. Оцінку всіх інших показників виробляють за середніми даними цих ознак з урахуванням довжини тіла обстеженого за ростовими стандартам. Спочатку визначають довжину тіла стоячи, потім - всі інші дані.

Процедура оцінки. З чисельного значення підлягає оцінці ознаки віднімають середню величину. Полученнаяразность показує відхилення ознаки від середньої величини. Вона може мати позитивне значення, якщо досліджуваний ознака більше М, або від'ємне значення, коли ознака менше М.

Для оцінки величини отриманого відхилення його значення ділять на величину відповідного цією ознакою середнього квадратичного відхилення (а), тобто визначають, на скільки про "досліджений ознака відрізняється від середньої величини. Приватне може бути зі знаком «плюс», якщо ознака більше М, і зі знаком «мінус», якщо ознака менше М.

Обчислення відхилення в сигмах виробляють з точністю до десятих часток. Якщо різниця між значенням досліджуваних мого ознаки і його середньою величиною по стандарту менше 0,1 а, в графі «Відхилення» виробляють запис « М»

(Приблизно М). Якщо величина ознаки збігається з середньою величиною, в цій графі ставлять букву М.

Відхилення в сигмах використовують для оцінки величин ознаки:

• ознака типовий (норма), якщо він відрізняється від середньої величини не більше ніж на 0,5;

• ознака вище типового (або нижче типового при негативному значенні відхилення), якщо різниця перевищує 0,5 а, але не більше 1а;

• ознака високий (або низький при від'ємному значенні відхилення), якщо різниця перевищує 1а, але не більше 2а;

• ознака дуже високий (або, відповідно, дуже низький), якщо різниця між ознаками і середньою величиною більше 2а.

Антропометричний профіль - графічне наочне зображення відхилень антропометричних ознак від стандартних. Він дозволяє судити про пропорційність розвитку. Для отримання профілю виявлені відхилення в сигмах переносять на сітку, у вертикальних графах якій позначені точки відповідних ознак (довжина, масса тіла і т. п.), а в горизонтальних - відхилення в сигмах. Сполучені прямими лініями точки утворюють антропометричний профіль. Ознаки, що опинилися в зоні, типові (нормальні), вище цієї зони - вище типових, високі або дуже високі, а нижче цієї зони – нижче типових, низькі або дуже низькі.

Метод кореляцій. Антропометричні ознаки фізичного розвитку, особливо такі, як довжина, маса тіла, окружність грудної клітки, взаємопов'язані. Цей взаємозв'язок (кореляція) може бути виявлена ​​при обробці антропометричних даних, отриманих у результаті обстеження великих однорідних колективів. Ступінь залежності між ознаками виражається величиною коефіцієнта кореляції (г) в межах 1. Коефіцієнт +1 означає прямий взаємозв'язок між досліджуваними ознаками (із збільшенням одного ознаки збільшується інший). Коефіцієнт - 1 означає зворотний зв'язок (при збільшенні однієї ознаки іншого зменшується, і навпаки).

Величина, на яку збільшується (або зменшується) друга ознака, якщо перший збільшується на одиницю (наприклад, збільшення довжини тіла на 1 см), називається коефіцієнтом регресії. Обчислення цих коефіцієнтів дозволяє представити кореляцію між антропометричними ознаками у вигляді таблиць або графіків (номограм), використовуваних для оцінки показників фізичного розвитку.

Метод кореляцій дає можливість уточнити оцінку антропометричних даних.

Процедура оцінки. Спочатку, як і при використанні методу стандартів, оцінюють довжину тіла. Для цього з показника, отриманого при вимірюванні, віднімають А / довжини тіла відповідної вікової групи. Різниця зазвичай виражається в сигмах. Інші дані оцінюють наступним чином. У вертикальній графі М вікової групи 20 років показані середні значення ознак (маса тіла, окружність грудної клітки, життєва ємність легень, сила правої кисті), відповідні довжині тіла 172 см. При визначенні належної величини цих ознак для іншого значення довжини тіла слід:

• відняти з показника довжини тіла величину М довжини тіла;

• значення Комерсант (коефіцієнт регресії) даної ознаки помножити на різницю в сантиметрах (відхилення) між даною довжиною тіла і довжиною тіла М;

• результат додати (якщо довжина та більше М) до середньої величини досліджуваної ознаки, відповідного зростання 172 см, або відняти (якщо довжина тіла менше М); отримана цифра показує належну величину ознаки;

• для оцінки цікавить ознаки слід відняти з наявною величини ознаки його належну величину, а різниця розділити на відповідну цією ознакою сигму (сигму регресії). Результат оцінюють за шкалою оцінок.

Метод індексів. Цей метод може бути використаний тільки для приблизної, орієнтовної оцінки антропометричних даних і в практиці лікарського контролю майже не застосовується, так як більшість індексів (і показників) недостатньо конкретизовані у віковому, статевому і професійному відносинах.

До найбільш широко використовуваним індексам відносять:

- Массоростовим (Кетле);

- Життєвий;

- Ерісмана;

- Пірке;

- Пін’є.

Массоростовим індекс (Кетле) визначає, скільки грамів маси тіла має припадати на кожен сантиметр довжини тіла. Для цього значення мас тіла (в г) слід розділити на значення довжини тіла (у см).

Життєвий індекс служить для визначення функціональних можливостей апарату зовнішнього дихання. Розраховують, який обсяг повітря з життєвої ємності легень припадає на кожен кілограм маси тіла. Для цього величину життєвої ємності легень (в мл) ділять на масу тіла (в кг).

Належні значення життєвого індексу: у чоловіків - не менше 65-70 мл / кг; у жінок - не менше 55-60 мл / кг; у спортсменів - 75-80 мл / кг; у спортсменок - 65-70 мл / кг.

Індекс пропорційності розвитку грудної клітини (Ерісмана) являє собою різницю між окружністю грудної клітки (в см) у період паузи і половиною довжини тіла (у см).

Середні значення індексу Ерісмана для чоловіків +5,8 см, для жінок +3,8 см. У широкогрудих результати вище, а у вузькогрудого - нижче середніх величин.

Індекс Пірке (Пелідізі) розраховують за формулою:

ЮхМ х 1 0 0 / Д

де М - маса тіла; Д - довжина тіла сидячи.

Індекс Пірке (Бедузі) розраховують за формулою:

DxDc xlOO / Д

де D - довжина тіла стоячи; Д-довжина тіла сидячи.

Величина показника дозволяє судити про відносну довжині ніг: менше 87% - мала довжина ніг; 87-92% - пропорційне фізичний розвиток; більш 92% - відносно велика довжина ніг.

Індекс Пін’є розраховують за формулою:

D-(M + O),

де D - довжина тіла стоячи; М - маса тіла;

О - коло грудної клітини.

Чим менше величина індексу Пін’є, тим краще показник (за умови відсутності ожиріння). Величина індексу менше 10 оцінюється як міцна статура, від 10 до 20 - добрий, від 21 до 25 - середнє, від 26 до 35 - слабке, більше 36 - дуже слабке.

Персентільний метод. Персентілі - показники типу середніх по положенню в ряді. Вони визначаються за місцем знаходження після того, як всі дані будуть розташовані по висхідній градації з урахуванням величини досліджуваного ознаки (50-й персентіль відомий під ім'ям медіани).

Принципи оцінки соматотипу. В даний час для характеристики конституції, заснованої на морфологічних критеріях, використовується термін «соматотип», який є біологічним паспортом особистості (соматотіпірованіе - це об'єднання індивідуальних конституцій по спільності будови тіла). Соматотип людини – комплексне поняття, що включає характеристики, що не однакові за своєю біологічною значимістю та спортивної прогностичності. Соматотип спортсменів високої кваліфікації є продуктом соціальних і біологічних факторів. Він проявляється в сукупності реакцій організму до впливів умов довколишнього середовища, змісту спортивної діяльності і спрямований на збереження відносного сталості внутрішнього середовища організму.

На людину впливають два потужні фактори - еколого-біологічний і соціальний, перший з яких має два вектори - екологічний та біологічний.

З екологічних насамперед варто виділити екзогенні фактори: температуру, вологість, рівень моря, радіацію, інсоляцію, тиск, магнітне поле землі, геохімію грунтів і води і т. д.

До біологічного вектору відносять ендогенні фактори: генетичні, конституцію, норму реакції організму, стать, біологічний вік.

Із соціальних факторів поряд з санітарно-гігієнічними, харчуванням та ін. провідними чинниками, що роблять формотворне вплив, є ті, які відображають зміст спортивної діяльності.

Для видів спорту з циклічною структурою руху серед факторів, що роблять вплив на формування соматотипа, виділяють наступні:

• відносну зону фізіологічної потужності або зону енергозабезпечення, в якій виконуються основні

тренувальні та змагальні вправи;

• довжину дистанції усередині однієї і тієї ж зони енергозабезпечення, на якій спеціалізується спортсмен;

• позу, в якій виконуються фізичні вправи;

• акцентовані навантаження на окремі ланки опорно-рухового апарату;

• спортивну техніку;

• спортивне амплуа.

Для видів спорту з ациклической структурою фізичних вправ провідними факторами спортивної діяльності, мають формотворне вплив, є:

- Спортивне амплуа;

- Спортивна техніка;

- Снаряд, на якому або з яким виконуються фізичні вправи.

З урахуванням запропонованої класифікації і виділюваних факторів, що роблять вплив на формування соматотипа, були виділені його варіанти, які спричиняють можливості досягнення високої працездатності в тій чи іншій сфері спортивної діяльності, що пред'являє вимоги до переважного прояву рухових якостей: швидкості, сили, витривалості, гнучкості, спритності, координації.

Аналіз особливостей соматотипу сучасних кваліфікованих спортсменів полярних спортивних спеціалізацій, що пред'являють різні вимоги до організму спортсменів, показав, що на рівні навіть середньостатистичних даних простежується чітка приуроченість будови тіла до специфіки рухової діяльності.