9. Проаналізувати блок-схему системи моніторингу.

Система моніторингу може охоплювати локальні райони (локальний і регіональний моніторинги), окремі держави (національний моніторинг) і Землю загалом (глобальний моніторинг).

Моніторинг є важливою складовою системи управління якістю довкілля, оскільки передбачає належне інформування про конкретні особливості й наслідки взаємодії людства з навколишнім середовищем. Інформація про його стан і тенденції змін є основою розроблення заходів з охорони природи, враховується вона і при плануванні розвитку економіки. Результати оцінювання наявного і прогнозованого стану біосфери визначають комплекс вимог до підсистем спостережень.

10. Охарактеризувати критерії, які використовуються при оцінюванні стану навколишнього середовища.

При оцінюванні стану навколишнього середовища використовують такі критерії:

1) гранично допустимі концентрації забруднювачів. Цим критерієм послуговуються при оцінюванні допустимої кількості діючої речовини у середовищі;

2) гранично допустимі дози (кількість шкідливої речовини, дія якої не викликає згубної дії на організм, екосистему). Аналіз ситуації за цими параметрами дає змогу з'ясувати допустимий ефект дії;

3) гранично допустимі викиди речовин в атмосферу, граничне допустимі скиди шкідливих речовин у водні об'єкти, їх встановлюють для кожного джерела забруднення атмосфери, водного об'єкта з метою оцінювання його інтенсивності;

4) гранично допустиме антропогенне навантаження (зумовлене людською діяльністю навантаження на навколишнє природне середовище, тривалий вплив якого не призведе до зміни екосистем). За цим критерієм встановлюють допустиме екологічне навантаження на довкілля.

11. Дати визначення поняттю про державний моніторинг навколишнього природного середовища.

Державний моніторинг навколишнього природного середовища - система спостережень, збирання та оброблення, передавання, збереження і аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

12. Проаналізувати регіональні системи екологічного моніторингу.

Регіональні системи екологічного моніторингу працюють у таких напрямах:

- оперативно-технологічний моніторинг (спостереження за станом екологічних об'єктів з використанням стаціонарних і пересувних технічних засобів, у т.ч. авіаційні та космічні спостереження);

- статистичний моніторинг (непряме спостереження за об'єктами з використанням ретроспективної та оперативної статистичної інформації);

- аудіовідеомоніторинг (спостереження за екологічними об'єктами з використанням аудіо- та відеотехніки);

- соціологічний моніторинг (проведення соціологічних досліджень впливу діяльності людини на стан навколишнього середовища і на рівень екологічної

культури);

- науково-публіцистичний моніторинг (спостереження за екологічними проблемами шляхом вивчення наукових та публіцистичних видань).

13. Охарактеризувати прямі та непрямі види спостереження за навколишнім середовищем.

Всі види спостереження за навколишнім середовищем підрозділяються на прямі і непрямі.

Прямі види здійснюються шляхом безпосереднього відбору проб із навколишнього середовища з наступним лабораторним аналізом.

При непрямих же видах спостерігаються не самі забруднювачі, а їх впливу. Непрямі види в свою чергу діляться на:

- Дистанційні; - Розрахункові; - Прогнозні.

До непрямих методів відносяться також дистанційне спостереження, яке, як правило, орієнтує параметр ОС по якому побічно судять про її стан. Найбільшого поширення ці методи отримали в зв'язку з розвитком космічної техніки. Україна самостійно або спільно з Росією запускає космічні апарати, в тому числі і для спостереження за навколишнім середовищем.