- •107 Статутний і програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства.
- •108.Книга буття українського народу
- •109. Товариство об'єднаних слов'ян. Його програмні ідеї.
- •110. Діяльність на Україні "Співдружності польського народу".
- •111. Основні програмні ідеї "Руської правди" п.І.Пестеля
- •112. Народовська (українофільська) течія у суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях.
- •113. Ісмаї́л Гаспри́нський
- •114.Джадидизм
- •116. Культурно-освітня ситуація на західноукраїнських землях др. Пол. 19 ст
- •115. Національне відродження кримських татар
- •117. Журнал «Основа
- •118. Журнал "Киевская старина".
- •119. Основні тенденції, форми і прояви українського національного руху у 60-90-х рр. XIX ст.
- •120. Земський опозиційний рух у 60-90-х рр. XIX ст.
- •121. Студентський опозиційний рух у 60-90-х рр. XIX ст.
- •122. Заснування та діяльність “Просвіти”.
- •123.. Наукові товариства 60-90-х рр. XIX ст.
- •124. Українська історична наука 60-90-х років XIX ст.
- •125. Вища школа 60-90-х років XIX ст.
- •126. Український театр 60-90-х рр. XIX ст.
- •127. Розвиток гуманітарних наук у др. Пол. XIX ст.
- •128. Галицький крайовий сейм 1861 - 1900 рр.
- •129. Політичні партії на західноукраїнських землях у 90-х рр. XIX ст.
- •130. Діяльність соціал-демократичних гуртків і організацій наприкінці 80-90-х рр. XIX ст.
- •131. Концепції нації та націоутворення в сучасній гуманітарній науці.
- •132. Недільні школи.
- •133. Початок нової української літератури.
- •135. М.П.Драгоманов і його роль у суспільно-політичному русі.
- •136. М.Максимович.
- •137. . Наукова і громадська діяльність в.Антоновича.
- •138.Хлопомани
- •139. "Моя сповідь" в.Б.Антоновича.
- •140. Суспільно-політичні погляди і діяльність с.А. Подолинського.
- •142. Україна 19 ст. В історичній концепції і.Лисяка-Рудницького.
- •141 Антін Ангелович.
- •143 Австрославізм та західноукраїнська інтелігенція у XIX ст.
- •144 Відновлення Галицької митрополії.
- •145.Становище православної церкви на землях підросійської України у X IX ст.
- •146. Михайло Леввдький.
- •142. Україна 19 ст. В історичній концепції і.Лисяка-Рудницького.
- •1. Шляхетська доба (до 1840-х рр.)
- •2. Народницька доба (1840-1880 рр.)
- •3. Модерністична доба (1890-ті – 1914 рр.)
109. Товариство об'єднаних слов'ян. Його програмні ідеї.
Общество соединённых славян, тайная революционная организация, созданная в начале 1823 в Новоград-Волынске офицерами братьями А. И. и П. И. Борисовыми и политическим ссыльным польским шляхтичем Ю. К. Люблинским (возникла из Общества первого согласия). В общество входили небогатые офицеры, мелкие чиновники и служащие. В программных документах общества («Правила», «Клятвенное обещание») содержалась идея добровольного соединения славянских народов и требование борьбы против крепостничества и деспотизма. Конечной целью общества было создание республики федерации славянских и соседних с ними народов (Россия, Польша, Богемия, Моравия, Сербия, Молдавия, Валахия, Далмация, Кроация, Венгрия, Трансильвания), в которой верховная власть принадлежит собранию представителей от всех республик. Каждый народ должен был иметь конституцию, основанную на демократических принципах, с учётом его национальных особенностей. Ближайшей целью члены общества считали ликвидацию в России самодержавия и крепостничества, установление республики и восстановление независимости Польши. К осени 1825 общество насчитывало около 50 член, среди которых были русские, украинцы, поляки. Наиболее деятельными из них являлись, кроме братьев Борисовых, И. И. Горбачевский, В. А. Бечаснов, Я. М. Андреевич, М. М. Спиридонов, В. Н. Соловьев, А. Д. Кузьмин, М. А. Щепилло и др. Отсутствие в программе конкретных задач не удовлетворяло значительную часть членов О. с. с. В сентябре 1825 оно по предложению членов Южного общества декабристов С. И. Муравьева-Апостола и М. П. Бестужева-Рюмина соединилось с этим обществом на основе его программы. Многие бывшие члены О. с. с. активно участвовали в подготовке вооруженного выступления декабристов и в восстании Черниговского полка
110. Діяльність на Україні "Співдружності польського народу".
У лютому 1835 р. Ш.Конарський утворив таємну організацію «Співдружність польського народу», до складу якої увійшли відомі польські революціонери – С.Гощинський, Ф.Бобінський, Ф.Смолка та ін.
Керівний орган організації – «Головні збори» – знаходився у Львові. Ідеологічна програма товариства була визначена у Статуті. Товариство мало на меті: боротьбу за незалежну Польщу та проведення соціальних реформ. Статут організації проголошував: свободу усіх громадян, рівні виборчі права, республіку, рівність націй і релігій. Виголошувалися гасла «Через народ для народу», «Свобода, рівність, братерство».
На відміну від інших учасників польського повстання Ш.Конарський та його однодумці усвідомлювали необхідність залучення до справи визволення Польщі селянства. Проте скасування підданства селян покладали на розуміння і свідомість їхніх власників – шляхти. У грудні 1835 р. Ш.Конарський нелегально прибув до Правобережної України, де почав роботу з об’єднання розрізнених конспіративних груп, що діяли на Волині, Київщині та в Одесі. Найбільш потужний Волинський гурток у 1836 р. приєднався до товариства «Співдружність польського народу». Місцева шляхта неохоче приєднувалася до товариства, побоюючись репресій з боку адміністрації краю. Члени товариства вели широку організаційно-пропагандистську роботу на Волині, де їм вдалося залучити навіть свідомих жінок, переважно дружин та сестер членів товариства. Член «Співдружності польського народу» Єва Фелінська уклала «Правила для жіночого товариства», де декларувалася програма християнської моралі та феміністські ідеї залучення жінок до суспільного життя.
Товариство зверталося до українського народу та обіцяло йому рівні права з поляками. Члени товариства випускали рукописний журнал, підготували посібник з методів партизанської боротьби «Про можливість і користь партизанської війни». Вони також вели пропаганду серед інтелігенції, студентства, гімназистів, військових, вчителів. Попри все, між членами товариства не було згоди: поміщики та шляхта не поділяли радикальних ідей. В 1838 р. Ш.Конарський був заарештований. Не вдалася і спроба учасників таємної організації, групи офіцерів під керівництвом підпоручика А.Кузьміна-Караваєва звільнити його з-під арешту. Таємна організація польських революціонерів була викрита урядовими властями, а лідер її Ш.Конарський за вироком слідства був розстріляний у 1839 р.
